Рішення № 39125828, 29.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4709/14 29.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 24 ЕЛЕМЕНТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик»

про стягнення 56 280,05 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Матяш А.В. (за довіреністю)

від відповідача Лисенко І.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 24 ЕЛЕМЕНТ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56 280,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки № 24-431 від 31.05.2013 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу продукцію із нержавіючої сталі (далі - товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач, за його твердженням, передав відповідачу товар на загальну суму 47 900,00 грн., проте відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 1 900,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 46 000,00 грн., 802,79 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, 9 200,00 грн. пені у вигляді 20% від загальної ціни товару, три проценти річних у розмірі 185,26 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 92,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., справу призначено до розгляду 15.04.2014 р.

11.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

15.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 24.03.2014 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.05.2014 р.

14.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

15.05.2014 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду від 24.03.2014 р. та 15.04.2014 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.05.2014 р.

29.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 29.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.05.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю « 24 ЕЛЕМЕНТ» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 24-431 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у встановлений строк у власність покупця (відповідача) продукцію із нержавіючої сталі, надалі за текстом - «Товар», а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна кількість, вартість, асортимент і розгорнена номенклатура товару, що поставляється за даним Договором, визначається в додаткових угодах та рахунках-фактурах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, сума ПДВ вказується в додаткових угодах до Договору.

04.12.2013 р. сторонами була укладена додаткова угода № 4 до Договору поставки № 24-431 від 31.05.2013 р. (далі - додаткова угода).

Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що відповідно до п. 1.1 Договору поставки № 24-431 від 31.05.2013 р., постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар:

- лист н/ж (AISI 304) 0,5x1000x2000 2B;

- лист н/ж (AISI 304) 1,0x1000x2000 2B.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, загальна вартість товару, передбаченого цією додатковою угодою, становить 47 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 7 983,33 грн.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 47 900,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4227 від 05.12.2013 р., копія якої долучена до матеріалів справи, а відповідач товар, переданий позивачем, прийняв, що підтверджується довіреністю № 468 від 04.12.2013 р., виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей від позивача, копія якої також долучена до матеріалів справи.

Відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково на суму 1 900,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 21.01.2014 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору, 03.02.2014 р. позивач направив на адресу відповідача лист-попередження № 03/02 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 46 000,00 грн. до 05.02.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9427 від 03.02.2014 р.

Відповідач вказану претензію отримав 05.02.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте відповіді не надав, заборгованість перед позивачем не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 46 000,00 грн., 802,79 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, 9 200,00 грн. пені у вигляді 20% від загальної ціни товару, три проценти річних у розмірі 185,26 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 92,00 грн.

29.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У зазначеному відзиві відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити з огляду на те, що позивач передав йому товар без сертифікату якості. Крім того, відповідач вказував на те, що правочини щодо забезпечення позову вчиняються виключно у письмовій формі, а недодержання письмової форми для вказаних правочинів має наслідком їх нікчемність. Оскільки термін дії Договору на час звернення позивача з позовом до суду скінчився, його дія сторонами не подовжувалась, інший правочин щодо забезпечення позову сторонами не укладався, відповідач вважав нарахування штрафних санкцій (пені) безпідставним та необґрунтованим.

Доводи відповідача спростовуються у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 2.2 Договору, якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, встановленим і чинним для даного виду товару в Україні, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), та підтверджуватися сертифікатом якості, виданим підприємством-виробником.

Згідно з п. 5.3 Договору, постачальник (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає товар:

- за кількістю - у відповідності з кількістю, зазначеною в акті прийому-передачі або товарно-транспортній,видатковій накладній, на складі покупця;

- за якістю - у відповідності до документів, вказаних у п. 2.2 цього Договору, на складі покупця.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що претензії постачальнику (позивачу) щодо якості та/ або кількості поставленого товару повинні бути направлені покупцем (відповідачем) протягом 10 (десяти) днів з моменту складання відповідного акту прийому товару.

У кожній претензії повинні бути зазначені кількість і вид товару, по яким заявлена претензія, зміст і обґрунтування претензії. Претензії повинні бути заявлені письмово. До претензії додаються підтверджувальні документи (п. 5.6 Договору).

Частиною 1 ст. 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5 вищевказаної статті).

Судом встановлено, що відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується довіреністю № 468 від 04.12.2013 р., виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей від позивача, а також підписом зазначеної уповноваженої особи на видатковій накладній № 4227 від 05.12.2013 р., який свідчить про отримання товару.

Так, відповідач від прийняття товару, переданого йому позивачем, не відмовився, проте не оплатив його.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідач документів, які підтверджують звернення до позивача з претензіями щодо якості поставленого останнім товару, в яких відповідач вимагає пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, заміни товару або відмовляється від договору і вимагає повернення сплаченої за товар грошової суми, суду не надав.

Крім того, згідно з п. 3.2 Договору, при передачі товару постачальник (позивач) передає покупцеві (відповідачу) по одному екземпляру товаросупроводжувальних документів, а саме:

- рахунок-фактуру (згідно законодавства України);

- товарно-транспортну накладну (за необхідності);

- видаткову накладну та/ або акт прийому-передач;

- податкову накладну (згідно законодавства України);

- документ, що посвідчує якість товару.

Частиною 2 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач документів, які підтверджують його звернення до позивача з вимогою про передання документів, що посвідчують якість товару, або з повідомленням про відмову від договору та повернення товару, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає заперечення відповідача проти позову безпідставними та необґрунтованими, спрямованими на ухилення від виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення його печатками сторін та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Сторони, за взаємною згодою, можуть подовжити термін дії даного Договору. Про продовження терміну дії Договору сторонами складається відповідний додатковий договір до Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані та правомірні.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 802,79 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, 9 200,00 грн. пені у вигляді 20% від загальної ціни товару, три проценти річних у розмірі 185,26 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 92,00 грн.

Згідно з п. 3 додаткової угоди, товар оплачується покупцем (відповідачем) наступним чином: 100% - 47 900,00 грн. з ПДВ - упродовж 25 календарних днів від дати відвантаження товару покупцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.3 Договору, за прострочення оплати товару згідно з умовами відповідних додаткових угод, покупець (відповідач) сплачує постачальникові (позивачеві) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Позивачем строк нарахування пені, трьох проценті річних, а також суми, на яку збільшилась заборгованість з урахування індексу інфляції, з 31.12.2013 р. до 17.02.2014 р. визначений вірно.

Суд вважає, що розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи період заборгованості з:

з 31.12.2013 р. до 20.01.2014 р., суму боргу у розмірі 47 900,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 358,27 грн.;

з 21.01.2014 р. до 17.02.2014 р., суму боргу у розмірі 46 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 458,74 грн., а разом 817,01 грн.

Оскільки позивачем пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ визначена у розмірі 802,79 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, у п. 6.4 Договору сторони досягли згоди про те, що покупець (відповідач) за необґрунтовану відмові від оплати товару сплачує неустойку у розмірі 20% від загальної ціни товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 цієї статті).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що пеня у вигляді 20% від загальної ціни товару, яку просить стягнути з відповідача позивач, за своєю правовою природою є штрафом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (викладена правова позиція міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9 200,00 грн. є обґрунтованою.

Штраф, за розрахунком суду, враховуючи заборгованість у розмірі 46 000,00 грн., а також розмір штрафу - 20%, становить 9 200,00 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з:

31.12.2013 р. до 20.01.2014 р. складає 21 день, тому три проценти річних від суми 47 900,00 грн. становлять 82,68 грн.;

21.01.2014 р. до 17.02.2014 р. складає 28 днів, тому три проценти річних від суми 987 500,00 грн. становлять 105,86 грн., а разом 188,54 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 185,26 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що сплата пені і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за даним Договором. У разі прострочення покупцем (відповідачем) оплати за поставлений товар, постачальник (позивач) має право вимагати сплату вартості поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Так, за розрахунком суду, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період заборгованості з:

31.12.2013 р. до 20.01.2014 р., суму боргу, що становила 47 900,00 грн., індекс інфляції, що складав у січні - 100,2% (УК № 25 від 08.02.2014 р.) становить - 95,80 грн.;

21.01.2014 р. до 17.02.2014 р. суму боргу, що становила 46 000,00 грн., індекс інфляції, що складав у лютому - 100,6% (УК № 45 від 12.03.2014 р.) становить - 276,00 грн., а разом 371,80 грн.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 92,00 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 46 000,00 грн. основного боргу, 802,79 грн. пені, 9 200,00 грн. штрафу, 185,26 грн. трьох процентів річних, а також сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 92,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, будинок 4, код 31752093) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 24 ЕЛЕМЕНТ» (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 5-В, кв. 63, код 37226536) 46 000 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 802 (вісімсот дві) грн. 79 коп. пені, 9 200 (дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 26 коп., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова