Рішення № 39119664, 02.06.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-179-14

(№ 760-10134-13-ц)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02. 06. 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бобровника О. В.

при секретарі: Волковій В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» - про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» - про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що 18 листопада 2012 року внаслідок аварійного прориву стояку зливної каналізації, який розташований у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та знаходиться поверхом вище, каналізаційними стоками було залито квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 у зв'язку з чим було пошкоджено стіни квартири НОМЕР_1, а також знищено ламіноване покриття підлоги площею 6 кв. м у зазначеному житловому приміщенні, чим було спричинено позивачу значні майнові збитки, а також суттєву моральну шкоду.

Факт залиття 18 листопада 2012 року квартири АДРЕСА_1, причини залиття та розмір спричинених збитків, в тому числі відновлювального ремонту підтверджується Актом огляду квартири АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року, який був складений представниками ТОВ «Житлосервіс» та за присутності власника квартири ОСОБА_1, а також Висновком про вартість проведення відновлювального ремонту квартири НОМЕР_1 після її залиття від 03 грудня 2012 року сума якого складає 23726,00 грн.

Про факт залиття квартири та усунення прориву каналізаційного стояка, який розташований поруч з АДРЕСА_3, а також про необхідність відшкодування спричиненої майнової шкоди у позасудовому порядку ОСОБА_1 неодноразово письмово повідомляв ТОВ «Житлосервіс» своїми заявами від 18, 21, 22, 23 26 листопада, а також від 05 грудня 2012 року.

В зв'язку із зазначеним позивач вважаючи свої права порушеними просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача по не проведенню регулярних обстежень внутрішньо будинкових систем та мереж будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з чим сталося залиття квартири АДРЕСА_1;

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 23726,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 16000 грн.;

- зобов'язати відповідача здійснити відновлювальний ремонт стояку зливної каналізації, який знаходиться у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та примикає до квартири НОМЕР_2 з метою унеможливлювання в подальшому залиття стічними водами квартири АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд про задоволення позову.

ТОВ «Житлосервіс» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надавши до суду повторне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання, оскільки представник відповідача має бути присутнім в судовому засіданні по розгляду іншої справи, що слухається в Шевченківському районному суді м. Києва.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27-30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при поданні клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтованого не можливістю явки представника відповідача в судове засідання в зв'язку з необхідністю бути присутнім в судовому процесі при розгляді справи, що перебуває на розгляді в іншому суді.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі, яке було призначено на 31. 03. 2014 року було відкладено в зв'язку із клопотанням представника відповідача, через неможливість явки представника в судове засідання, оскільки представник відповідач мав бути присутнім в судовому засіданні по розгляду іншої справи, що перебуває на розгляді в Господарському суді м. Києва.

В судове засідання, що було призначено на 29. 04. 2014 року представник відповідача також до суду не з'явився, при цьому про причини неявки суду не повідомляв.

В зв'язку із зазначеним, суд вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи таким, що призводить до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що представником відповідача не було надано до суду належних доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи, суд вважає неявку представника відповідача в судове засідання неповажною та вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 158169, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, є власником житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.

На підставі чинного на момент звернення до суду Договору № 32-А про надання житлово-комунальних послуг від 01 лютого 2010 року, який був укладений між власником квартири ОСОБА_1 та балансоутримувачем будинку в якому знаходиться житлове приміщення позивача - ТОВ «Житлосервіс», позивач є споживачем комунальних послуг, а також є отримувачем від ТОВ «Житлосервіс», як баланосутримувача будинку, послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, а також водовідведення.

Як вбачається з Довідки Ф-3 від 21 березня 2013 року № 86 разом з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 з 2010 року та до цього часу проживають його син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина, а балансоутримувачем вказаного житлового приміщення та виконавцем Договору № 32-А про надання житлово-комунальних послуг від 01 лютого 2010 року є ТОВ «Житлосервіс».

З Акту огляду квартири АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року, який був складений представниками ТОВ «Житлосервіс» у присутності власника квартири ОСОБА_1 вбачається, що причиною залиття 21 листопада 2012 року квартири АДРЕСА_1 є аварійний прорив стояку зливної каналізації, який розташований у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та знаходиться поверхом вище і примикає до квартири НОМЕР_2.

Вбачається, що вказаний Акт повністю відповідає вимогам, які містяться у листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року N 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття».

Як вбачається з Висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття від 03 грудня 2012 року сума спричинених власникові цього житлового приміщення майнових збитків складає 23726,00 грн.

За наслідками огляду наданих позивачем фотографічних карток місця аварії, а також копій Свідоцтва про право власності серії САЕ № 158169, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, Договору № 32-А про надання житлово-комунальних послуг від 01 лютого 2010 року, Акту огляду квартири АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року, який був складений представниками ТОВ «Житлосервіс» та за присутності власника квартири ОСОБА_1, а також Висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири НОМЕР_1 після її залиття від 03 грудня 2012 року сума якого складає 23726,00, письмових повідомлень позивача на адресу ТОВ «Житлосервіс» від 18, 21, 22, 23 26 листопада, а також 05 грудня 2012 року, відповідей ТОВ «Житлосервіс» від 22 листопада 2012 року за вих. № 806 та від 22 січня 2013 року за вих. № 845, достовірність яких не викликає у суду жодних сумнівів, судом встановлено причинний зв'язок між винними діями (бездіяльністю) ТОВ «Житлосервіс» та завданням шкоди, яка полягає в тому, що саме аварія стояку зливної каналізації, який розташований у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та знаходиться поверхом вище і примикає до квартири НОМЕР_2 в квартирі НОМЕР_1, стала причиною пошкодження стін квартири НОМЕР_1, власником якої є ОСОБА_1, а також знищення ламінованого покриття підлоги площею 6 кв. м.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому у даному випадку відповідно до ч. 1 даної статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тобто якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що її дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно частини п. п. 8, 10 та 12 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

На об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Таким чином, очевидно, що прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 ТОВ «Житлосервіс» не могло відбутися без перевірки справності та відповідності технічним вимогам всіх внутрішньо будинкових систем, в тому числі і водовідводу.

Отже, з моменту передання експлуатуючій організації будинку в експлуатацію та підписання акта готовності об'єкта до експлуатації вся відповідальність за надійну та безаварійну роботу внутрішньо будинкових систем лягає на відповідача.

Згідно вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунок коштів необхідних для своєчасного капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Серед перелічених послуг є і послуги з т. з. водовідводу.

Таким чином, вина ТОВ «Житлосервіс» є повністю доведеною, в зв'язку з чим позивачу повинні бути відповідачем відшкодовані збитки завдані наданням послуг неналежної якості.

Вбачається, що ТОВ «Житлосервіс» був зобов'язаний в інтересах мешканців будинку АДРЕСА_1, який і знаходиться на обслуговуванні у ТОВ «Житлосірвіс», вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання загрози руйнації будинку та окремих помешкань внаслідок залиття каналізаційними та стічними водами.

Такими заходами можуть бути звернення до районної та міської державних адміністрацій, і навіть до суду з відповідними позовами до будівельних організацій, які збудували будинок в якому стан внутрішніх будинкових мереж не відповідає вимогам.

Для вказаних дій у відповідача були всі можливості, оскільки ТОВ «Житлосервіс» організувався як окрема юридична особа, в штаті якої є юридичний підрозділ і працюють юристи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що покладення відповідальності за залиття квартири позивача має бути здійснено саме на відповідача ТОВ «Житлосервіс», оскільки останній як виконавець послуг з централізованого водовідводу та відповідальний за здійснення технічного обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж в порушення приписів п. 13 Постанови КМУ № 529 від 20 травня 2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» не утримував внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, не здійснював їх технічне обслуговування та ремонт, не вживав своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки; не ніс витрат на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, які визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює експлуатацію внутрішньо будинкових систем; не відшкодовував споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у зв'язку з чим суд вважає доведеним, що дії ТОВ «Житлосервіс» були неправомірними, між ними і спричиненою позивачу шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина відповідача.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльність відповідача по не проведенню регулярних обстежень внутрішньо будинкових систем та мереж будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з чим сталося залиття квартири АДРЕСА_1, а також вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 23726,00 грн. є обґрунтованими доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 16000 грн., слід зазначити наступне.

Вбачається, що позивачем було надано всі належні й допустимі докази, які підтверджують його моральні переживання, а також щодо порушення нормальних життєвих стосунків, пов'язаних з залиттям квартири каналізаційними стоками, в тому числі, докази на підтвердження причинного зв'язку між значним психологічним впливом обставин, пов'язаних із залиттям квартири, необхідністю витрачати час на неодноразові звернення з заявами про відшкодування шкоди та протиправними діями (бездіяльністю) відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що в зв'язку з неправомірною бездіяльністю відповідача щодо не проведення регулярних обстежень внутрішньо будинкових систем та мереж будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з чим сталося залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу, позивачу було завдано певні моральні страждання.

Проте, суд не погоджується з визначеною позивачем сумою моральної шкоди, вважаючи її завищеною, а тому з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити відновлювальний ремонт стояку зливної каналізації, який знаходиться у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та примикає до квартири НОМЕР_2 з метою унеможливлювання в подальшому залиття стічними водами квартири АДРЕСА_1 суд також вважає вказану вимогу позивача обґрунтованою в зв'язку з чим вважає за можливе позов в цій частині задовольнити.

В урахуванням часткового задоволення позову у відповідності з вимогами статті 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 243 грн. 60 коп. та судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 243 грн. 60 коп., а всього стягнути 487 грн. 20 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 386, 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.. ст.. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» - про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» щодо не проведення регулярних обстежень внутрішньо будинкових систем та мереж будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим сталося залиття квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 23726,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» здійснити відновлювальний ремонт стояку зливної каналізації, який знаходиться у технічній частині будинку по АДРЕСА_1 та примикає до квартири НОМЕР_2 з метою унеможливлювання в подальшому залиття стічними водами квартири АДРЕСА_1.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя: