Ухвала суду № 39123668, 10.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/814/14 Справа № 200/4102/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Карягіна Н. О. Доповідач - Алькова С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Алькової С.М.,

Суддів: Свідерської Т.А., Власкіна В.М.,

При секретарі: Письменній К.В.

За участю прокурора: Кузьменка О.С.

Законного представника потерпілої: ОСОБА_2

Захисника-адвоката: ОСОБА_3

Обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянула 10 червня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року,

Цим вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Торез Донецької області, громадянин України, освіта вища, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, працює директором ПП «Альфа-Прим», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений: за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на отримання правової допомоги в сумі 8000 гривень та моральну шкоду в сумі 15922 гривень 01 копійки.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4, визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.

13.04.2012 року приблизно о 15 годині 12 хвилин ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Mitsubishi Pajero» д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, здійснював рух по вул. Панікахи, з боку проїзду Олександра Гальченка в напрямку вул. Запорізьке Шосе в м. Дніпропетровську. Під час руху по вищевказаній вулиці водій ОСОБА_4 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, і, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, ігноруючи сигнал світлофора, що забороняє рух транспортних засобів, який регулює рух на пішохідному переході в районі електроопори № 198 на вул. Панікахи, не зупинився, а продовжив рух та скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9, що перетинала проїжджу частину дороги по пішохідному переходу в числі інших пішоходів справа наліво відносно напрямку руху автомобіля на дозволяючий рух пішоходам сигнал світлофора, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 (б) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України, які гласять:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 1.7 «Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;

п. 2.3 (б) «Водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед проїжджою частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

Невиконання останнього пункту Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітньому пішоходу ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку 2 ступеня, геморагічних забоїв правої лобної долі валику мозолистого тіла, перелому кісток склепіння та основи черепу, розриву барабанної перетинки, розриву шкіри слухового проходу ліворуч, отоліквореї ліворуч, забійної рани в лівій скронево-тім'яній ділянці, численних саден і підшкірних гематом обличчя, саден та синця на задньо - бічній поверхні в області тазу праворуч, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначити ОСОБА_4 більш м'яке покарання, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням та зменшити розмір суми відшкодування потерпілому витрат на отримання правової допомоги. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилається на те, що при ухваленні вироку та обранні виду та міри покарання, а також визначенні розміру відшкодування потерпілому витрат на отримання правової допомоги та моральної шкоди, суд першої інстанції поставився до обвинуваченого не об'єктивно, оскільки останнім було сплачено на користь позивача кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7100, 00 грн., а отже повністю відшкодовано заявлену потерпілим матеріальну шкоду, що є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого. Крім того, суд не достатньо врахував інші обставини, які впливають на покарання, а саме те, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є членом Штабу громадського формування з охорони громадського порядку «Дніпропетровська муніципальна дружина», з 2006 року - директор приватного охоронного підприємства «Альфа Прим», яке залучається для суспільних заходів, має родину та трьох малолітніх дітей віком 11, 7 та 3 років. В даний час родина ОСОБА_4 знаходиться на його утриманні, оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

В змінах до апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, звільнивши від відбування покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки ОСОБА_4 має на утриманні трьох малолітніх дітей. Окрім того , захисник обвинуваченого просить зменшити розмір суми витрат на отримання правової допомоги , які підлягають стягненню з ОСОБА_4

В суді апеляційної інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просить задовольнити зміни до апеляційної скарги за доводами зазначеними в ній.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримує апеляційну скаргу зі змінами захисника та просить її задовольнити.

Прокурор просить застосувати до обвинуваченого Закон України «Про амністію у 2014році».

Законний представник потерпілої не згоден з доводами апеляції та змінами до неї, просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляції зі змінами до неї, міркування прокурора, законного представника потерпілого , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органами досудового розслідування та судом вивчені всі обставини, які могли мати значення у кримінальному провадженні. Порушень в ході досудового розслідування та в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування або зміни вироку суду, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги. Висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в зазначених правопорушеннях відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні, та які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України \як такі, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіли тяжкі тілесні ушкодження\.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнав добровільне відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди. До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину щодо малолітньої дитини.

На час скоєння злочину ОСОБА_4 вступив в силу Закон України «Про амністію у 2014 році» .

Згідно п. «в» ст.. 1 цього Закону, звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі особи , які засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України , та не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей , яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

Від ОСОБА_4 надійшло клопотання з проханням застосувати до нього п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» , оскільки він на час вчинення злочину має на утриманні трьох малолітніх дітей - синів ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Проти застосування до нього амністії в судовому засіданні не заперечував.

Обговоривши клопотання обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до обвинуваченого положень зазначеного закону, виходячи з наступного. Згідно з вимогами пункту «в» статті 1 даного Закону України, звільненню від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 кримінального кодексу України , не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та \або неповнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Апеляційним розглядом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, вчинений з необережності, який не є особливо тяжким до набрання чинності Закону України «Про амністію» у 2014 році від 08 квітня 2014 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06 травня 2014 року № 1246-У11, має на утриманні трьох малолітніх дітей - синів ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у відношенні яких не вчиняв злочинів, що посягають на життя,здоров»я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси своїх дітей тане позбавлений батьківських прав. Тому обвинувачений є суб»єктом статті 1 зазначеного закону.

З урахуванням вищезазначеного , судова колегія дійшла до висновку , що апеляція в цій частині підлягає задоволенню, оскільки Закон України «Про амністію у 2014 році » вступив в дію тоді , коли вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не набув законної сили . Тобто в цьому випадку ОСОБА_4 звільняється від відбування покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо зменшення розміру відшкодування потерпілому витрат на отримання правової допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та /або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог законного представника потерпілої ОСОБА_2 щодо стягнення з обвинуваченого відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 8000 гривень, оскільки вони повністю підтверджуються наданими потерпілим документами щодо обґрунтованості суми витрат, які містяться в матеріалах справи. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення стягнення з обвинуваченого на користь законного представника потерпілої розміру відшкодування витрат на отримання правової допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі - залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на три роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки на підставі п. «в» ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06 травня 2014 року № 1246-У11.

Судді:

С.М. Алькова Т.А. Свідерська В.М. Власкін