Вирок № 39116338, 10.06.2014, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4695/13-к

1-кп/215/32/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАїНИ

10.06.2014 року Тернівський районий суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді Демиденка Ю.Ю.

при секретарі Зоріній А.В.

за участю прокурора Грищенка Р.С.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4

цивільних відповідачів Міністерства інфраструктури

України

1936 окремий загін механізації

26 об'єднаного загону

Державної спеціальної служби транспорту

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в м.Кривому Розі кримінальне провадження №42013040630000012 щодо кримінального правопорушення відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоселівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, перебуваю чого в шлюбі, раніше не судимого, начальника інженерно-технічної служби військової частини Т0400, маючого військове звання капітана, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ст.425 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини Т0400 від 25 липня 2005 року № 185 капітан ОСОБА_6 проходить військову службу у військовій частині Т0400, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80, де з 10 жовтня 2011 року по теперішній час займає посаду начальника інженерно-технічної служби вказаної військової частини.

ОСОБА_6, знаходячись на посаді начальника інженерно-технічної служби військової частини Т0400, згідно наказу командира вказаної військової частини «Про проведення демонтажних, ремонтних робіт по даху будівлі 50/40» від 06 березня 2013 року № 68, будучи призначеним старшим з проведення демонтажних, ремонтних робіт з ремонту даху контрольно-технічного пункту військової частини Т0400, відповідно до ст.ст. 9, 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 14 Закону України «Про охорону праці, п. 6.1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п.19 Додатку 9 до порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію, застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, п.71 Додатку №1 до наказу командира військової частини Т0400 від 27 грудня 2012 року №392, Розділ I введення абз. 2, 3 Керівництва з експлуатації АПОУ-12, був зобов'язаний піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я навколишніх людей в процесі виконання будь-якої роботи або під час перебування на території підприємства, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва; пройти навчання та перевірку знань з охорони праці та мати дозвіл на керувати

вантажопідіймальними машинами, пристроями під час виконання робіт на висоті, оскільки експлуатація підйомних установок відноситься до робіт з підвищеною небезпекою; застосовувати технічно-справні машини, механізми і пристрої, укомплектовані необхідною документацією, вживати заходів щодо усунення або зменшення впливу шкідливих або небезпечних факторів; використовувати АПОУ-12 за призначенням.

Враховуючи займану посаду, службові обов'язки та військове звання, ОСОБА_6, знаходячись на вищевказаній посаді, є військовою службовою особою, оскільки займає посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських обов'язків.

Разом з тим, капітан ОСОБА_6, діючи на порушення наведених вимог законодавства, маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов'язки, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді травмування чи загибелі військовослужбовців військової частини Т0400, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, неналежним чином виконував свої обов'язки, передбачені вказаними вище вимогами керівних документів, грубо ігноруючи їх, тобто недбало ставлячись до служби, оскільки строго не додержувався правил безпеки життєдіяльності та охорони праці під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин:

Так, 16 квітня 2013 року капітан ОСОБА_6, маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов'язки, ігноруючи вимоги вказаних вище керівних документів, недбало ставлячись до служби, не маючи дозволу на керування вантажопідіймальними машинами, керував розукомплектованою автономною пересувною освітлювальною установкою АПОУ-12 № 609, військовий номер 1589 Г3, яка відповідно до керівництва з її експлуатації призначена для оперативного освітлення місць розробки грунту, будівельних матеріалів і монтажних робіт, з метою підняття будівельних матеріалів на дах двоповерхової будівлі контрольно-технічного пункту парку військової частини Т0400, де військовослужбовці строкової служби вказаної військової частини Т0400 молодший сержант ОСОБА_8, солдати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виконували демонтажні, ремонтні роботи з ремонту даху вказаної будівлі.

Близько 11 год. 50 хв. цього ж дня, 16 квітня 2013 року, по закінченню вищевказаних робіт, капітан ОСОБА_6 наказав молодшому сержанту ОСОБА_8, солдатам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залізти в люльку автономної пересувної освітлювальної установки АПОУ-12 № 609, для того щоб ОСОБА_6 опустив їх на землю. Після чого, молодший сержант ОСОБА_8, солдати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залізли в люльку, при цьому солдат ОСОБА_11, який також був залучений до зазначених робіт, став розвертати власноручно стрілу автономної пересувної освітлювальної установки АПОУ-12 № 609 навколо своєї осі від стіни будівлі контрольно-технічного пункту, а капітан ОСОБА_6 почав їх опускати. Під час чого, коли люлька АПОУ-12 з військовослужбовцями знаходилася на рівні вікна другого поверху вказаної будівлі на висоті близько 4 метрів від землі, відбулося руйнування одного з шарнірних вузлів вказаної установки, за допомогою якого забезпечується плавність опускання, підйому та фіксації у нейтральному положенні люльки, внаслідок чого дана люлька АПОУ-12 разом з молодшим сержантом ОСОБА_8, солдатами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впала на землю. В результаті чого, після падіння люльки АПОУ-12, від отриманих травм загинув солдат ОСОБА_10

Таким чином, капітан ОСОБА_6, будучи військовою службовою особою та проходячи військову службу на посаді начальника інженерно-технічної служби військової частини Т0400, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80, згідно наказу командира вказаної військової частини «Про проведення демонтажних, ремонтних робіт по даху будівлі 50/40» від 06 березня 2013 року № 68, був призначеним старшим з проведення демонтажних, ремонтних робіт з ремонту даху контрольно-технічного пункту військової частини Т0400, однак, діючи умисно в супереч вимогам ст.ст. 9, 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 14 Закону України «Про охорону праці, п. 6.1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п. 6.1.3, 1.5 НПАОП 0.00-4.36-05 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п.19 Додатку 9 до порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію, застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, п.71 Додатку №1 до наказу командира військової

частини Т0400 від 27 грудня 2012 року №392, Розділ I введення абз. 2, 3 Керівництва з експлуатації АПОУ-12, 16 квітня 2013 року близько 11 год. 50 хв., маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов'язки, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді травмування чи загибелі військовослужбовців військової частини Т0400, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, неналежним чином виконував свої обов'язки, передбачені вказаними вище вимогами керівних документів, грубо ігноруючи їх, тобто недбало ставлячись до служби, оскільки суворо не дотримувався правил безпеки життєдіяльності та охорони праці під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді загибелі військовослужбовця строкової служби військової частини Т0400 солдата ОСОБА_10, чим вчинив недбале ставлення військовою службовою особою до служби, спричинивши тяжкі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе не визнав, підтвердив обставини загибелі солдата ОСОБА_10 при обставинах 16.04.2013 р., при падінні люльки АПОУ-12, але вказує, що використання зазначеної установки АПОУ при ремонті даху було вирішено не ним, а його безпосередніми командирами. Він відповідає за установку АПОУ знає її призначення як начальник інженерно-технічної служби, але за цю установку відповідають і інші особи, які могли отримати наказ на її доставку до місця і використання для ремонту даху. Він ознайомився з нарядом допуском і почав керувати роботами на даху 08.04.2013 р., хоча не проходив ніяких навчань по техніці безпеки. Установка АПОУ вже стояла на місці, оскільки до 08.04.2013 р. бригадою солдатів на місці ремонту керував ОСОБА_12. Наказ на використання АПОУ для підйому вантажів і військовослужбовців на дах КТП він отримав від заступника командира ОСОБА_13, вважає такий наказ злочинним, але він змушений був його виконувати як військовослужбовець. На вказаний дах іншими засобами підніматися було незручно, драбина була відсутня, по драбині незручно було піднімати вантажі. Загальний наказ командира від 06.03.2013 р. є неконкретним, не розписані обов'язки керівників і виконавців, не вказані засоби, які повинні використовуватись при ремонті. Тому він вважає, що був змушений виконувати накази, які порушують техніку безпеки, і відповідати разом з ним, повинно його безпосереднє військове керівництво. В день нещасного випадку він безпосередньо керував установкою АПОУ-12, підняв на дах в люльці солдата ОСОБА_10, потім став піднімати на дах вантажі які вантажили ОСОБА_8 і ОСОБА_9, потім підняв і їх на дах. Солдат ОСОБА_11 повертав щоглу АПОУ, оскільки поворотний механізм не працював. Він знав, що вантажопідйомність АПОУ становить максимум 350 кг., був впевнений що щогла витримає трьох солдатів, але внаслідок дефекту з'єднання, при виконанні спуску для перерви в роботі, відбулася руйнація, падіння люльки і ОСОБА_10 загинув.

Не зважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим, суд вважає винуватість обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення доведеною.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував в судовому засіданні, що він знав технічні характеристики і призначення установки АПОУ-12, знав про несправність поворотного механізму, тобто непристосованість зазначеного агрегату для спуску-підйому людей та вантажів.

Згідно технічного паспорту а.с.51-56 т.4 установка АПОУ-12 призначена для оперативного освітлення, на мачті повинна мати прожектори, її вантажопідйомність становить 350 кг. Тобто зазначена установка не повинна використовуватись для підйому вантажів, а тим більше людей.

На місці виконання робіт знаходилися: ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на даху виконували роботи, солдат ОСОБА_11 знаходився внизу, повертав вручну мачту АПОУ. Обвинувачений ОСОБА_6 під час виконання робіт управляв спуском-підйомом люльки АПОУ-12. Вказані обставини підтвердив обвинувачений, обставини нещасного випадку 16.04.2013 р. в такій послідовності підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 Вказані свідки, які є очевидцями, пояснили, що їх діями по ремонту покрівлі на даху керував капітан ОСОБА_6, накази якого вони виконували. Все відбувалося як завжди, на дах капітан піднімав вантажі, та їх разом з ОСОБА_10 як виконавців робіт, ОСОБА_11 знаходився внизу, повертав мачту. Коли час підходив до обіду, вони стали казати, щоб їх опускали. Тоді капітан подав люльку для трьох військовослужбовців і при спускі люлька раптово впала на землю, внаслідок чого вони травмувалися, а ОСОБА_10 загинув.

Згідно наказу командира в/ч Т0400 від 06.03.2013 р. №58 а.с.125-126 т.5 - заступнику командира - начальнику ТТЧ ОСОБА_13 було доручено організувати демонтаж та ремонт даху КТП військової частини, старшими вказаних робіт призначено ОСОБА_6 і ОСОБА_12 Начальнику служби з охорони праці провести інструктаж.

Згідно наряду-допуску №4 на виконання робіт з підвищеною небезпекою від 08.04.2013 р. а.с.189 т.5 доручається: відповідальному виконавцю робіт ОСОБА_13 провести роботи на висоті з дотримання переліку та послідовності роботи відповідно до вимог Інструкції №98 затвердженої командиром в/ч Т О400 від 09.06.2009 р. п.п.2.1.-2.4., 3.1.-3.9. а.с.116-124 т.5 Відповідальним керівником робіт призначено ОСОБА_6, який є одночасно і особою, що допускає до виконання робіт. Начальник охорони праці ОСОБА_15 є особою, що видає наряд допуск.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_13 він виконував наказ командира, відповідав за його виконання, хто саме встановлював АПОУ-12 йому не відомо, вказана установка була встановлено для підйому вантажів на дах для ремонту. Він давав загальний наказ без деталей, але наказ по підйому військовослужбовців на дах не видавав, солдати повинні були підійматися на дах по драбині, яка була взята в сусідній пожежній частині, а не за допомогою АПОУ, яка для цього не пристосована.

Такі ж пояснення дав і свідок ОСОБА_15 з відома якого для підйому спуску вантажів використовувалась АПОУ-12.

Відповідно до п.3.14-3.17 Положення «Про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України», затвердженого Наказом МО від 26.12.2000 р. №76 /Положення про порядок/ - особами відповідальними за організацію безпечного виконання робіт є особа що видає наряд допуск, відповідальний керівник робіт - ОСОБА_15 і ОСОБА_13. Особа, що допускає до виконання робіт і відповідальний виконавець робіт - ОСОБА_6, вказане відповідає обставинам встановленим висновком інженерно-технічної і в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №4498 Харківського НІІСЕ ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса а.с.87 /75-96 т.5/ далі Експертиза.

ОСОБА_6 як відповідальний виконавець робіт з підвищеною небезпекою якими є роботи на висоті згідно п.3.21.2-3.21.3. Положення про порядок, зобов'язаний був забезпечити заходи безпеки на робочому місці, впевнитися в достатності заходів безпеки, передбачених нарядом допуском. Всупереч цьому ОСОБА_6 приступив до виконання робіт про відсутності проекту організації робіт, проектно-технічної документації.

При виконання робіт безпосередньо особисто керував АПОУ 12, використовуючи її не за призначенням для підіймання та спускання людей, такі дії обвинуваченого суперечать п. 6.1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п. 6.1.3, 1.5 НПАОП 0.00-4.36-05 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п.19 Додатку 9 до порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію, застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Невиконання ОСОБА_6 обов'язків щодо забезпечення виконання правил охорони праці як відповідальним виконавцем робіт, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією нещасного випадку підтверджується висновком Експертизи а.с.75-96 т.5.

Згідно посадових обов'язків ОСОБА_6 як начальника інженерно-технічної служби в\ч ТО400 а.с.144 т.5 - він зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання надзвичайним подіям під час використання матеріальних засобів, про всі виявлені недоліки письмово повідомляти безпосередньому начальнику, яким є начальник ТТЧ ОСОБА_13.

Винуватість ОСОБА_6 підтверджується протоколом огляду місця події а.с.17-25 т.2 яким встановлено, що на території в/ч ТО400 біля будівлі КТП знаходиться АПОУ 12 з зруйнованим вузлом мачтою, частина мачти з люлькою зі слідами крові знаходиться на землі, з тильної сторони КТП є драбина яка веде на дах будівлі.

Слідчими експериментами за участю ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 а.с.132-231 т.2, які показали на місці обставини керування обвинуваченим АПОУ-12 по підйому-спуску людей,обставини нещасного випадку.

Висновком експертизи Інституту електрозварювання ім..Є.О.Патона НАН України отриманим комісією по розслідуванню нещасного випадку, по якому причиною руйнування

шарнірного вузла АПОУ-12 визнано конструктивний недолік різьбового з'єднання, відсутність контргайки, що призвело до поступового зношення профілю різьб а.с.3-8 т.5.

Висновком судово-медичної експертизи а.с.142-146 т.6, якою підтверджено, що смерть ОСОБА_10 настала від дії тупих, твердих предметів при падіння з великої висоти, що спричинило несумісне з життям грубе порушення анатомічної цілісності голови з переломом кісток склепіння і основи черепу, пошкодженням головного мозку речовими та іншими доказами.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає що поясненнями свідків обвинувачення опитаних судом, протоколами огляду, письмовими та речовими доказами, висновками експертиз судом встановлено що зібрані обвинуваченням докази в їх сукупності є достовірними, та достатньою мірою підтверджують винуватість обвинуваченого в кримінальному правопорушенні за ст.425 ч.2 КК України за ознаками недбалого ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Судом встановлено очевидне недбале ставлення ОСОБА_6 до служби, не прийняття заходів безпеки, ігнорування заходами безпеки, використання установки для спуску-підйому людей, яка не призначена для таких дій, що організаційно, безпосередньо призвело до загибелі військовослужбовця.

Згідно ст.ст.59, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - командир /начальник/, командир взводу /групи, башти/ зобов'язаний проводити роботу щодо…запобігання надзвичайним подіям…серед особового складу, своєчасно виявляти та усувати їх причини, здійснювати заходи щодо безпеки особового складу… під час роботи з … технікою, стежити за додержанням заходів безпеки.

Відповідно до посадових обов'язків ОСОБА_6 як начальника інженерно-технічної служби в\ч Т0400, як зазначалося, - на нього покладено обов'язок вживати всіх заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, про всі виявлені недоліки ОСОБА_6 зобов'язаний був письмово повідомляти безпосередньому начальнику.

Вимоги зазначеного Статуту, та посадових обов'язків обвинувачений не виконав, посилання ОСОБА_6 на обов'язковість військових наказів, не звільняє його від відповідальності; оскільки будучи призначеним виконавцем робіт без проекту, технічної документації, та належних засобів, він повинен був письмово повідомити безпосереднього начальника, а не виконувати небезпечні роботи на свій ризик.

Суд критично ставиться до тверджень обвинуваченого, щодо не ознайомлення з заходами безпеки. Поясненнями свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_15 підтверджується, що ОСОБА_6 пройшов навчання з загального курсу по охороні праці, в який входить охорона праці в умовах підвищеної небезпеки /на висоті/. Знання перевірялися комісійно, вручалися посвідчення. Проведення навчання і перевірки знань відбувалося згідно Порядку затвердженого наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 06.06.2011 р. №124 а.с.57-67 т.5. Організація навчальних курсів проводилася згідно наказу командира в/ч Т0400 ОСОБА_18 від 28.09.2012 р. №243, та згідно протоколу засідання комісії 12.10.2012 р. ОСОБА_6 пройшов навчання на перевірку знань з охорони праці а.с.52-55 т.5, отримав посвідчення згідно журналу а.с.119 т.7.

Суд вважає обґрунтованими заперечення обвинуваченого, щодо самовільного використання установки АПОУ 12 для виконання робіт. Той факт, що установка була встановлена на місці робіт без ОСОБА_6 підтвердили свідки ОСОБА_19 - командир роти механізації в безпосередньому веденні якого знаходилася установка, та ОСОБА_12, який керував роботами по ремонту покрівлі з 06.03.2013 р. по 08.04.2013 р. з використанням АПОУ-12, яка вже була встановлена на місці за наказом заступника командира ОСОБА_13

Судом встановлено що зазначена установка використовувалася на місці нещасного випадку іншими військовослужбовцями, а ОСОБА_6 як відповідальний виконавець робіт змінив ОСОБА_12 який до нього виконував ці обов'язки. Свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 підтвердили відсутність драбини для сходів на кришу КТП при нещасному випадку, драбина дійсно була відсутня в військовій частині, та бралася в сусідніх пожежників, лише за необхідності для виконання разових робіт.

Дійсно, аналізом обставин нещасного випадку, висновком Експертизи, встановлена можлива винуватість і інших посадових осіб - ОСОБА_13 і ОСОБА_15 які безпосередньо видавали наряд допуск на роботу на висоті і були керівниками цих робіт з підвищеною небезпекою.

Безпосередній причинний зв'язок їх дій /бездіяльності/ з обставинами нещасного випадку; на що обґрунтовано посилаються обвинувачений і захисник.

Але згідно норм ст.337 ч.1, 3 КПК України якою встановлено межі судового розгляду - судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини… суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, виходить за межі компетенції суду, який проводить судовий розгляд тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

Потерпілими - батьками загиблого ОСОБА_1 і ОСОБА_2, рідною сестрою ОСОБА_3 пред'явлено цивільний позов до Міністерства інфраструктури України про стягнення моральної шкоди в сумі по 1500000 грн. на користь кожного. Позивачі вказують, що ОСОБА_10 проходив військову службу в військовій частині Т0400В, та загинув з вини посадових осіб військової частини, від дії джерела підвищеної небезпеки, яке належить Міністерству інфраструктури України /далі Міністерство/. Оскільки вони втратили сина та брата в молодому віці, зі служби він не повернувся, тому вони зазнали невідновних моральних втрат, загибеллю близької їм людини, похитнувся стан їх здоров'я, вони пережили і переживають сильний стрес а.с.55-57 т.6.

Потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, представник потерпілих ОСОБА_4 позов підтримали в повному обсязі.

За клопотанням представника цивільного відповідача Міністерства - ОСОБА_22 про заміну відповідача, ухвалою суду до участі у справі як співвідповідач зі згоди позивачів притягнуто 1936 окремий загін механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, яке є військовою частиною Т0400 /далі Загін/.

Представник цивільних відповідачів як Міністерства так і Загону - ОСОБА_22 позов не визнав, вважає Міністерство неналежним відповідачем. Вказує, що ОСОБА_10 проходив службу в Загоні, який є самостійною юридичною особою, в загоні проходть службу ОСОБА_6 Установка АПОУ 12 як джерело підвищеної небезпеки перебуває на балансі Загону. Відповідно до ст.ст.1, 16, 17 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - встановлена єдина система соціального захисту військовослужбовців. Передбачено, що в разі загибелі військовослужбовця під час служби, його батькам, утриманцям, а також особам які проживали однією сім'єю виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального тарифного посадового окладу за першим тарифним розрядом, але не менше 100-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки 01.06.2013 р. та 12.07.2013 р. батькам виплачено 114700 грн. відшкодування, інших стягнень законодавство не передбачає. Крім того сестра померлого ОСОБА_3, права на відшкодування згідно норм закону не має, оскільки разом з братом не проживала. Вважає, що заявляючи такий розмір стягнення, позивачі не надали суду доказів втрати свого здоров'я.

Суд вважає, що заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України на норми якої посилаються позивачі - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.2 ст.1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як видно з заявленого позову, та наданих Міністерством письмових доказів - володільцем джерела підвищеної небезпеки на праві управління, тобто володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні ст.1188 ЦК України є Загін, який одночасно є самостійною юридичною особою, згідно інвентаризаційного опису, свідоцтва про державну реєстрацію Загону, наказів Міністерства про закріплення майна, довідок а.с.11-22 т.7.

Одночасно роботодавцем є держава в особі Міністерства, з яким обвинувачений ОСОБА_6 уклав контракт від 13.08.2010 р. про проходження військової служби в Загоні який належить до Державної спеціальної служби транспорту підпорядкованої Міністерству а.с.23 т.7.

Згідно ст.5 Закону України «Про спеціальну службу транспорту» - Орган управління Державною службою транспорту, об'єднані загони, загони, окремі загони…, підприємства та установи, що входять до складу Державної спеціальної служби транспорту, є юридичними особами, мають… печатки і штампи, рахунки в банках.

Таким чином, оскільки шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, вказана обставина є первісною для відшкодовувала шкоди, та відповідати повинен Загін, майно за яким закріплено наказом Міністерства №73 від 04.03.2005 року, наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №54 від 10.03.2005 р. а.с.11-17 т., та перебуває на балансі Загону. Міністерство хоч і є роботодавцем, який відповідає за шкоду заподіяну працівником, але зазначена шкода Міністерством вже відшкодована згідно Закону, крім того цивільно-правова відповідальність повинна бути покладена на Загін як на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлена незаконність дій обвинуваченого, потерпілим - батькам загиблого ОСОБА_1 і ОСОБА_2, рідній сестрі ОСОБА_3 заподіяні моральні страждання, втратою близького родича - сина, та брата. Згідно ст.61 ЦПК України обставини які є загальновідомими, не підлягають доказуванню, тому суд не приймає до уваги заперечення цивільного відповідача стосовно відсутності доказів. Потерпілі втратили сина та брата в молодому віці, тому вони зазнали значних моральних втрат, загибеллю близької їм людини, вони пережили і переживають сильний стрес.

Приймає суд до уваги і вже проведене відшкодування в сумі 114700 грн. батькам загиблого а.с.71,78 т.7, як гарантію соціального захисту військовослужбовця передбачену ст.ст.16, 17 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /далі Закон/. Суд вважає, що при вчиненні кримінального правопорушення, завдана моральна шкода повинна відшкодовуватися близьким родичам, не тільки тим, які проживали разом з військовослужбовцем згідно ст.1168 ЦК України і не тільки в аспекті зазначеного Закону. Шкода повинна відшкодовуватись і тим родичам, яким завдана така шкода незалежно від їх проживання, оскільки рідна сестра померлого також отримала моральні страждання втратою брата, та має право на відшкодування, незалежно від адреси проживання а.с.70 т.7.

Суми які вимагають потерпілі в 1500000 грн. кожен, суд вважає завищеною. Судом враховано ступінь родинних зв'язків з померлим, постійне проживання сина з матір'ю а.с.70 т.7. Виходячи з наслідків що наступили, проведеного відшкодування, суд вважає достатнім стягнути з Загону на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 150000 грн., а на користь ОСОБА_3 - 50000 грн. моральної шкоди, всього стягнувши таким чином 350000 грн. близьким родичам загиблого.

Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на утриманні має двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 а.с.188 т.6, за місцем проходження служби характеризується виключно позитивно. З урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарчих обов'язків відповідно до ст.55 КК України, зі звільненням від покарання з іспитовим строком згідно ст.75, 76 КК України.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений згоден на застосування до нього норм Закону України «Про амністію в 2014 р.», суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставі ст.1 п.«в» зазначеного Закону, оскільки ОСОБА_6 вперше вчинено необережний злочин, який не є особливо тяжким, злочин вчинено до набрання чинності Законом 19.04.2014 р., обвинувачений має двох неповнолітніх дітей.

Керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначити покарання за ст.425 ч.2 КК України - три роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 від покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, або роботи.

Звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання згідно ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2014 році».

Стягнути з 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, ідентифікаційний код 33179027 на користь потерпілих: ОСОБА_1 - 150000 грн, ОСОБА_2 - 150000 грн., ОСОБА_3 - 50000 грн. моральної шкоди.

В позові до Міністерства інфраструктури України про стягнення моральної шкоди - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Вилучені документи згідно постанов а.с.177, 190 т.4, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Звільнити ОСОБА_6 від сплати витрат за залучення експерта в сумі 10002 грн. виходячи з його матеріального стану згідно ст.119 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.

СУДДЯ: