Постанова № 39128602, 05.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року місто Київ № 810/2708/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київобленерго» (представник - Безштанько Віталій Васильович)доВідділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиціїпровизнання протиправними та скасування постанов -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (представник - Безштанько Віталій Васильович) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов.

Вимоги обґрунтовано неправомірністю дій відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2014 ВП № 42843382 про стягнення виконавчого збору та ВП № 42843197 про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з огляду на те, що у позивача була відсутня можливість виконати рішення за виконавчим провадженням відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2013 ВП № 40478615 з примусового виконання наказу № 911/1117/13, виданого 13.09.2013 Господарським судом Київської області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь Товариства об'єднання власників будинків «Лісний» боргу у сумі 39202, 39 гривень у добровільному порядку тому, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2013 одержано позивачем несвоєчасно, а саме 27.11.2013.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача до суду засобами факсимільного зв'язку надійшли письмові заперечення на адміністративний позов у яких відповідач у задоволення позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивачем не виконано у 7-денний строк постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2013 ВП № 40478615, винесену на підставі наказу № 911/1117/13, виданого 13.09.2013 Господарським судом Київської області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь Товариства об'єднання власників будинків «Лісний» боргу у сумі 39202, 39 гривень. У зв'язку з чим, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служи Києво-Святошинського районного управління юстиції були винесені постанов б/н від 21.02.2014, на підставі яких були винесені оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд протокольною ухвалою від 03.06.2014 на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач, ПАТ «Київобленерго) є суб'єктом господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та підприємницьку діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області 18.06.2013 у справі № 911/1117/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 14.08.2013 вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» на користь Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» 37483, 25 гривень переплати та 1719, 14 гривень судового збору. Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у справі № 911/1117/13 - без змін.

27.09.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служи Києво-Святошинського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40478615 з примусового виконання наказу № 911/1117/13, виданого 13.09.2013 Господарським судом Київської області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» боргу у сумі 39202, 39 гривень.

Вказана постанова була отримана позивачем 27.11.2013, на підтвердження чого суду надано копію конверту. Будь-яких інших доказів отримання вказаної постанови матеріали справи не містять.

Відповідно до Акта звіряння розрахунків від 12.11.2013 позивачем було перераховано Товариству (об'єднання) власників будинків «Лісний» суму 37 483, 25 гривень в рахунок майбутніх платежів за використану електроенергію.

В матеріалах справи також наявна копія скарги від Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» від 25.11.2013, адресована відповідачу, з якої вбачається, що рішення Господарського суду Київської області у частині повернення переплати за використану електроенергію у сумі 37 483, 25 гривень виконано позивачем.

Решта суми - 1719, 14 гривень (сплаченого судового збору) була перерахована на рахунок Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» 26.12.2013 відповідно до платіжного доручення № 2004519896.

31.12.2013 позивач подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження ВП № 40478615 з примусового виконання наказу № 911/1117/13, виданого 13.09.2013 Господарським судом Київської області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» боргу у сумі 39202, 39 гривень.

18.02.2014 заяву про закінчення виконавчого провадження було подано Товариством (об'єднанням) власників будинків «Лісний».

21.02.2014 відповідачем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

24.02.2014 відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій виділено в окреме провадження.

26.03.2014 відповідачем відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору (ВП № 42843382) та про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ВП № 42843197).

Вказані постанови були отримані позивачем 23.04.2014 (вх. №№ 2873, 2874 відповідно). Інших доказів отримання вказаних постанов матеріали справи не містять.

Позивач вважає винесенні постанови протиправними і просить їх скасувати, що і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Правові засади виконання судових рішень визначені Законами України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Вказаними нормативно-правовими актами врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку; основи організації та діяльності державної виконавчої служби; її завдання; правовий статус працівників органів державної виконавчої служби; процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 04.07.2013 № 406-VІІ, чинного на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) (далі - Закон № 606 ХIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 606 ХIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606 ХIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частинами 1, 4 статті 31 Закону № 606 ХIV копії постанов, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Якщо боржник у встановлений законом строк не виконає рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Заходами примусового виконання є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), дохід, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні суду; інші заходи, передбачені рішенням суду.

Статтею 35 Закону № 606 ХIV передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Статтею 27 Закону № 606 ХIV (в редакції на момент винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій) закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до статті 28 Закону № 606 ХIV (в редакції на момент винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Статтею 41 Закону № 606 ХIV встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) пункт 1 частини третьої статті 41 виключено; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Пунктом 3.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1 до Інструкції), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2013 ВП № 40478615 з примусового виконання наказу № 911/1117/13, виданого 13.09.2013 Господарським судом Київської області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» боргу у сумі 39202, 39 гривень була отримана позивачем лише 27.11.2013.

На підтвердження отримання постанови про відкриття виконавчого провадження саме 27.11.2013 суду надано копію конверту. Будь-яких інших доказів отримання вказаної постанови матеріали справи не містять. Відповідач також не надав суду доказ направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на наступний день та доказ направлення такої постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це встановлено статтею 31 Закону № 606 ХIV.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2013 позивач частково, а саме у сумі 37483, 25 гривень, погасив наявну перед ТоВБ «Лісний» заборгованість.

Станом на 12.11.2013 позивач ще не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, скористатися своїм правом на подачу заяви про відкладення виконавчих дій також не міг. Зворотного матеріали справи не містять.

25.11.2013 стягувач - ТоВБ «Лісний» подало скаргу про стягнення решти суми заборгованості у розмір 1719, 14 гривень.

Суд звертає увагу, що на момент винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (21.02.2014) позивач вже частково погасив наявну у нього заборгованість. Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач на момент винесення постанов був обізнаний про часткове погашення заборгованості.

Також суду не надано доказів, які дії були вчинені відповідачем з примусового виконання рішення суду з урахуванням часткового погашення боргу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок дій органів державної виконавчої служби, після надходження до них на виконання виконавчого документу, суд приходить до висновку про їх неправомірність, в тому числі і щодо винесення постанов від 21.02.2014 року про відкриття провадження про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Також суд вказує, що ще приймаючи постанови про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та виконавчого збору від 21.02.2014 року, відповідач неправомірно визначив суму стягнення по виконавчому збору, враховуючи заяву стягувача про стягнення лише частини податкового боргу.

Суд зазначає, що частково борг у розмірі 1719, 14 гривень був погашений позивачем лише 26.12.2013 (через місяць після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження). Доказів щодо звернення до відповідача із заявою про відкладення виконавчих дій суду не надано.

Однак, прийняття рішення про часткове скасування постанови від 26.03.2014 щодо зменшення виконавчого збору є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача, а тому суд вважає, що постанова від 26.03.2014 ВП № 42843382 повинна бути визнана протиправною і скасована повністю.

Також, враховуючи, що суд дійшов висновку, що по стягненню частини боргу у сумі 37483, 25 відповідачем не вживалися заходи по примусовому виконанню рішення суду, постанова про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 26.03.2014 ВП № 42843197 також повинна бути визнана протиправною і скасована, оскільки у суду відсутня можливість вирахувати суму витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій по стягненню решти суми заборгованості у розмірі 1719, 14 гривень.

Так, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. ( Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У зв'язку з чим, підстав для самостійного вирахування суми виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій суд не вбачає і це є виключним правом суб'єкта владних повноважень.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що допущенні відповідачем порушення, а саме винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2014 по постановам про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та виконавчого збору порушує права позивача, оскільки відповідач не вірно визначив суму виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які підлягають стягненню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваних постанов.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 26.03.2014 ВП № 42843382 та ВП № 42843197.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (код ЄДРПОУ 23243188) понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.