Постанова № 39122356, 16.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 р. Справа № 804/6485/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління держсанепідслужби у Дніпропетровській області до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління держсанепідслужби у Дніпропетровській області до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в якому позивач, з урахуванням заяви про усунення технічної помилики, просить:

1) визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 26.03.2014 №42698859 про відмову у відкритті виконавчого провадження;

2) визнати незаконною та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 17.04.2014 б/н про залишення скарги начальника Головного управління Держсанепідслужби на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без задоволення;

3) зобов'язати начальника ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петруню A.B. здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в виконавчому листі №804/258/14, який виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом за позовом Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання застосувати заходи реагування: зупинити діяльність об'єкту - продовольчого павільону фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відкрити провадження по справі №804/258/14 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки відсутні підстави, що передбачені ст..26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що при винесенні оскаржуваних постанов ним не було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем були вчинені дії у відповідності до вимог чинного законодавства України у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені та просить в їх задоволенні відмовити.

Сторони надали клопотання про розгляд справи без участі представників.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 10.02.2014р. винесена постанова по справі №804/258/14 (далі - Постанова суду №804/258/14) за позовом Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 39а (далі - Позивач) до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про застосування заходів реагування: зупинити діяльність об'єкту - продовольчого павільону фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Судове рішення набрало законної сили 04.03.2014.

На підставі постанови суду №804/258/14 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.03.2014 виданий виконавчий лист №804/258/14 про примусове виконання рішення суду. Результативна частина рішення: застосувати заходи реагування: зупинити діяльність об'єкту - продовольчого павільйону фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - виконавчий лист №804/258/14) .

20.03.2014 року позивачем на ім'я начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Петруні A.B. направлена заява про примусове виконання рішення суду, оригінал виконавчого листа №804/258/14 та копія постанови суду №804/258/14 завірена належним чином.

07.04.2014 року Головне управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області отримала постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 26.03.2014 ВП № 42698859 на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження встановлено: в виконавчому документі, пред'явленому до виконання, відсутні посилання на вжиття заходів примусового виконання рішень суду.

15.04.2014 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження стосовно виконання виконавчого листа №804/258/14 від 19.03.2014 року.

Згідно постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 17.04.2014 року скаргу заявника залишено без задоволення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обов'язковість судового рішення забезпечується можливістю його примусового виконання та юридичною відповідальністю за невиконання судового рішення.

Згідно з ч.4 ст.257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Законом України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

Згідно частини 1 статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до статті 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами.

Виходячи з вимог ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

В силу ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно приписів частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В силу п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд встановив, що фактичною підставою винесення постанови від 26.03.2014 №42698859 про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 17.04.2014 б/н про залишення скарги начальника Головного управління Держсанепідслужби на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без задоволення слугувала відсутність заходів примусового виконання рішень.

При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, вичерпний перелік яких встановлений ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст..82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення пп.1, 2 позовних вимог.

Щодо п.3 позовних вимог, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції прийняти до розгляду заяву Головного управління держсанепідслужби у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №804/258/14, що виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.03.2014 року та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №804/258/14.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 26.03.2014 №42698859 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 17.04.2014 б/н про залишення скарги начальника Головного управління держсанепідслужби на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження без задоволення.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції прийняти до розгляду заяву Головного управління держсанепідслужби у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №804/258/14, що виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.03.2014 року та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №804/258/14.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова