Рішення № 39115913, 05.06.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2014 року Справа № 913/728/14

Провадження № 14/913/728/14

За позовом Приватного підприємства "Ромалекс", місто Рубіжне Луганської області

до Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради, місто Рубіжне Луганської області

про стягнення 84 239 грн. 09 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості у загальному розмірі 84239,09 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 01.04.2014), з яких:

- 41545,80 грн. – основна заборгованість за Договором про виконання робіт № 1 від 01.11.2013;

- 932,22 грн. – пеня;

- 215,27 грн. – 3% річних;

- 41545,80 грн. – штрафні санкції.

Позивач витребувані документи ухвалою суду не надав, сторони участі у судовому засіданні повноважних представників не забезпечили, про поважність причин відсутності не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 19.05.2014.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

У абзаці 2 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає переходові до розгляду позовних вимог по суті, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2013 року між Приватним підприємством "Ромалекс" (Виконавець, Позивач) та Комунальним підприємством "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради (Замовник, Відповідач) було укладено Договір про виконання робіт № 1.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання виконати за плату за завданням Замовника роботи з монтажу засобів обліку у кількості 10 штук на об’єктах Замовника, які розташовані в житловому фонді, що обслуговується Замовником.

У п. 2.1. Договору закріплено зобов’язання Замовника оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість робіт за цим договором визначається у Акті прийому-передачі робіт. Замовник зобов’язаний здійснити оплату виконаних робіт не пізніше 5 банківських днів з дня підписання акта прийому-передачі робіт включно, виходячи з вартості робіт визначених в ньому.

Сторонами 03 лютого 2014 року підписано довідку про вартість виконаних робіт без жодних зауважень та закріплено печатками підприємств.

Також сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року на суму 41545,80 грн., який підписано повноважними представниками сторін без жодних зауважень та завірено печатками підприємств.

Відповідач не оплатив надані послуги, у зв’язку з чим Позивачем на його адресу 04 березня 2014 року за вих. № 174 було направлено Претензію № 2. Відповіді на претензію отримано не було.

У зв'язку з вищезазначеним Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості у загальному розмірі 84239,09 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір на виконання робіт № 1 від 01.11.2013, укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Глава 61 Цивільного кодексу України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Так п. 3.1 Договору закріплено, що Замовник зобов’язаний здійснити оплату виконаних робіт не пізніше 5 банківських днів з дня підписання акта прийому-передачі робіт включно, виходячи з вартості робіт визначених в ньому.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами 03.02.2014 було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт та Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року на суму 41545,80 грн. без жодних зауважень.

Отже граничний строк оплати настав 08.02.2014.

Також сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2013 по 04.03.2014, в якому зазначено, що заборгованість КП "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради перед ПП "Ромалекс" за Договором на виконання робіт № 1 від 01.11.2013 становить 41545,80 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін без жодних зауважень з боку відповідача та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що основний борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором на виконання робіт № 1 від 01.11.2013 у розмірі 41545,80 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 215,27 грн. за період з 12.02.2014 по 07.04.2014, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку договором інше встановлено не було.

Відповідно до п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У пункті 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що його здійснено неправильно, у зв’язку з чим, суд наводить власний розрахунок.

Так до стягнення підлягає 3% річних у розмірі – 187,81 грн.

(41545,80 х 3 х 55) : 365 : 100 = 187,81 грн., де:

41545,80 – сума боргу;

55 – дні прострочення платежу (період з 12.02.2014 по 07.04.2014, а саме: 17 + 31 + 7 = 55);

365 – днів у році.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 187,81 грн., згідно наведеного вище розрахунку. В частині стягнення 3% у розмірі 27,46 грн., слід відмовити.

Щодо вимоги Позивача відносно стягнення з Відповідача пені у розмирі 932,22 грн. за період з 12.02.2014 по 07.04.2014 та штрафних санкцій за прострочення оплати наданих послуг понад 15 і 30 календарних днів у загальному розмірі 41545,80 грн., слід зазначити наступне.

У п. 4.1 Договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

За прострочення оплати робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 5% річних від простроченої суми за кожен день прострочення. У разі, коли прострочення оплати робіт, згідно умов цього договору, перевищило 15 календарних днів , Замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 40% від простроченої суми; за прострочення оплати робіт понад 30 календарних днів , Замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 60% від простроченої суми; за прострочення оплати робіт понад 3 місяці і за кожний наступний місяць прострочення, Замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 зазначеного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч. 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось раніше, відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", у разі якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що його здійснено неправильно, у зв’язку з чим, суд наводить власний розрахунок.

(41545,80 х 13 х 55) : 365 : 100 = 813,84 грн., де:

41545,80 – сума боргу;

13 – подвійна облікова ставка НБУ;

55 – дні прострочення платежу (період з 12.02.2014 по 07.04.2014, а саме: 17 + 31 + 7 = 55);

365 – днів у році.

Отже, виходячи з наведеного розрахунку до стягнення підлягає пеня у розмірі 813,84 грн.

З огляду на зазначені норми законодавства та вказані пункти Договору, заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмирі 932,22 грн. за період з 12.02.2014 по 07.04.2014 та штрафних санкцій за прострочення оплати наданих послуг понад 15 і 30 календарних днів у загальному розмірі 41545,80 грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню частково. В частині стягнення пені у розмірі 118,38 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На час прийняття рішення у цій справі Відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованості у загальному розмірі 84093 грн. 25 коп., з яких:

- 41545,80 грн. – основна заборгованість за Договором про виконання робіт № 1 від 01.11.2013;

- 813,84 грн. – пеня;

- 187,81 грн. – 3% річних;

- 41545,80 грн. – штрафні санкції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином слід стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 1808,73 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зайве сплачений судовий збір у сумі 210,16 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за ухвалою суду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В

1. Позов Приватного підприємства "Ромалекс" до Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради про стягнення 84239 грн. 09 коп. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради (місцезнаходження юридичної особи: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 27-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 34903079) на користь Приватного підприємства "Ромалекс" (місцезнаходження юридичної особи: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця 30 років Перемоги, будинок 14-В, ідентифікаційний код юридичної особи: 35283016) заборгованості у загальному розмірі 84093 грн. 25 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1808 грн. 73 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 05 червня 2014 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 10 червня 2014 року.

Суддя Є.А.Лісовицький