Постанова № 39116218, 03.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 5017/3700/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Жекова В.І.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №696 від 22.04.2014р., змінений розпорядженням в.о.голови суду №209 від 08.05.2014р. )

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Чалий М.Г. - старший прокурор;

від Міністерства оборони України - Добров Ю.І. - за довіреністю;

від Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району - Добров Ю.І. - за довіреністю;

від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області - Кюссе І.Г. - за довіреністю;

від ФГ « Таврія-К» - Гусаров О.Л. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області від 27 березня 2014 року

по справі №5017/3700/2012

за позовом Заступника Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до

- Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

- Фермерського господарства «Таврія - К»

про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 03.06.2014р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

18.12.2012р. заступник Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Фермерського господарства «Таврія-К» (надалі відповідачі, Тарутинська РДА, ФГ «Таврія-К»), в якому (з урахуванням уточнень) просив суд: визнати недійсним та скасувати договір оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 450га, укладений між Тарутинською РДА та ФГ «Таврія - К» та зобов'язати відповідачів повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 450га вартістю 1483020грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2013р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р.) по справі у задоволенні позову Заступника Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород - Дністровської квартирно - експлуатаційної частини району відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2013р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. та рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2013р. по справі №5017/3700/2012 скасовані, справу №5017/3700/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2013р. справу №5017/3700/2012 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В.

13.01.2014р. Тарутинська РДА подала суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

14.01.2014р. заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог (від 08.01.2014р.), відповідно до якої просив суд:

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 28.12.2007р. - об'єкт оренди земельна ділянка площею 450га, укладений між Тарутинською РДА та ФГ «Таврія -К»;

- витребувати від ФГ «Таврія-К» та зобов'язати повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельні ділянки, передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області земельну ділянку площею 450га та вартістю 1483020грн. за договором оренди №б/н від 28.12.2007р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 28.12.2007р. між Тарутинською РДА та ФГ «Таврія-К» укладено договір оренди землі, загальною площею 450га, відповідно до умов якого на підставі розпорядження голови Тарутинської райдержадміністрації №398/А-2007 від 28.12.2007р. була передана в оренду ФГ «Таврія-К» земельна ділянка загальною площею 450га строком на 49 років. Даний договір суперечить приписам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим є недійсним, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. скасовані розпорядження Тарутинської РДА «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» від 05.05.2005р. та п.1 Розпорядження від 14.12.2005р. №386/А-2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями» як такі, що не відповідають вимогам закону. Зазначеними розпорядженнями Тарутинської РДА припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, яка була надана в користування військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради, а незаконно вилучена земельна ділянка в подальшому була надана в оренду фізичним та юридичним особам (в тому числі ФГ «Таврія-К»). Спірна спірна земельна ділянка знаходиться на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району, тобто Тарутинська РДА, укладаючи спірний договір оренди землі і не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 450га, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони, всупереч вимогам ЗУ «Про оренду землі» та Земельного кодексу України. Будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок загальновійськового полігону суб'єктам господарювання, у тому числі і ФГ «Таврія - К», ані Міністерством оборони України, ані Білгород-Дністровською КЕЧ району не надавались. Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. по справі № 916/876/13 (залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р), скасовано розпорядження Тарутинської РДА від 25.12.2007 року №398/А-2007, а отже підстава передачі земельної ділянки в оренду відпала.

З посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 387, 388, 391 ЦК України, ст.ст. 179, 208 ГК України прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

10.02.2014р. ФГ «Таврія-К» подало до місцевого господарського суду клопотання про застосування строків давності щодо позовних вимог.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. (суддя Степанова Л.В.) частково задоволено позов Заступника Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород - Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської райдержадміністрації Одеської області та ФГ «Таврія - К» про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 28.12.2007р., укладений між Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області та ФГ «Таврія -К». В решті позову відмовлено. Стягнуто з Міноборони України, Білгород - Дністровської КЕЧ району, Тарутинської РДА Одеської області та ФГ «Таврія - К» до Державного бюджету України по 609грн. судового збору з кожного.

Рішення суду вмотивовано тим, що рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/876/13 від 30.07.2013р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р.) визнано недійсним розпорядження Тарутинської РДА №398/А-2007 від 28.12.2007р. про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради, у тому числі стосовно ФГ «Таврія-К». Оскільки визнано недійсним розпорядження №398/А-2007 від 28.12.2007р., на підставі якого було укладено спірний договір оренди земельної ділянки площею 450га від 28.12.2007р., вказаний договір у відповідності до норм ст.ст.203,215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Крім того, в рішенні господарського суду Одеської області по справі №916/876/13 встановлено, що спірні земельні ділянки є землями оборони; власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює лише Кабінет Міністрів України, який має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Щодо позовних вимог про зобов'язання повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку, суд першої інстанції зазначив, що прокурор в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилався на норми ст.ст.387,388 ЦК України, проте в даному випадку по договору оренди відповідач ФГ «Таврія -К» є орендарем земельної ділянки, а не добросовісним набувачем за відплатним договором. У випадку визнання недійсним договору, скасовується підстава на якій це майно було орендоване. Таким чином позовні вимоги в цій частині з підстав, викладених у позові, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Господарський суд Одеської області у своєму рішенні з посиланням на норми ст.ст.261,267 ЦК України та роз'яснення, які містяться у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» відхилив заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, оскільки відповідачами не доведено, що саме позивачем пропущений строк позовної давності та не доведено, коли саме позивачу стало відомо про порушення його права.

Не погодившись частково з рішенням господарського суду першої інстанції, Білгород - Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.03.2014р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що при прийнятті рішення по справі суд першої інстанції допустив порушення вимог ст.ст.32-34, 36 ГПК України та визнавши недійсним спірний договір оренди, необґрунтовано відмовив у витребуванні від ФГ «Таврія-К» та поверненні Міністерству оборони України земельної ділянки площею 450га, оскільки:

- у відповідності до норм ст.387 ЦК України власник має право реалізовувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння;

- суд першої інстанції, встановивши під час розгляду справи, що спірна земельна ділянка є землями оборони, не вжив належних заходів для встановлення всіх обставин справи, з метою забезпечення всебічного, об'єктивного та правильного вирішення справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято провадження та призначено її до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. повернуто апеляційну скаргу Тарутинської райдержадміністрації Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р.

19.05.2014р. Міністерство оборони України подало суду апеляційної інстанції пояснення на апеляційну скаргу, в якому просило задовольнити апеляційну скаргу частково - скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою було відмовлено судом у витребуванні від ФГ «Таврія-К» та зобов'язанні повернути земельну ділянку площею 450га. Міністерству оборони України та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.05.2014р. Тарутинська РДА подала Одеському апеляційному господарському суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила скасувати оскаржене рішення в частині визнання незаконним договору оренди, а апеляційну скаргу Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залиши без задоволення.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ФГ «Таврія-К» заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Міноборони України, Білгород-Дністровської КЕЧ району та представник Тарутинської РДА підтримали правові позиції, викладені у поясненнях та запереченнях на апеляційну скаргу відповідно.

У засіданні апеляційного господарського суду 03.06.2014р. розглянуто та відхилено клопотання Тарутинської РДА про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з питання площі та меж земельної ділянки для організації артполігону та її співвідношення з орендованою ФГ «Таврія-К» земельною ділянкою, оскільки включення земельної ділянки площею 450га до складу земель артполігону випливає із розпорядження Тарутинської РДА №398/А-2007 (передача в оренду земельної ділянки із земель запасу Веселодолинської сільської ради), Листа Відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області від 06.08.2012р. з реєстром зареєстрованих договорів оренди землі із земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району (т.3 а.с.112,113), а також встановлений судовим рішенням у господарській справі №916/876/13, яким визнано недійсним розпорядження Тарутинської РДА №398/А-2007 від 28.12.2007р., у тому числі в тій частині, що стосується передачі в оренду земельної ділянки площею 450га ФГ «Таврія-К».

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ «Тіса», ВАТ «ім.Чапаєва», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман» земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради» затверджено подані ТОВ «Тіса», ВАТ «ім.Чапаєва», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман» проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; передано, зокрема ФГ «Таврія-К» земельну ділянку площею 450га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років; зобов'язано керівників вищезазначених юридичних осіб укласти договори оренди землі з районною державною адміністрацією.

