Постанова № 39117640, 03.06.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1190/14

03 червня 2014 року 11год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "EVRASCON"

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVROSCON» звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (по тексту постанови - Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області) №0000011500 в частині 305 807, 00 грн. від 16.01.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Вказує, що висновок податкового органу про порушення вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ неправомірний з огляду, що останнім не враховано норму п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Вважає, що допоки у позивача не було податкових накладних, то він і не відображав податковий кредит з ПДВ. А доти, доки податкових накладних не було, то неможливо було дізнатися про порушення постачальником порядку заповнення цього документа.

На думку позивача, висновки про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання, про відсутність у ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей спростовуються відповідними документальними доказами, передбаченими ст. 44, ст.201 Податкового кодексу та ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому вказує, що податковим органом не вказано і не надано будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем.

Зазначає, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» і засвідчуюсь правомірність віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних.

Відповідач позов не визнав про що подав письмове заперечення (а.с.120-122).

У своєму запереченні вказує на безпідставність посилання позивача про встановлене п. 198.6 ст.198 ПК України право Представництва «Євраскон» на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних упродовж 365 днів з моменту складання таких податкових накладних, оскільки це правило діє за умови дотримання платником податків вимог п.201.10 ст.201 ПК України - додання відповідної скарги на платника, який відмовляється надавати податкову накладну, або порушення порядку складання, до податкової декларації за той звітний податковий період, у якому виник обов'язок останнього виписати та надати податкову накладну.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснила, що господарські операції позивача з його контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними, просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Рівненській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Представництва ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за вересень, жовтень 2013 року та року, за результатами якої було складено акт перевірки № 858/17-07-15-26612924 від 27.12.2013 р.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011500 від 16.01.2014 р.

На думку суду, висновки Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області, покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0000011500 від 16.01.2014 р. в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 305 807 грн. є протиправними.

Матеріалами справи стверджується що за жовтень 2013 р. Представництвом ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» було подано звітну податкову декларацію по податку на додану вартість разом із Додатком 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкових накладних)".

У вказаному додатку 8 до податкової декларації по податку на додану вартість Представництвом ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» було відображено наступні податкові накладні: ТОВ «Дівай Вест» №34 від 16.10.2012 р. на суму ПДВ 51 504, 90 грн., №36 від 19.10.2012 р. на суму ПДВ 62 835, 28 грн., №37 від 22.10.2012 р. на суму ПДВ 62 712, 92 грн., №47 від 26.10.2012 р. на суму ПДВ 63 190, 50 грн., №48 від 30.10.2012 р. на суму ПДВ 52 821, 83 грн.; ПАТ «Укртелеком» №7198/320 від 31.08.2013 на суму ПДВ 335, 35 грн.; ПАТ «Рівнеобленерго» №5636 від 30.04.2013 на суму ПДВ 961, 48 грн.

До заяви Представництвом ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» було додано копії первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів від вказаних контрагентів (а.с.48-63).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Зі змісту наведеної норми права слідує, що в разі порушення продавцем порядку заповнення та реєстрації податкових накладних покупець має можливість відновити своє право на отримання відповідного податкового кредиту шляхом подання заяву із скаргою на такого постачальника з додаванням розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ або первинних документів, що засвідчують факт отримання товарів.

Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVROSCON»скористалося правом на формування податкового кредиту із застосуванням приписів абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України подавши податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2013 р. разом з додатком 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкових накладних)" та копіями первинних документів, що засвідчують факт отримання товарів від його контрагентів ТОВ «Дівай Вест», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Рівнеобленерго».

Щодо тверджень податкового органу про не відображення позивачем спірних податкових накладних в періоді, в якому відбулося їх виписання, а саме жовтень 2012 р., серпень 2012 р., квітень 2012 р., як наслідок втратою права на формування за такими податковими накладними податкового кредиту суд зазначає наступне.

На думку суду, можливість позивача реалізації права на формування податкового кредиту по спірних податкових накладних виписаних ТОВ «Дівай Вест», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Рівнеобленерго», виникла лише в жовтні 2013 р. А враховуючи той факт, що отримані позивачем податкові накладні не було зареєстровано постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних і вказаний факт було виявлено лише в жовтні 2013 р. Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «EVROSCON» могло скористатися правом на формування податкового кредиту лише шляхом відображення таких податкових накладних в додатку 8 декларації по податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000011500 від 16.01.2014 р. в частині завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2013 р. на суму 11 446, 00 грн. по операціях з ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой», суд виходить з наступного.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог ст. 185, пп.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу, ґрунтуються виключно на даних акта Коростенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 21.08.2013 р. №114/22-01/30014709 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Оцінюючи вищенаведені висновки акта перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальність здійснення господарських операцію з його контрагентом ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой», а відтак правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2013 року на суму 11 446, 00 грн. стверджується відповідними податковими накладними № 0406001 від 04.06.2013р. на суму ПДВ 6 358 грн. (а.с.70) та № 2506001 від 25.06.2013р. на суму ПДВ 5 087,60 грн.(а.с.76) та реєстром податкових накладних, включених в Декларацію з ПДВ за вересень 2013 року (а.с. 64), платіжними дорученнями №278 від 04.06.2013 р., №574 від 25.06.2013 р. (а.с.71, 77), відповідними звітами про використання основних матеріалів у будівництві в порівнянні з виробничими нормами (а.с.90-99), товарно-транспорними накладними.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (електрообладнання) та послуг (автотранспортних) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищевказані податкові, видаткові накладні, розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані видаткові, податкові накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Посилання податкового органу на дані акта Коростенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 21.08.2013 р. №114/22-01/30014709 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. безпідставні, оскільки реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, які безпідставно податковим органом не взяті до уваги під час перевірки.

Згідно з пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ ВКП «ІнтерТрансСтрой» у встановленому порядку був зареєстрованим платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, мав відповідне свідоцтво платника податку та перебуває на податковому обліку в органах доходів та зборів (а.с.135-139).

Вказані обставини доводять, що контрагент позивача володів необхідною право- та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару має сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що позивач по справі не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на 11 446, 00 грн., є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000011500 від 16.01.2014 р. в частині 305 807, грн.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 16.01.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання на 305 807, 00 грн.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "EVRASCON" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.