Постанова № 39122315, 20.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/5344/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Надтока О.В. Беркутов О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "КРОС-С" до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним розпорядження та його скасування

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "КРОС-С" до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним розпорядження та його скасування в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження адміністративної колегії територіального відділення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.04.2014 р. №25/01-15/05-14р справа №25/05-03-6/14 «Про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях ПП «КРОС-С».

В обґрунтування позову зазначено, що ПП «КРОС-С» вважає дане розпорядження протиправним, оскільки його прийнято з порушенням процедури розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідно до норм чинного законодавства, в межах компетенції територіального відділення, з дотриманням Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», та інших нормативно-правових актів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

До Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява від 20.02.2014 року №23/02/2С приватного підприємства «КРОС'С» про недобросовісну конкуренцію в діях приватного підприємства «КРОС-С» під час надання послуг, пов'язаних із охорони вантажів та супроводу вагонів.

За інформацією ПП «КРОС'С» в серпні 2013 року йому стало відомо про існування приватного підприємства «КРОС-С», яке також надає послуги, пов'язані із охорони вантажів та супроводу вагонів. На думку Заявника, фірмове найменування приватного підприємства «КРОС-С», є схожим з фірмовим найменуванням ПП «КРОС'С».

За результатом розгляду зазначеної заяви, доданих до неї та отриманих на вимоги територіального відділення матеріалів, в діях ПП «КРОС-С» щодо використання фірмового найменування без дозволу (згоди) приватного підприємства «КРОС'С», яке раніше почало використовувати схоже фірмове найменування у своїй господарській діяльності, встановлено ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді неправомірного використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання, винесено розпорядження №25/01-15/05-14р від 01.04.2014 року та постановлено розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства від недобросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є, зокрема, порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 27 Закону України від 7 червня 1996 року № 236/96 ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів АМК щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема: розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів АМК, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції, регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду справ проводиться посадовими особами АМК після початку розгляду відповідної справи. Якщо за результатами такого розгляду не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то згідно зістаттею 49 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ) зазначений розгляд справи підлягає закриттю без прийняття рішення по суті.

За змістом частини першої статті 36 Закону № 2210-ІІІ органи АМК розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції як за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, так і за власною ініціативою.

При цьому у частині другій зазначеної статті Закону № 2210-ІІІ законодавець уповноважує саме органи АМК приймати рішення про відмову заявнику у розгляді справи у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.

Крім того, у частині першій статті 37 Закону № 2210-ІІІ передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Отже, за змістом статей 36, 37 Закону № 2210-ІІІ вирішення питань щодо прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або про відмову заявнику у розгляді справи належить до виняткової компетенції органів АМК та є способом реалізації покладених на них законодавством владних управлінських функцій у сфері забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (стаття 1 Закону України від 26 листопада 1993 року №3659-XII «Про Антимонопольний комітет України»). Тому прийняття цього рішення (розпорядження про початок розгляду справи) не може порушувати права або законні інтереси суб'єкта господарювання, оскільки застосування до нього будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону № 2210-ІІІ таке рішення не передбачає.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова