Рішення № 39115817, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9227/14 04.06.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ФІНЕКС"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ"

про відшкодування матеріальної шкоди 3 678,84 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Криворот Ю.В. за довіреністю від 28.08.2013

Від відповідача Ліповуз Д.І. за довіреністю від 05.03.2014

Від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 04.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

15.05.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 180 від 06.05.2014 Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ФІНЕКС" (надалі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди 3 678,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АВ/9986319.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9227/14, розгляд справи призначено на 04.06.2014.

21.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

03.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро про страхове покриття від 28.03.2014.

05.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 04.06.2014, представники сторін з'явились та надали пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 04.06.2014, представник третьої особи не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 2881949 1, згідно якого 26.05.2014 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2013 між позивачем (надалі - Страховик) та ОСОБА_3 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір № 534-13.061.26 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.05.2013 в м. Києві відбулося зіткнення автомобіля "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Мітцубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобіль "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою виданою Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 44 430,40 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 243 від 26.06.2013, № 6059 від 19.07.2013 ьа видатковим касовим ордером № 847 від 22.08.2013 (копія розрахункових документів міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 7197/534-13.061.26 від 17.06.2013 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 04.07.2013 у справі №757/13684/13-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. п. 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Мітцубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9986319 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи) застрахована відповідачем.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/9986319, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Мітцубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації засобу автомобіля "Мітцубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до звіту №902 від 04.06.2013, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що відбулося 22.05.2013, становить: 46 710,74 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2013 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 465 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 44 430,40 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

29.11.2013 відповідач одержав Претензію (заяву на виплату страхового відшкодування) позивача вих. № 465 від 21.11.2013 та 27.02.2014 перерахував позивачу страхове відшкодування на суму 40 751,56 грн. згідно платіжного доручення № 1106.

Обгрунтовуючи зменшення суми страхового відшкодування на 3 678.84 грн. (з 44 430,40 грн. до 40 751,56 грн.), відповідач посилається на ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» та п. 12.5.1.3. Договору страхування.

Згідно ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно п. 12.5.1.3. Договору страхування, при страхуванні автомобіля в частці страхове відшкодування виплачується в такій же частці від суми збитку, яку складає страхова сума від дійсної вартості автомобіля.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач мав здійснити виплату страхового відшкодування в частці - 91,72% вартості відновлювального ремонту.

Разом з тим, позиція відповідача суперечить ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», яка встановлює право позивача передбачити умови здійснення виплати страхового відшкодування. Так, згідно Розділіу 1 Договору страхування страхова сума становить 100% загальної вартості автомобіля, тобто, має місце страхування на повну вартість, у зв'язку з чим, посилання Відповідача на п. 12.5.1.3. Договору страхування є необґрунтованим.

Крім того, порядок виплати відповідачем страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ встановлений Законом України «Про ОСЦПВ», який передбачає право відповідача зменшити суму страхового відшкодування виключно на суму фран, вартість зносу та суму ПДВ. Відповідний Закон не передбачає виплату страхового зідшкодування в частці.

Таким чином, Відповідач має заборгованість на суму 3 678,84 грн.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Полісом № АВ/9986319 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн., франшиза за даним полісом - 510 грн.

Отже сума страхового відшкодування підлягає зменшенню до 3 168,84 грн. з розрахунку 3 678,84 грн. (частина не виплаченого страхового відшкодування) - 510 грн. (сума франшизи).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 1 573,78 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 32382598) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ФІНЕКС" (03038, м. Київ, Миколи Грінченка, будинок 4; ідентифікаційний код: 32641358) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: страхового відшкодування - 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім ) грн. 84 коп. та судовий збір в сумі 1 573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три ) грн.78 коп.

3. В частині стягнення 510 грн. - відмовити.

4.Видати наказ.

5. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.06.2014

Суддя М.О. Лиськов