Постанова № 39128515, 28.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року 810/2547/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» (далі-позивач, товариство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про обґрунтованість визначення податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» є юридичною особою, що зареєстрована 27.10.2004 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, зареєстровано платником податку на додану вартість з 14.06.2005.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Лугметпроект» є юридичною особою, платником податку на додану вартість зареєстровано 15.02.2011.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АТ Лугметпроект» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011. За результатами перевірки складено акт від 07.02.2014 №93/10-06-22-02/33212320, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки ТОВ «Вторма-Сплав» завищено податковий кредит на загальну суму 71056 грн, в т.ч. за березень 2011 року на суму 71056 грн по взаємовідносинах з ТОВ «АТ Лугметпроект»; п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; п.п.5.3.9 п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, оскільки ТОВ «Вторма-Сплав» у 1 кварталі 2011 року занижено податок на прибуток на загальну суму 81714 грн. У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Вторма-Сплав» до перевірки не надано сертифікатів якості, або інших документів, що передбачені чинним законодавством, які підтверджують якість придбаної продукції у ТОВ «АТ Лугметпроект». Податковим органом отримано акт від Ленінської ДПІ у м. Луганську №296/16/37384521 від 14.03.2012 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «АТ Лугметпроект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно з додатком №5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року», яким встановлено, що за адресою: м. Луганськ, пров. Північно-Східний, 3, ТОВ «АТ «Лугметпроект» не знаходиться. ТОВ «АТ Лугметпроект» здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також податковим органом отримано акт від Ленінської ДПІ у м. Луганську №712/16/37384521 від 10.05.2011 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «АТ Лугметпроект» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за березень 2011 року», яким встановлено, що фактичне місцезнаходження ТОВ «АТ Лугметпроект» не встановлено. Оскільки у товариства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав письмові заперечення, за результатами яких висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 07.02.2014 №93/10-06-22-02/33212320 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2014 №0002402202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71057 грн, у тому числі за основним платежем - 71056 грн, за штрафними санкціями - 1 грн; від 27.02.2014 №0002412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 81715 грн, у тому числі за основним платежем - 81714 грн, за штрафними санкціями - 1 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 14.03.2014 продовжено строк розгляду скарги позивача до 05.05.2014. Не отримавши відповідь на скаргу, позивач звернувся з позовом до суду.

Як встановлено судом з наявних у справі документів між позивачем (покупець) та ТОВ «АТ Лугметпроект» укладено договір поставки № 110311 від 11.03.2011 на поставку товару (чушку алюмінієву). Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягом з книги реєстрації довіреностей. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.51-59, а.с.69-71).

На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні картки рахунку:631 (т.1 а.с.86-88).

Транспортування (перевезення) товару підтверджується договором-заявкою №0314 ИМ-П на транспортно-експедиторні послуги від 14.05.2011 між позивачем та ПП «Владимир», рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, податковою накладною та актом виконаних робіт, а також договором №473 від 01.11.2010, укладеним між позивачем та ПП «Еліс Транс Сервіс», рахунком-фактурою, податковою накладною та актом здачі-приймання робіт (т.1 а.с.64-68, а.с.89-92).

На підтвердження зберігання отриманого товару позивачем надано договір про поділ комплексу від 14.07.2009, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.08.2011, договір оренди земельної ділянки від 18.01.2006, укладений з Броварською міською радою та додатками до нього, актом прийму-передачі земельної ділянки, актом визначення меж земельної ділянки в натурі, план-схемами (т.1 а.с.127-149). Ці документи досліджено судом

На балансі позивача перебуває власна лабораторія, яка атестована при Міністерстві промислової політики України, що підтверджується свідоцтвом про атестацію від 17.12.2010 та додатком до нього (т.1 а.с.150-152). Факт перевірки позивачем придбаного товару по якості підтверджується протоколами відбору проб (т.1 а.с.153-154).

Вантажно-розвантажувальні роботи здійснювались позивачем власним автонавантажувачем FD15Z5, заводський номер №4681056, який зареєстровано в територіальному управлінні Держгідромнагляду по Київській області та місту Києву 19.08.2010, про що видано свідоцтво про реєстрацію. Право на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт підтверджується дозволом Держгірпромнагляду від 09.09.2010. Цей автонавантажувач пройшов технічний огляд в ДП «Київський експертно-технічний центр», про що видано відповідний талон. Згідно з поясненням позивача директор особисто здійснював вантажно-розвантажувальні роботи, оскільки пройшов відповідне навчання, що підтверджується протоколом №7/28/6 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 14.07.2010. Транспортування товару від ТОВ «АТ Лугменпроект» до позивача відбулося на підставі договору, укладеного з ПП «Еліс Транс Сервіс», та заявок на транспорт (т.1 а.с.155-161).

Отриманий товар у подальшому було реалізовано позивачем контрагентам, що підтверджується укладеним договором №10100241 від 01.11.2010 між позивачем та ВАТ «Автрамат», договором поставки №210311 від 21.03.2011 між позивачем та ДП «Мотортехніка-Васильків». На підтвердження виконання цих договорів сторонами оформлено податкові та видаткові накладні, довіреності на осіб, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.59-63, а.с.72-78).

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначених контрагентів, що підтверджується виписками по рахунках (т.1 а.с.79-85).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «АТ Лугменпроект», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки чушок алюмінієвих від ТОВ «АТ Лугменпроект», використання позивачем отриманого товару при їх реалізації та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «АТ Лугменпроект» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «АТ Лугменпроект» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «АТ Лугменпроект» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Суд зазначає, що у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, то він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

У матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «АТ Лугменпроект» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ «АТ Лугменпроект», які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суд враховує, що на час оформлення цих податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «АТ Лугменпроект» - мав свідоцтво платника ПДВ, яке було чинним.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинно бухгалтерськими документами.

Податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «АТ Лугменпроект» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «АТ Лугменпроект», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; п.п.5.3.9 п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002402202, №0002412202 від 27.02.2014, видані Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» судовий збір у сумі 1528 (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.