На підставі розпорядження голови Тарутинської РДА №398/А-2007 від 28.12.2007р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Фермерським господарством «Таврія-К» 28.12.2007р. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Тарутинська райдержадміністрація (орендодавець) надала, а ФГ «Таврія-К» (орендар) прийняло у строкове (строком на 49 років) платне користування земельну ділянку загальною площею 450га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. по справі №916/876/13 року (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р.) позовну заяву Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ «Тіса», ПАТ «ІМЕНІ ЧАПАЄВА», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ ім.Калініна, ПП «Фетіца», ПП «Роман» задоволено повністю - визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ «Тіса», ВАТ «м.Чапаєва», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ ім.Калініна, ПП «Фетіца», ПП «Роман» земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради».

В рішенні господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. по справі №916/876/13 зазначено, що на підставі аналізу норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки (у тому числі й надана ФГ «Таврія-К») є землями оборони; власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює лише Кабінет Міністрів України, який має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів відзначає, що позивачі у даній справі мають охоронюваний законом інтерес щодо повернення в управління спірної земельної ділянки як складової частини земель колишнього артполігону, а також відновлення в обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району цієї земельної ділянки, що є достатньою підставою для визнання їх особами, які є заінтересованими в оспоренні договору оренди б/н від 28.12.2007р., укладеного з ФГ «Таврія-К», у розумінні норми ч.3 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 28.12.2007р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.124 ЗК України (в редакції станом на 28.12.2007р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки розпорядження №398/А-2007 від 28.12.2007р. Тарутинської райдержадміністрації Одеської області визнано недійсним, слід вважати, що не існує рішення органу виконавчої влади про передачу в оренду спірної земельної ділянки, а отже, оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог ч.1ст.116, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, а також з порушенням повноважень Тарутинської РДА Одеської області на розпорядження землями оборони, які є державною власністю, що є обставиною, встановленою у рішенні господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/876/13

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку із визнанням рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р.у справі №916/876/13 недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. (на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки площею 450га від 28.12.2007р. між Тарутинської РДА та ФГ «Таврія-К»), договір оренди земельної ділянки від 28.12.2007р. підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів додатково зазначає, що за правилами ч.2 ст.236 ЦК України договір оренди від 28.12.2007р. визнається недійсним на майбутнє.

Стосовно оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції від 27.03.2014р. колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 450га нормами ст.ст.387, 388 ЦК України, одночасно вимагаючи витребувати цю земельну ділянку у ФГ «Таврія-К».

Згідно із ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що ст.388 ЦК України не може бути застосована до витребування земельної ділянки у ФГ «Таврія» після визнання недійсним договору оренди, оскільки для такого витребування повинно мати місце попереднє відчуження майна та його придбання за відплатним договором, а також встановлення добросовісності набувача майна.

Проте за загальним правилом ст.387 ЦК України з незаконного володіння майно може бути витребувано власником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями», як такі, що не відповідають вимогам закону. Зазначеними розпорядженнями було припинено право користування земельною ділянкою 23253,17га, яка була надана у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено зазначену земельну ділянку до остаточного вирішення земельних суперечок до земель запасу Веселодолинської сільської ради.

При цьому, Одеським апеляційним адміністративним судом встановлено, що право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р.

У подальшому, на підставі аналізу норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки площею 23253,17га є землями оборони; власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює лише Кабінет Міністрів України, який має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України (в чинній редакції) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. «в» ч.1 ст.80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із ч.2 ст.84 Земельного кодексу України ( №5245-VІ від 06.09.2012р. - чинній з 01.01.2013р. на момент уточнення прокурором позовних вимог при новому розгляді справи) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Спірна земельна ділянка наразі обліковується як землі оборони, що підтверджується листами Відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області від 03.04.2013р., від 14.06.2013р., встановлено рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/876/13 від 30.07.2013р., отже може перебувати виключно у державній власності.

Згідно із ч.2 ст.77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Виходячи із положень ч.2 ст.84 ЗК України витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння є способом реалізації державою своїх повноважень власника та реалізується через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Спірна земельна ділянка перебуває поза межами населених пунктів, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до ч.ч.3,4,8 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Згідно ч.5 ст.122 цього Кодексу обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч.8 ст.122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ «Про оборону України» Міністерство оборони України, зокрема, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до преамбули ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України» цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Згідно із ст.ст.1,2,3 цього Закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельні ділянки згідно із ст.1 цього Закону не належать до військового майна.

Згідно із ст.1 ЗУ «Про використання земель оборони», ч.ч.1,2 ст.2 цього Закону Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому землі оборони можуть використовуватись у господарських цілях згідно ч.1 ст.4 ЗУ «Про використання земель оборони», а саме: військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011 Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності. Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - Збройні Сили).

Серед повноважень Міністерства оборони України, визначених п.4 Положення, відсутнє визначення його функцій як органу виконавчої влади, через який відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, держава реалізує право державної власності на землю (ч.2 ст.84 ЗК України, в редакції Закону №5245-VI від 06.09.2012р., чинної з 01.01.2013р.).

Не визначає таких повноважень Міністерства оборони України і Земельний кодекс України, проте право держави на витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача може бути реалізоване виключно через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.14 ЗУ "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

На даний час спірна земельна ділянка не перебуває в оперативному управлінні будь-якої військової частини, військового навчального закладу, тощо, не закріплена за такою особою, що не оспорюється прокурором та позивачами.

Отже відсутня особа, право оперативного управління спірною земельною ділянкою якої захищається згідно із ч.3 ст.137 ГК України, відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, зокрема, за правилом ст.387 ЦК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із думкою Тарутинської РДА Одеської області стосовно того, що Міністерство оборони України не може бути позивачем у спорі за вимогою витребування земельної ділянки з незаконного володіння ФГ «Таврія-К», що побічно підтверджується також і позицією Вищого господарського суду України у п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (йдеться про необхідність залучення Міністерства оборони України до участі у справах, предметом спору в яких виступають землі оборони, проте господарський суд в жодному випадку не може залучати до участі у справі позивача).

Вирішення питання, який орган виконавчої влади - обласна державна адміністрація чи Кабінет Міністрів України може бути позивачем за віндикаційним позовом стосовно спірної земельної ділянки виходить за межі даного спору та колегія суддів не надає йому правової оцінки, оскільки це може утворити передчасні юридичні висновки в межах вирішення спору за участю неналежного позивача.

Що стосується Білгород-Дністровської КЕЧ району, то відповідно до Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, КЕЧ району, та п.25 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого тим же Наказом, Білгород-Дністровська КЕЧ району наділена повноваженнями виключно з обліку усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, і не є органом виконавчої влади, через який держава реалізує повноваження власника землі.

Таким чином, законних підстав для задоволення позову про витребування від ФГ «Таврія-К» земельної ділянки площею 450га, переданої йому в оренду за договором б/н від 28.12.2007р. з Тарутинською РДА Одеської області, на вимогу Міністерства оборони України не убачається.

Вимагаючи зобов'язання ФГ «Таврія-К» повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту приймання-передачі, прокурор та позивачі не визначили правові та фактичні підстави таких вимог, адже судове рішення такого змісту має спиратись на встановлення факту існування між сторонами спору зобов'язальних (договірних чи позадоговірних) відносин, чого не має місця в даному випадку. Не може бути застосована і реституція за правилом ч.1 ст.216 ЦК України, оскільки за цією нормою у зв'язку із визнанням договору оренди недійсним за рішенням суду земельна ділянка повертається Орендодавцю як стороні договору, тобто Тарутинській РДА Одеської області, а не Міністерству оборони України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про визнання договору оренди б/н від 28.12.2007р. недійсним на майбутнє на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України та відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог, а також правильно застосував норми матеріального права (ст.ст.257, 261,267 ЦК України) за заявами відповідачів про застосування позовної давності при вирішенні спору в частині визнання недійсним договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги прокурора спростовуються наведеним юридичним аналізом суду апеляційної інстанції та у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для скасування рішення господарського суду від 27.03.2014р. як повністю, так і в оскаржуваній частині.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. по справі №5017/3700/2012 залишається без змін, оскільки ним вирішено спір у відповідності до фактичних обставин справи та норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2014р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.06 .2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Жеков В.І.