Ухвала суду № 39115520, 10.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/408/13-к 10.06.2014 10.06.2014 10.06.2014

Провадження № 11-кп/784/355/14 Категорія ст. 122 ч. 1 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Орленко Л.О.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої: Погорєлової Г.М.

Суддів: Губи О.О.

Гребенюк В.І.

За участі секретаря судового засідання Георгици Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12012160180000089 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року, яким обвинувачених

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Іванов А.О.

потерпілий ОСОБА_5

захисник ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і вимог апеляційної скарги.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітнього сина, працюючого охоронцем в Ольшанському цементному заводі, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого;

- засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього з обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, повна загальна середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_2, раніше не судимого; -

- засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього з обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволений частково, цивільні позови прокурора в інтересах держави задоволені в повному обсязі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку:

- на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 906 грн. 77 коп., на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн.;

- на користь фінансового управління Веселинівської районної державної адміністрації вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 913 грн. 72 коп.;

- на користь Головного фінансового управління Миколаївської обласної державної адміністрації вартість стаціонарного лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в розмірі 3 785 грн. 84 коп.

Вказаним вироком обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить даний вирок відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінити, зменшивши суми стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник ОСОБА_2 просить зазначений вирок змінити, зменшивши суми, що підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Вважає, що не підлягають стягненню з обвинувачених:

- витрати потерпілого на поїздки з с. Широкий Лан в с. Веселиново, м. Вознесенськ, м. Миколаїв для захисту своїх прав в правоохоронних органах і органах прокуратури в сумі 290 грн., оскільки, на думку апелянта, ці поїздки здійснювалися добровільно і за власною ініціативою;

- витрати потерпілого в сумі 400 грн. на проходження комп'ютерної томографії в Миколаївській міськлікарні № 3, оскільки, на думку апелянта, ця процедура проходилася ним також за власною ініціативою;

- витрати в сумі в 3 785.84 грн. на лікування ОСОБА_5 в Миколаївській обласній лікарні, посилаючись на те, що у потерпілого є хронічні захворювання, в т.ч. і хребта, і що останній звернувся в обласну лікарню за власною ініціативою.

Також вважає необґрунтовано високою та завищеною суму в 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на відсутність в позовній заяві та в показаннях ОСОБА_5 в судовому засіданні конкретного обґрунтування значної моральної шкоди. Зазначає, що потерпілий не працює, є пенсіонером, перебував на стаціонарному лікуванні у Веселинівскій ЦРБ з 06 червня по 20 червня 2012 року, хоча, як вказано в медичній карті №1714, постійно був відсутній в палаті, а за показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 9 і 10 червня 2012 року, а за показаннями свідка ОСОБА_10 - 15 червня 2012 року проживав за місцем свого проживання в с. Широколанівка і займався там особистими господарськими справами. З цих підстав вважає не зовсім справедливим рішення суду про задоволення в повному обсязі позову прокурора про стягнення з обвинувачених витрат на лікування потерпілого у Веселинівській центральній районній лікарні і водночас твердить про неможливість зменшення цієї суми стягнення, пропонуючи мінімізувати цей розмір за рахунок зменшення суми стягнення моральної шкоди.

Крім того, твердить, що обвинувачувані - прості сільські жителі, які мають на утриманні сім'ї і для кожного з них 4 000 грн. - великі гроші.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В письмових запереченнях потерпілий ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок - без змін. На спростування доводів останнього твердить, що поїздки з с. Широколанівка до м. Вознесенська, м. Миколаєва та смт. Веселинове відбувалися за направленням лікаря ЦРЛ та за викликом до слідчого в міліцію, до районної прокуратури і суду; що комп'ютерну томографію проходив за направленням лікаря ЦРЛ в м. Вознесенську; що саме висновок томографії став приводом для направлення його в травматологічне відділення міської лікарні № 3 м. Миколаєва; що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 нічим не підтверджені.

Вважає визначений судом розмір виплати моральної шкоди цілком виправданим, з урахуванням ступеню вини та майнового стану обвинувачуваних, які мають земельні (частки) паї, які обробляють самостійно, а також кожен з них тримає велике домашнє господарство, легкові автомобілі та сільськогосподарську техніку, а ОСОБА_4 має міні-цех по переробці соняшникової олії.

В письмових запереченнях прокурор Веселинівського району Шевченко В.П. просить відхилити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, а вирок залишити без змін. На спростування доводів апелянта твердить: що потерпілим ОСОБА_5 надані документи, які підтверджують затрати на поїздки до правоохоронних органів за захистом своїх прав та інтересів; що потерпілий проходив стаціонарне лікування у Веселинівській ЦРЛ та Миколаївській обласній лікарні, що безпосередньо пов'язано із діями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спричинили йому тілесні ушкодження, що потягло за собою погіршення стану здоров'я; що проходження потерпілим комп'ютерної томографії пов'язано із встановленням стану його здоров'я та діагнозу для проходження подальшого лікування та відновлення, що також пов'язано з протиправними діями обвинувачених, які завдали шкоду його здоров'ю.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

06 червня 2012 року приблизно о 09.30 год. між ОСОБА_5 з однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з іншої сторони, на території Широколанівського військового полігону, що 12 кілометрах на південь від с. Широколанівка, на ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт через спірне питання щодо прав на покіс трави. Бажаючи спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_3 під час сварки умисно ударив його кулаком в область лівого ока, від чого той присів на коліна, а в цей час ОСОБА_4, діючи умисно, з метою подальшого побиття, ударив ОСОБА_5 кулаком в область лівого вуха, від чого той упав на землю на правий бік. Коли ОСОБА_5 лежав на землі, не маючи змоги захистити себе від побиття, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний намір, почали наносити йому удари в область голови та тулубу, а саме: ОСОБА_4 завдав йому декілька ударів ногою в область ребер лівої частини тулубу, а ОСОБА_3 наніс декілька ударів ногою в область задньої частини голови та по спині (в область нирок та тазу). Коли ОСОБА_5 підвівся, ОСОБА_4 ударив його кулаком в область лівого ока, від чого той упав на землю. Коли ОСОБА_5 лежав на спині, до нього підійшов ОСОБА_3 та, схопивши за ремінь від бензокоси, почав давити на горло, а коли той перевернувся на живіт, то ОСОБА_3 схопив його за великий палець лівої руки та почав з силою викручувати руку за спину, від чого потерпілий ОСОБА_5 зазнав ушкоджень пальця та відчув різкий біль. На цьому свої протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинили самостійно.

Своїми протиправними діями обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритого оскольчатого перелому фаланги 1-го пальця лівої кисті зі зміщенням відломків, перелому 10 та 11 ребер зліва по задній підпаховій лінії, перелому правих поперечних відростків 2, 3 та 4 поперекових хребців; закритої черепно - мозкової травми у вигляді синців вік лівого ока та струсу головного мозку; синця передньо - зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, смугоподібного садна передньої поверхні шиї, із яких: закритий оскольчатий перелом фаланги 1-го пальця лівої кисті зі зміщенням відломків, переломи 10 та 11 ребер зліва по задній підпаховій лінії, переломи правих поперечних відростків 2, 3 та 4 поперекових хребців відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора Іванова А.О. та потерпілого ОСОБА_5 проти апеляційної скарги першого, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12012160180000089, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, висновки суду щодо кваліфікації дій обвинувачених, доведеності їх вини, призначеного судом покарання захисником ОСОБА_2 не оспорюються.

Згідно вимог ст. 369 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зазначеним вимогам вирок суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Рішення суду щодо цивільних позовів потерпілого та прокурора в інтересах держави є належним чином вмотивованим, обґрунтованим та законним.

Доводи захисника ОСОБА_2 щодо здійснення потерпілим поїздок в с. Веселиново, м. Вознесенськ, м. Миколаїв для захисту своїх прав в правоохоронних органах і органах прокуратури добровільно і за власною ініціативою є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, якими доведена вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину стосовно ОСОБА_5 А тим більш з урахуванням того факту, що двічі у цій справі - 26.08.2012 року та 28.10.2012 року - виносилися постанови про закриття провадження у справі (т. 2 а. с. 61 - 63, 66 - 68). За таких обставин поїздки потерпілого до слідчого в міліцію, до районної прокуратури і суду є такими, що здійснені ним для реалізації ним своїх прав у кримінальному провадженні та за відповідними викликами уповноважених на те осіб. І пов'язано це саме з протиправними діями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Обґрунтованими є і витрати потерпілого в сумі 400 грн. на проходження комп'ютерної томографії, оскільки ця процедура проходилася ним за направленням лікаря Веселинівської ЦРЛ від 11.06.2012 року, 27.06.2012 року (т. 2 а. с. 95, 199 - 200). А тому є надуманими доводи апелянта про її проходження потерпілим за власною ініціативою.

Крім того, саме результати цієї комп'ютерної томографії стали підставою для проведення у даній справі комісійної судово - медичної експертизи № 120 - К від 10.08.2012 року та додаткової комісійної судово - медичної експертизи №162 - К від 14.11.2012 року, висновками яких встановлена ступінь тяжкості спричинених обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (т. 2 а. с. 113 - 120, 122 - 129).

До речі, висновки вказаних експертиз апелянтом не оскаржуються.

Згідно висновків вказаних експертиз, медичної картки № 1714 стаціонарного хворого Веселинівської ЦРЛ та виписки № 6127/985 з медичної картки стаціонарного хворого Миколаївської міськлікарні № 3 (т. 2 а. с. 96, 113 - 120, 122 - 129, 203 - 206 відповідно) потерпілий ОСОБА_5 у Веселинівській ЦРЛ протягом часу перебування у лікарні з 06.06.2012 року по 20.06.2012 року не отримував лікування з приводу перелому правих поперечних відростків 2, 3 та 4 поперекових хребців і такий діагноз йому не ставився.

Відповідне лікування після проведення вищевказаної комп'ютерної томографії потерпілий пройшов з приводу вказаних тілесних ушкоджень лише у Миколаївській міськлікарні № 3 з 03.07.2012 року по 24.07.2012 року. До того ж, із стаціонару Веселинівської ЦРЛ потерпілий був виписаний на амбулаторне лікування.

Окрім того, вказані тілесні ушкодження потерпілого у вигляді перелому правих поперечних відростків 2, 3 та 4 поперекових хребців є складовою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, і ці обставини, як вказав захисник в своїй апеляційній скарзі, він не оскаржує.

За таких обставин є надуманими твердження апелянта про лікування потерпілого у Миколаївській міськлікарні № 3 лише за власною ініціативою та у зв'язку із наявними у нього хронічними захворюваннями.

Безпідставними та надуманими є і доводи захисника про постійну відсутність у лікарні потерпілого ОСОБА_5 у Веселинівській ЦРЛ. Ці доводи спростовуються матеріалами справи. Так, з медичної картки № 1714 стаціонарного хворого ОСОБА_5 Веселинівської ЦРЛ вбачається, що потерпілий 08.06.2012 року не був оглянутий лікарями невропатологом та окулістом через його відсутність у палаті. Наступний запис, зроблений 08.06.2012 року о 08.20 год., свідчить про причину відсутності хворого ОСОБА_5 з його слів - його направлення на СМЕ в м. Миколаїв (т. 2 а. с. 204 із звороту).

Правдивість вказаної причини підтверджується даними листа начальника Веселинівського РВ УМВС від 07.06.2012 року № 42/4239 на ім'я завідуючого Миколаївського обласного бюро судово - медичних експертиз, в якому він просить висновок судово - медичного дослідження надати на руки ОСОБА_5, а також даними акту судово - медичного дослідження (обстеження) № 309, яке було проведено саме 08.06.2012 року (т. 2 а. с. 58, 59 - 60).

Крім того, вищевказані доводи захисника спростовуються іншими даними медичної картки № 1714 стаціонарного хворого Веселинівської ЦРЛ ОСОБА_5, відповідно до яких він оглядався та обстежувався 06, 07, 11, 13, 15, 18, 19, 20 червня 2012 року. При цьому, у цій картці відсутні відомості про порушення потерпілим ОСОБА_5 обраного лікарем режиму лікування (т. 2 а. с. 203 - 206).

З огляду на наведене є безпідставними і посилання захисника на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосовно того, що вони (нібито) бачили потерпілого протягом цього часу лікування в селі, оскільки ці показання жодним чином не спростовують даних вищевказаної медичної картки № 1714 щодо стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_5 в з 06 по 20 червня 2012 року в Веселинівській ЦРЛ.

З урахуванням способу та характеру вчинених обвинуваченими злочинних дій стосовно потерпілого, поведінки обвинувачених після вчинення злочину, конкретних обставин та тривалості розслідування даної справи (двічі безпідставне закриття справи), кількість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, тривалість його лікування є безпідставними твердження апелянта щодо необґрунтовано завищеної судом суми на відшкодування моральної шкоди. До того ж, судом ці позовні вимоги потерпілого задоволені частково.

Крім того, є слушними доводи, викладені в запереченнях потерпілого ОСОБА_5 щодо майнового стану обвинувачених. Так, з характеристик Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 27.06.2012 року № № 366/02-10, 370/02 (т. 2 а. с. 172, 184), ОСОБА_4 з дружиною живуть за рахунок домашнього господарства та земельного паю, а ОСОБА_3 працює охоронцем на Ольшанському цементному заводі і разом з дружиною ведуть домашнє господарство.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року, яким обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

Погорєлова Г.М. Губа О.О. Гребенюк В.І.