Постанова № 39128573, 20.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року 810/2404/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (далі-позивач, товариство) до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 29.03.95 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страховик» є юридичною особою, що зареєстрована 25.12.2008 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, має ліцензії на страхову діяльність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 28.10.2004 виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Податковим органом проведення планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 28.10.2013 №214/22-1/22946976, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 103664 грн; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5577417 грн, в тому числі за 3-й квартал 2010 р. на суму 2269870 грн, за 4-й квартал 2010 р. - на суму 1786358 грн, за 1-й квартал 2011 р. - на суму 1515475 грн, за 3-й квартал 2011 р. - на суму 5714грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), за результатами якої складено акт від 22.07.2013 №28/22-1/32704920 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») за період з 01.07.2010 по 31.12.2012». Цим актом встановлено, що ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») здійснювало операції з перестрахування на страхові компанії, які фактично не мали можливості здійснювати страховий захист майнових інтересів інших осіб у зв'язку з відсутністю активів. Встановлено укладення договорів страхування, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат. Крім того, податковим органом отримано акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.12.2011 №3788/17-211/НОМЕР_1 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ Фірма «Ліон» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, з ПП «Хармарт» за період з 01.08.2011 по 30.08.2011, з ПП «ОВД-Трейд» за період з 01.07.2011 по 30.07.2011, з ТОВ «Трубопласт Україна» за період з 01.04.2011 по 30.05.2011. Цим актом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі Акту перевірки від 28.10.2013 №214/22-1/22946976 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0003262210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25985,5 грн, у тому числі за основним платежем - 24373 грн, за штрафними санкціями - 1612,5 грн; від 12.11.2013 №0003292210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7605532 грн, у тому числі за основним платежем - 5577417 грн, за штрафними санкціями - 2028115 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 28.01.2014 скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0003292210 в частині застосованих 1014057 грн штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0003262210 в частині застосованих 755 грн штрафних санкцій, зобов'язано Бориспільську ОДПІ вжити заходи згідно з чинним законодавствам.

Не погодившись з прийнятим рішення позивач подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням від 31.03.2014 залишило без змін ці податкові повідомлення-рішення.

На виконання рішення ГУ Міндоходів у Київській області Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 13.02.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення №0001252210 та №0001272210 від 13.02.2014, які містять зменшену суму визначеного податковим органом грошового зобов'язання.

Матеріалами справи встановлено, що ТДВ «Страховик» (страховик) укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків №0301/01-Ф, №0301/02-Ф, №0301/03-Ф, №0301/04-Ф, №0301/05-Ф, №0301/06-Ф від 01.03.2010 з ПрАТ «Альба Україна» (страхувальник). Позивачем подано ТДВ «Страховик» оформлені заявки на добровільне страхування фінансових ризиків. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТДВ «Страховик», що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.184-243).

ПрАТ «Альба Україна» (покупець) укладено договір №1 від 04.01.2011 з ФОП ОСОБА_1 (продавець) на придбання товару. Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, рахунками. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.244-245, т.2 а.с.3-11).

Між позивачем (одержувач) та ТОВ «КПІ-Сервіс» (постачальник) укладено усний договір на поставку товару (монітор, клавіатури та інше). Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами (т.2 а.с.26-178).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.179-180).

ТОВ «Адон» (продавець) укладено договір купівлі-продажу (товару) №457 від 15.04.2009 з ПрАТ «Альба України» (покупець) разом з додатковими угодами. Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників та актами про надання знижки, довіреностями на осіб (т.2 а.с.181- 223, т.3 а.с.33-46).

На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.2 а.с.224, т.3 а.с.32).

ПП «Ай Ті Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки продукції №0000000002 від 11.01.2010 з ПрАТ «Альба України» (покупець) разом з додатковими угодами. Факт виконання договору оформлювався податковою та видатковою накладною, рахунком-фактурою (т.2 а.с.225-229). На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.2 а.с.230).

ТОВ «Юнітріг» (постачальник) укладено усний договір поставки продукції з ПрАТ «Альба України» (покупець). Факт виконання договору оформлювався податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами (т.2 а.с.231-236). На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.2 а.с.237-238).

ТОВ «Ліс Трейд» (постачальник) укладено договір поставки на окреме комплексне обладнання №188/01 від 17.01.2011 з ПрАТ «Альба України» (покупець) разом з додатками та схемою. Факт виконання договору оформлювався податковими накладними (т.2 а.с.239-245, т.3 а.с.1-8). На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.3 а.с.9-10).

ПП «Виробничо-комерційна фірма «Регіон-контакт» (постачальник) укладено усний договір поставки з ПрАТ «Альба України» (покупець). Факт виконання договору оформлювався податковими та видатковими накладними (т.3 а.с.11-20). На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.2 а.с.21-22).

Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаних контрагентів та позивача.

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначених контрагентах, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3 а.с.104-214).

Судом досліджено лист Акціонерного банку «Київська Русь» від 17.02.2010 №1658/20-46343, яким запропоновано позивачу протягом 30 днів, але не пізніше 17.03.2010, посилити забезпечення шляхом страхування фінансових ризиків невиконання контрагентами зобов'язань. В іншому разі АБ «Київська Русь» буде змушений переглянути з 01.04.2010 умови кредитування, а саме: підвищити відсоткову ставку до 35%, скоротити термін, встановити щомісячний графік погашення.

Судом досліджено постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, винесену в адміністративній справі 810/5421/13а за позовом ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Цією постановою адміністративний позов ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 7 серпня 2013 року №0000212200. Судами встановлено реальність господарських операцій, укладених між ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» та контрагентами по укладанню договорів страхування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (послуг) та виконання умов страхових договорів за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт купівлі-продажу товару від ФОП ОСОБА_1 та факт виконання умов страхових договорів ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1 є належним чином зареєстрованими юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1 на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1 було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ФОП ОСОБА_1 для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ФОП ОСОБА_1, які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки відповідно до укладено договору між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та протоколом розбіжностей до договору сторонами узгоджено місце доставки придбаного товару та умови поставки. Згідно з цими документами товар поставлявся продавцем не за юридичною адресою позивача, як про це зазначає податковий орган, а за місцезнаходженням структурного підрозділу позивача. При цьому суд бере до уваги, що продавець і структурний підрозділ позивача знаходяться в одному населеному пункті, а розмір та обсяг поставленого товару не потребували його переміщення саме вантажним автотранспортом. Так, товар, що придбавався у ФОП ОСОБА_1, є комплектуючими для принтера та втратними матеріалами, тому картриджі, ролики захвату паперу, вузли закріплення друку в зборі є малогабаритними і не важкими та могли бути перевезені особистим транспортом продавця, як про це і зазначає позивач.

Що стосується господарських операцій між позивачем та ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України №85/96-ВР «Про страхування» під страхуванням розуміють вид цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що отримуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Суд бере до уваги, що однією з підстав для укладання вказаних договорів страхування був лист АБ «Київська Русь» №1658/20-46343 від 17.02.2010, в якому банк запропонував позивачу забезпечити фінансові ризики та зазначав про можливість підвищення відсоткової ставки до 35%.

Крім того, суд враховує, що постановою Київського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, підтверджено факт реальності господарських операцій між ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») та контрагентами при укладенні договорів страхування. Ці обставини не було належним чином враховано податковим органом при проведенні перевірки та у судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується тверджень податкового органу про нібито встановлену неможливість контрагентів ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») виконати зобов'язання по договорах страхування (перестрахування), то суд зазначає наступне. Жодного конкретного факту, який би підтвердив неможливість вказаних контрагентів по ланцюгу постачання послуг, виконати взяті на себе зобов'язання зі страхування податковим органом не наведено. Це означає, що зазначені твердження відповідача є припущеннями. Крім того, Податковим кодексом України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо їх формування. Тому твердження податкового органу про можливі порушення у фінансово-господарській діяльності контрагентів позивача по ланцюгу постачання, то ці порушення не стосуються діяльності позивача, відтак з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та відсутності доказів наявності спільного умислу на скоєння порушень позивач не може нести відповідальність за такі порушення, вчинені його контрагентами.

З урахуванням цього суд не бере до уваги вищевказані доводи податкового органу, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не мають належного юридичного і фактичного обґрунтування.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1 та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_1, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 ПК України, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001252210 та №0001272210 від 13.02.2014, видані Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" судовий збір у сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2014 р.