Постанова № 39127746, 05.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р. Справа № 809/1607/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Ясінського Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу у сумі 1 640,08 грн,-

ВСТАНОВИВ:

23.05.2014 року Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у Надвірнянському районі) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 1 640,08 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку за період 2013 року та за січень-березень 2014 року у загальній сумі 1 640 ,08 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов'язку щодо своєчасної слати єдиного податку за 2013 рік, станом на 01.01.2014 року за нею залишалася непогашеною недоїмка у розмірі 909,26 грн. Крім того, ОСОБА_2 також не сплатила єдиний податок за січень-березень 2014 року у загальній сумі 730,80 грн. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явилася. Кореспонденція, направлена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.16).

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористалася. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подала.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3.).

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 встановлено, що до місцевих податків належить єдиний податок.

З 1 січня 2012 року правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано главою І розділу ХІV Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, а саме, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень (друга група).

Пунктом 293.1 статті 293 цього Кодексу встановлено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 цього Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 15.12.2009 року зареєстрована Надвірнянською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) та 16.12.2009 року взята на податковий облік як платник податків ДПІ у Надвірнянському районі (а.с.10).

21.01.2012 року відповідачем подано до ДПІ у Надвірнянському районі заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.10).

На підставі поданої відповідачем заяви від 21.01.2012 року, ДПІ у Надвірнянському районі фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з 01.01.2012 року переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Виходячи із обраних відповідачем видів господарської діяльності, а саме роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 віднесено до другої групи платників єдиного податку та відповідно встановлено ставку єдиного податку - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно пункту 295.4 статті 295 цього Кодексу сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Однак, судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов'язку щодо своєчасної слати єдиного податку за 2013 рік, станом на 01.01.2014 року за нею залишалася непогашеною недоїмка у розмірі 909,26 грн.

Крім того, відповідачем за період січень-березень 2014 року не сплачено до бюджету встановлену ставку єдиного податку у розмірі 243,60 грн.

Таким чином, станом на 17.04.2014 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 залишається непогашеною заборгованість по сплаті вказаних платежів у загальній сумі 1 640,08 грн. (909,26грн. + 730,80грн.). Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи обліковою карткою згаданого платника податків за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а.с.9).

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Надвірнянському районі на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу за № 1-17 від 23.01.2014 року, яку останнім отримано 25.01.2014 року, однак залишено без реагування (а.с.6).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку за період 2013 року та за січень-березень 2014 року у загальній сумі 1 640,08 грн. є податковим боргом відповідача, який нею не сплачено. Наявність податкового боргу підтверджується довідкою ДПІ у Надвірнянському районі від 17.04.2014 року № 914/10/09-09-25-006/189 та іншими матеріалами справи (а.с.5, 9).

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростувала, доказів сплати заборгованості суду не представила, чим фактично не заперечила суму заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 даного Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пункту 95.3. статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наведене, а також те, що вищевказана заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області податковий борг зі сплати єдиного податку у сумі 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 06.06.2014 року.