Постанова № 39124814, 27.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3013/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.,

при секретарі: Барашко М.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Шерстяних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 року ВП 42488862, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про скасування постанови від 14.03.2014 ВП № 42491788 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь держави виконавчий збір в сумі 13 655, 08 грн., як постановлену з порушенням ЗУ "Про виконавче провадження".

В уточнений позовній заяві від 22.05.2014 року (а.с. 29) просила:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 13 655,08 грн. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-1655 від 05.03.2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі В ПАТ «Промінвестбанк»:

-скасувати постанову державного виконавця від 14.03.2014 року ВП 42488862 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь держави виконавчий збір в сумі 13 655,08 грн., як постановлену з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».

У зв'язку з невірним визначенням первісних позовних вимог просила розглядати лише уточнену позовну заяву та не розглядати первісну позовну вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 ВП № 42491788.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Лутугинського районного суду від 08.12.2011 по справі № 2-й-7/2011, набравши чинності, був задоволений позов ПАТ Промислово-інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з кредитом, позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промислово-інвестиційний банк» заборгованість в сумі 135010,72 грн. та 1540,11 судових витрат.

В процесі добровільного погашення боргу дізналась від кредитора про наявність виконавчого провадження по зазначеній цивільній справі.

З метою уникнення негативних наслідків від дій відповідача, 12.03.2014 звернулась до останнього із заявою про наявність будь-якого виконавчого провадження відносно позивача.

04.04.2014 року отримала постанову державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1655 від 05.03.2012, виданого за результатами розгляду справи № 2-й-7/2011 та постанову державного виконавця від 14.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13 655,08 грн.

Оскільки відповідач в установленому порядку не повідомив про відкриття виконавчого провадження, не дав час на добровільне виконання рішення, та не пересвідчився в отримані позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення боргу, вважала постанову про відкриття виконавчого про стягнення судового збору протиправною.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому в обґрунтування правомірності прийнятих рішень послався на наявність на виконанні виконавчого листа № 2-1655 від 05.03.2012 року, виданого Лутугинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерно-комерційно промислово-індустріального банку" боргу у розмірі 136550,83 грн.

В постанові про відкриття зазначеного виконавчого провадження від 22.03.2012 року боржнику був наданий термін для самостійного виконання рішення до 28.03.2012 року. Стверджував, що зазначену постанову направлено боржнику 23.03.2012 року за вихідним номером 8340, але надати документальне підтвердження щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не має можливості, оскільки зазначені документи знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

29.03.2012 з посиланням на вимоги ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме 13655,08 грн.

Стверджував, що зазначена постанова позивачем не оскаржена.

У зв'язку із надходженням 31.12.2013 року від стягувана ПАТ "Промислово-інвестиційного банку" заяви про повернення виконавчого документу без виконання, відповідно з посиланням на вимоги ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, одночасно в окремі виконавчі провадження було виділено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

З посиланням на ст.ст. 17, 28, 49 Закону України «Про виконавче провадження» вважав дії та прийняті постанови правомірними та просив відмовити в задоволені позову.

З посиланням на № 5 Постанови Пленуму ВАСУ від 21.05.2012 року стверджував, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Просив відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні позивач додатково до даних, зазначених в позові, послалась на невиконання відповідачем вимог ст. 31 Закону "Про виконавче провадження" в частині не направленя на її адресу постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2012 року та порушені відповідачем порядку та термінів зберігання документів.

В судовому засіданні представник відповідача наполягала на направлені позивачу постанови про відкриття провадження та додатково на підтвердження направлення, послалась на заяви позивача у виконавчому проваджені про зупинення та розстрочення виконання рішення суду (а.с 69-71).

На спростування зазначених даних, позивач зазначила про віднесення цих заяв до інших виконавчих проваджень. Зокрема заява про зупинення відноситься до заочного рішення у справі 2/475, яка в подальшому була скасована (а.с 71).

Зазначила, що заява про розстрочення не свідчить про обізнаність позивача про виконавче провадження, оскільки не містить даних про виконавче провадження (а.с. 69), що в свою чергу, на її думку, підтверджується супровідним листом Лутугинського районного суду від 23.07.2012 року.

Додатково послалась на фактичне не вчинення відповідачем передбачених законом дій, оскільки останній не звертав стягнення на заробітну плату, не викликав позивача, тощо.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до положень частини першої та другої ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

22.03.2012 року на підставі виконавчого листа № 2-1655 від 05.03.2012 року, виданого Лутугинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерно-комерційно промислово-індустріального банку" боргу у розмірі 136550,83 грн. та заяви стягувача (а.с. 78), відповідачем з посиланням на вимоги ст. 17,19,25 Закону № 606, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31731209, (а.с 36-37. 79-80, далі постанова ВП № 31731209 ).

Зазначена постанова не є предметом спору по даній справі, але має значення для вирішення спору.

В розумінні вимог ст. 31 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідачем вірно зазначена адреса позивача - АДРЕСА_1, яка співпадає з адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В постанові від 22.03.2012 року ВП № 31731209 зазначено про надання терміну позивачу для самостійного виконання рішення до 28.03.2012 року, згідно п.2 ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ст. 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином законодавець поклав на відповідача обов'язок доводити до боржника про прийняті рішення та розмежував порядок направлення кореспонденції з чітким визначенням постанов, які направляються рекомендованою кореспонденцією.

Згідно із поясненнями відповідача та доданими документами, постанову від 22.03.2012 року ВП № 31731209 було направлено боржнику 23.03.2012 року за вихідним номером 8340 простою кореспонденцією ( а.с.36-37,38).

Додати документальне підтвердження щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач відмовився, пославшись на знищення журналу обліку листів, відправлених через вузол зв'язку рекомендованою та простою кореспонденцією за 2012 рік, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, встановленого Наказом Міністерства Юстиції України № 571/20884 від 17.04.2012 (а.с 32-33).

При цьому на вимогу суду відповідач не надав документів на підтвердження знищення журналів вихідної кореспонденції.

За відсутності даних про повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, суд не приймає до уваги посилання відповідача на супровідні листи та витяги з невідомого журналу про направлення постанови позивачу, оскільки в розумінні вимог ст. 70 КАСУ зазначені докази не є належними та допустимими.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність об'єктивних даних про повідомлення відповідачем позивача про відкриття виконавчого провадження ВП № 31731209 та надання строку на добровільне його виконання.

Згідно із ст. 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону № 606, для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

29.03.2012 року відповідачем в межах виконавчого провадження ВП № 31731209, було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме 13655,08 грн. (а.с. 82).

29.03.2012 року відповідачем, в межах виконавчого провадження ВП № 31731209, було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с 83).

Зазначені постанови відповідача не є предметом спору по даній справі, але мають значення для розгляду справи.

На вимогу суду, відповідачем не надано даних про направлення постанов від 29.03.2012 позивачу в порядку, визначеному ст. 31 Закону № 606, зв'язку із знищенням поштової кореспонденції внаслідок закінчення терміну зберігання.

31.12.2013 року до Відповідача від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого листа № 2-1655 від 05.03.2012 року у зв'язку із повним погашенням заборгованості (а.с 86).

Згідно із п.1.ч.1 ст. 47 Закону № 606, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у тому числі якщо є письмова заява стягувача.

Згідно із ч.4 ст. 47 Закону № 606, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом

Згідно із ст. 17 закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, до яких зокрема відноситься і постанова про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (Наказ № 512)

Відповідно до п.9 ст. 49 Закону № 606 та п. 3.7.4 Наказу 512 у у разі повернення виконавчого документа за вимогою стягувача, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

11.03.2014 року відповідачем винесено постанову в межах виконавчого провадження ВП № 31731209 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою одночасно виведено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 91, далі постанова від 11.03.2013).

Відповідачем не надано об'єктивних даних про направлення боржнику постанови від 11.03.2014 року, оскільки сам по собі супровідний лист без відповідних даних про реєстрацію в журналах реєстрації вихідної кореспонденції та відправку не свідчить про направлення постанови позивачу (а.с 92).

Зазначена постанова позивачем не оскаржується, але є підставою для правомірності прийняття оскарженої постанови.

На виконання постанови від 11.03.2014 ВП № 31731209 в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору 14.03.2014 року відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №4288862 (а.с 8, 40, 63).

Судом встановлено порушення відповідачем вимог ст.31 Закону № 606 в частині не дотримання порядку направлення зазначеної постанови боржнику супровідним листом, та фактичне її отримання позивачем 04.04.2014 року на заяву від 12.03.2014 року (.а.с. 10)

Зазначена постанова є предметом спору по даній справі.

З системного аналізу вимог статей 28, 31 Закону № 606 убачається право відповідача стягувати виконавчий збір як санкцію відповідальності майнового характеру за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Оскільки позивачу в порядку, визначеному ст. 31 Закону № 606 не була направлена постанова відповідача від 22.03.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 31731209 на підставі виконавчого листа № 2-1655 від 05.03.2012 року та не був доведений строк на добровільне погашення боргу у розмірі 136550,83 грн., суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування санкції.

Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 року ВП 42488862.

У зв'язку уточненням позивачем позовних вимог та нечітким формуванням первісної позовної вимоги в частині суми боргу, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо правомірності постанови відповідача від 14.03.2014 ВП № 42491788 про відкриття виконавчого провадження по стягненню з позивача судових витрат в сумі 31,32 грн.

В судовому засіданні 27.05.2014 року, в порядку визначеному ст. 163 КАСУ, проголошено вступну та резолютивну частини постанови, сторони повідомлені про час виготовлення повного тексту постанови.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір підлягає поверненню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 109,62грн.

Керуючись ст. ст. 6, 104, 105, 106, 107,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 року ВП 42488862 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 року ВП 42488862 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 109,62 грн. ( сто девять гривень 62 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 29 травня 2014 року.

Суддя С.М. Чиркін