Ухвала суду № 39117309, 04.06.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

04.06.2014

Справа № 638/7887/13-ц

Номер провадження 2/638/243/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Долгової К.С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Харкові клопотання представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2, в якому він просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 06.11.2012 року.

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на все майно, яке належить ОСОБА_3, в межах позовних вимог та заборонити ОСОБА_3 здійснювати які-небудь дії, направлені на відчуження любим способом арештованого майна, передачу його у заставу або в забезпечення виконання зобов'язань відповідача іншим способом.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необгрунтованість.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд не вбачає підстав та необхідності для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не надано даних про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надано підтвердження того, що змінилися певні обставини, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, представник позивача не довів наявність підстав для забезпечення позову, не надав відповідні для цього докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий:суддя Д.В. Цвірюк