Постанова № 39116185, 03.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа№ 910/4603/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі:Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гудима А.О., представник за довіреністю №10 від 15.01.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського міста Києва від 14.04.2014р. (підписано- 15.04.2014р.)

у справі №910/4603/14 (cуддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 20 832,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (надалі - позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором підряду №63/12-К від 30.08.2012р. у розмірі 20832,69грн., з яких: 19837,20грн. основного боргу, 376,91грн. інфляційних втрат та 618,59грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» умов Договору підряду №63/12-К від 30.08.2012р. в частині обов'язку по здійсненню оплати за виконані на замовлення Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/4603/14.

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» визнало основну суму заборгованості перед позивачем, між тим, просило суд врахувати заяву про відстрочку виконання рішення та відстрочити на три роки виплату визнаної ним суми. Водночас, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» нараховані до стягнення з нього інфляційних та трьох відсотків річних не визнало і просило відмовити у задоволенні цієї частини вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 позов задоволено частково і стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» 19837 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 20 коп. основного боргу, 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 09 коп. 3 % річних, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат та 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 91 коп. витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов у частині примусового стягнення вартості виконаних позивачем підрядних робіт, місцевий господарський суд виходив з того, що такий обов'язок у замовника виник на підставі дійсного Договору підряду №63/12-К від 30.08.2012р.; підписаними та скріпленими печатками актами виконаних робіт (надання послуг) за Договором №63/12-К, підтверджується виконання підрядником повірки лічильників у період з жовтня по грудень 2012 року, та прийняття цих робіт замовником. Встановивши ці обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підписавши акти та прийнявши виконані підрядником роботи, у замовника виник обов'язок їх оплатити у розмірі та строки, які визначені умовами укладеного між сторонами Договору. У разі допущеного відповідачем прострочення виконання розрахунків, з врахуванням пункту 3.2. Договору підряду №63/12-К від 30.08.2012р. та ч. 2 ст. 625 ЦК України підрядник вправі вимагати від замовника стягнення стягнення 3% річних у сумі 551,09грн. та інфляційні втрати у розмірі 238,12грн. за період прострочення.

Поряд з цим, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочення виплати заборгованості на три роки і відхиляючи заяву боржника з цього приводу, місцевий господарський суд врахував відсутність належних та допустимих доказів у підтвердження існування виключних обставин, що ускладнюють виконання боржником рішення суду у даній справі, та майнове становище обох сторін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 повністю та винести нове рішення, яким скасувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, а також задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

У доводах апеляційного оскарження скаржник, посилаючись на власне тяжке фінансове становище, у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, просив суд апеляційної інстанції відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 строком на 3 роки в сумі 19837,20грн. Необхідність відстрочення виконання рішення апелянт обґрунтовував тим, що станом на 27.03.2014р. його дебіторська заборгованість складала 11 546 959,6тис.грн., а тому стягнення заборгованості за вказаним позовом є значною сумою, негайне стягнення якої поставить під загрозу фінансову стабільність найбільшого підприємства газової галузі, поставить під загрозу його нормальне функціонування, ускладнить виконання покладених на нього стратегічних завдань забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, задоволення потреб промислових та побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Крім того, нездійснення своєчасних розрахунків за договірними зобов'язаннями з третіми особами призвело до накопичення кредиторської заборгованості перед відповідачем суму у розмірі 15 908 313,10тис.грн. та критичного погіршення платоспроможності відповідача і , як наслідок, до існування невиконаних зобов'язань перед позивачем. До того ж, за поясненнями апелянта, відповідач здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, а тому незадоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про відстрочку виконання рішення суду по справі може призвести до повної втрати платоспроможності вказаного підприємства.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського судді Кропивній Л.В.

Розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та призначено розгляд справи №910/4603/14 на 03.06.2014р.

02.06.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, з мотивів викладених у відзиві. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач повідомляв суд про неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання 03.06.2014р. та заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

У судове засідання 03.06.2014р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» не з'явився. Про час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового направлення №6100404622451 (вх.№09-33/19237 від 03.06.2014р.).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, а явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалася обов'язковою, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 03.06.2014р. за відсутності представників позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2014р. підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 повністю та прийняти нове рішення, яким скасувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, а також задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (надалі - позивач, підрядник) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі - відповідач, замовник) був укладений Договір підряду №63/12-К (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ - НПП «Укргазгеоавтоматика» зобов'язувалося здійснити монтаж, технічне обслуговування та ремонт контрольно-вимірювальної апаратури (Технічне обслуговування промислових лічильників газу виробничих підрозділів), а Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» зобов'язувалося сплатити вартість цих робіт на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору №63/12-К визначено, що за виконану роботу згідно цього Договору Замовник перераховує підряднику грошові кошти згідно актів виконаних робіт по розцінках, наведених у Додатку №1 цього Договору. Загальна сума: 19896,00грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 00 коп.).

Додатковою угодою №1 від 26.09.2012р. до Договору підряду №63/12-К від 30.08.2012р. внесено зміни до пункту. 3.1 Договору і встановлено вартість робіт у розмірі 19837,20грн.

Згідно пункту 3.2. Договору підряду №63/12-К від 30.08.2012р. оплата виконаних робіт проводиться протягом 120 днів з дня підписання актів-передавання приймання робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до пункту 3.4. Договору остаточний розрахунок за договором проводиться Замовником після повного завершення виконання робіт, визначених у п. 1.1. цього Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (підрядник) виконало обумовлені договором роботи, а Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» прийняло весь комплекс передбачених договором робіт на загальну суму 19837,20грн.

Вказані обставини, як вірно зазначив суд першої інстанції, підтверджуються двосторонньо підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних робіт: №481 від 01.10.2012р. на суму 3960,00грн. (а.с.21, т.1), №482 від 01.10.2012р. на суму 420,00грн. (а.с. 22, т. 1), №483 від 01.10.2012р. на суму 1080,00грн. (а.с. 23, т. 1), №524 від 05.10.2012р. на суму 720,00грн. (а.с. 24, т. 1), №605 від 24.10.2012р. на суму 360,00грн. (а.с. 25, т. 1), №629 від 02.11.2012р. на суму 2160,00грн. (а.с. 26, т. 1), №636 від 06.11.2012р. на суму 2160,00грн. (а.с. 27, т. 1), №647 від 12.11.2012р. на суму 7177,20грн. (а.с. 28, т. 1), №678 від 11.12.2012р. на суму 1800,00грн. (а.с. 29, т. 1).

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу умов пункту 3.2. Договору №63/12-К у підрядника виникло право вимагати від замовника оплати вартості виконаної підрядником роботи після її прийняття замовником , а у останнього - обов'язок розрахуватися з підрядником протягом 120 днів з дня підписання актів-передавання приймання робіт

Як слідує з матеріалів справи, 10.12.2013р. підрядник звернувся до замовника з претензією сплатити заборгованість у розмірі 19837,20грн. за Договором №63/12-К (а.с. 30-31, т. 1).

Між тим, Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» у відповідь на претензію (вих.№4426/6-05 від 26.12.2013р ) зазначило , що заборгованість не оплачена у зв'язку з існуючим порядком централізованого управління за здійсненням платежів за погодженням із вищестоящою організацією відповідача. Від останньої відповідач не отримав погодження на здійснення оплати , а тому розрахунків з позивачем не провів.

З матеріалів справи суд першої інстанції зробив вірний висновок, що замовник вартість прийнятих ним і виконаних позивачем підрядних робіт не оплатив, розміру заборгованості не спростував і не довів, що належне виконання ним зобов'язань оплатити вартість виконаних робіт виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України). За таких обставин справи на стороні підрядника виникло право вимагати примусового стягнення вартості виконаних ним підрядних робіт у розмірі 19837,20грн. та застосувати до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальність, передбачену договором та законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість підстав для стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за період 11.04.2013р. по 14.03.2014р. 3% річних у розмірі 551,09грн. та інфляційних втрат у сумі 238,12грн., тоді як, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних за період з 30.01.2013р. по 14.03.2014р. без врахування строків оплати, визначених п. 3.2. Договору підряду.

У зв'язку з встановленим судова колегія вважає правомірним часткове задоволення судом першої інстанції заявлених позивачем вимог.

В свою чергу, апелянт, умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, вказував на порушення судом норм процесуального права в частині незастосування судом приписів статті 121 ГПК України.

Як вбачається із апеляційної скарги, боржник , не відмовляючись від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, звертався з клопотання відстрочити їх виконання для уникнення наслідків повної втрати платоспроможності відповідача.

В якості причини, яка унеможливлює вчасне виконання судового рішення та є підставою для відстрочки його виконання, відповідач зазначив низький рівень платоспроможності підприємства, зменшення прибутків та відсутність фінансової можливості проводити розрахунки з контрагентами, погашати велику кредиторську заборгованість по кредитам.

Колегія суддів вважає такі твердження скаржника неспроможними, а висновки місцевого господарського суду, який відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочку сплати основної заборгованості, правомірними, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Утім, у будь-якому випадку відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку має бути пов'язане з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан не може вважатися обставиною, яка могла би бути підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення, оскільки дана обставина не є винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України.

Згідно з ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Порушення договірних зобов'язань контрагентами та відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і винятковою обставиною. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів. Наявність у боржника збитків є власним результатом його господарювання, та наслідком ведення підприємництва , а тому не є винятковою обставиною.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Та обставина, що у правопорушника (відповідача) є порушення грошових зобов'язань третіми особами, не впливає на обов'язок відповідача належним чином виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем . Доводи боржника про скрутне матеріальне становище підприємства, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів не визнаються надзвичайними обставинами у розумінні статті 121 ГПК України. При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Колегія суддів при оцінці мотивів та доводів апеляційної скарги виходить з того, що наведені боржником підстави для відстрочки виконання заборгованості не є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, наявність яких ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Інших доводів в апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду боржник не навів, а тому судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/4603/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/4603/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська