Постанова № 39115170, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 9104/39717/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росмар» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Росмар» (далі - ТзОВ «Росмар») в листопаді 2010 року звернулося з позовом в суд до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0005122310/0 та №0005132310/0 від 11.10.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач неправомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як виконання робіт здійснювалося на підставі договорів підряду. Про реальність та фактичне здійснення господарської операції свідчать, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в справі №2а-4176/10/0970 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в справі №2а-4176/10/0970 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що постанова суду першої інстанції в цій справі є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав доведеними, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так апелянт в обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на акт перевірки та зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено факт укладення угод підряду між позивачем і ТОВ «Текфорум» та ТОВ «БФ Вертикаль». Зокрема, договір №25/05 від 25.05.2008р. укладений з ТОВ «Текфорум», предметом якого було надання послуг по монтажу систем опалення, водопостачання та каналізації, а взаєморозрахунки по якому проводилися безготівковим шляхом. Всього за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року було надано послуг на суму 197 973,6 грн. в т.ч. ПДВ 32 845,6 грн., та оплачено 197 073,6 грн. Щодо ТОВ «БФ Вертикаль» встановлено укладення договорів підряду на виконання робіт по монтажу систем опалення, водопостачання, каналізації та вентиляції № 01/12 від 01.12.2007 року та 04/09 від 15.09.2007 року, виконавцем по якому виступає ТОВ «БФ Вертикаль», взаєморозрахунки по яких також проводилися безготівковим шляхом. Всього за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року було надано послуг на суму 558 263,4 грн. в т.ч. ПДВ 93 044,03 грн. З метою проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а саме ТОВ «Текфорум» та ТОВ «БФ Вертикаль», відповідачем направлялися відповідні запити податковим інспекціям за місцезнаходженням даних підприємств, отримані відповіді по яких дозволили відповідачу прийти до переконання, що вищевказані договори між позивачем і ТОВ «Текфорум» та ТОВ «БФ Вертикаль» є нікчемними та відповідно не створюють інших юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю. Апелянт вважає, що не мають юридичної сили, а відповідно не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та ПДВ всі надані позивачем підтверджуючі документи, а це: угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні, що як наслідок, потягнуло за собою висновки про наявність витрат які віднесені до валових та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та завищення податкового кредиту.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Актом невиїзної документальної перевірки Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції, проведеної щодо ТОВ «Росмар» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні розрахунків із ТОВ «Текфорум» та ТОВ «БФ Вертикаль» за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року від 29.09.2010 року за № 3039/231/34517880 зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 та п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з висновків акту перевірки, позивачем, в періоді, що перевірявся, завищено валові витрати на суму 629 447,38 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 157 362 грн., а також завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на 125 890 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по даному податку на вказану суму.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005122310/0 від 11.10.2010р. про сплату податку на прибуток підприємств в сумі: за основним платежем 157 362,00грн. та штрафними санкціями - 78 681,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005132310/0 від 11.10.2010 року про сплату податку на додану вартість в сумі: за основним платежем 125 890,00 грн. та штрафними санкціями - 62 945 грн.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Необхідно зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач придбавав товари, отримував послуги у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка за юридичними адресами не знаходилася, не звітувала про свою діяльність, а також, що позивач та контрагенти працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

І хоча дійсно, платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв'язку з порушенням ними умов провадження господарської діяльності та податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди стала саме безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було зменшено базу оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

Колегія суддів дослідивши та оцінивши матеріали справи звертає увагу, що незважаючи на наявність таких необхідних документів, які свідчать про здійснення господарської операції, як договорів підряду та субпідряду, податкових накладних, податкових декларацій, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, такі не є достатніми документами, які б стверджували про здійснення господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Під час проведення попередньої планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Росмар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року, в ході відпрацювання контрагентів, було виявлено проведення взаєморозрахунків ТзОВ «Росмар» з ТОВ «Текфорум».

Для проведення планової перевірки за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року було представлено Договір від 25.05.2008 року №25/05 укладений між ТзОВ "Росмар" та ТзОВ «Текфорум». Предмет договору - надання послуг по монтажу систем опалення, вентиляції, водопостачання та каналізації. Взаєморозрахунки з вказаним підприємством проводилися безготівковим шляхом через розрахунковий рахунок у банку.

Всього за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року було надано послуг на суму 197 073,60 грн. в т.ч. ПДВ 32 845,60 грн., та оплачено - 197 073,60 грн. Сальдо розрахунків станом на 31.03.2009 року складало - 0,00 грн.

Також, в ході проведення попередньої планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Росмар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року, в ході відпрацювання контрагентів, було також виявлено проведення взаєморозрахунків ТзОВ «Росмар» з ТзОВ «БФ Вертикаль».

Для проведення планової перевірки за період з 09.10.2006 року по 31.03.2009 року представлено наступні договори між ТзОВ «Росмар» та ТзОВ «БФ «Вертикаль»:

- договір підряду на виконання робіт по монтажу системи опалення, водопостачання, каналізації та вентиляції № 01/12 від 01.12.2007 року. Предмет договору - виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника своїми силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації роботи по монтажу системи опалення, водопостачання, каналізації та вентиляції на об'єкті по вул. Артема, 66 в Шевченківському районі м. Києва;

- договір підряду на виконання робіт по монтажу системи опалення та вентиляції №04/09 від 15.09.2007 року. Предмет договору - виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника своїми силами і засобами відповідно до проектно-кошторисної документації роботи по монтажу системи опалення та вентиляції на об'єкті блоку обслуговування № 25 у третьому мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно пояснення ОСОБА_1, яка в періоді з 25.03.2008 року по 20.08.2010 року працювала головним бухгалтером, згідно з наказом про призначення від 25.03.2008 року № 6/2008-к та з наказом про звільнення від 16.01.2009 року № 1 надання послуг по монтажу систем опалення, вентиляції, водопостачання та каналізації на об'єкті блоку обслуговування № 25 у третьому мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва та роботи по монтажу системи опалення, водопостачання, каналізації та вентиляції на об'єкті по вул. Артема, 66 в Шевченківському районі м. Києва, працівники ТзОВ «Росмар» не виконували у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, а роботи виконувались іншими субпідрядниками. Аналогічні пояснення дані ОСОБА_2, який працював на посаді головного інженера ТзОВ «Росмар».

Відділом податкового контролю юридичних осіб Коломийської ОДПІ 22.05.2009 року направлено до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька запит щодо проведення зустрічної перевірки по постачальнику ТОВ «Текфорум». Отримано відповідь (вх. № 1908/7) з ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на лист від 22.05.2009 року за № 8959/7/23-159, щодо проведення зустрічної перевірки по ТзОВ «Текфорум». Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька надіслала Акт про неможливість проведення перевірки від 03.06.2009р. № 634/22-011/35150958, в зв'язку з незнаходження за юридичною адресою. Згідно бази даних АІС ОР стан платника 10, «незнаходження за юридичною адресою». Надано запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника.

ДПІ в Калінінському районі м. Донецька звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ТзОВ «Текфорум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТзОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути, з моменту реєстрації, тобто з 15 травня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року позов ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до ТзОВ «Текфорум» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТзОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, які не можна усунути, з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року задоволено повністю. Визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути, з моменту реєстрації тобто з 15 травня 2007 року. Визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ «Текфорум» ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 22 травня 2007 року.

Крім того суд звертає увагу, що в Актах приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року (типова форма № КБ-2в), Акті приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року (типова форма № КБ-2в), Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року (типова форма № КБ-3), Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року (типова форма № КБ-3), Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року (типова форма № КБ-3), одержаних від ТзОВ «Текфорум» не вказано дату здачі підрядних робіт та дату прийняття замовником підрядних робіт, що передбачено типовими формами № КБ-2в та № КБ-З, які затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Відділом податкового контролю юридичних осіб Коломийської ОДПІ 22.05.2009 року направлено до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва запит щодо проведення зустрічної перевірки по постачальнику ТзОВ «БФ «Вертикаль». Отримано відповідь (вх. № 2385/7) з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. На наш лист від 22.05.2009 року за № 8957/7/23-159, щодо проведення зустрічної перевірки по ТзОВ «БФ «Вертикаль» Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що здійснити перевірку ТзОВ «БФ «Вертикаль» немає можливості у зв'язку з тим, що згідно БД АРМу «Облік» стан платника (21) - ліквідаційна процедура за рішенням суду.

ТзОВ «БФ «Вертикаль» визнано банкрутом рішенням Господарського суду м. Києва № 44/329-Б від 01.10.2008 року.

В інформаційній довідці (№ 3341/7/23-1106 від 04.03.2009 року) отриманій з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на виконання попереднього запиту (№ 3144/7/23-159 від 24.02.2009 року) щодо надання вичерпної інформаційної довідки про постачальника ТзОВ «БФ «Вертикаль», вказано, що керівником, головним бухгалтером та засновником ТзОВ «БФ «Вертикаль» являється одна особа - ОСОБА_3. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №10036290 видане 19.04.2007 року. Згідно довідки за формою 1ДФ чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом) 1 особа. Юридична адреса ТзОВ «БФ «Вертикаль» м. Київ, вул. Дегтярівська буд. 31, фактична адреса згідно інформації щодо результатів перевірки податковими органами місцезнаходження підприємства - м. Київ, вул. Дегтярівська буд. 31. Згідно інформації про наявність на підприємстві основних засобів в розрізі груп основних фондів у вартісному виразі (згідно додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток на квартальну дату, що передує даті поставки) встановлено, що основні фонди, нематеріальні активи у підприємства відсутні, основні засоби (за назвами), складські, офісні приміщення, виробничі потужні, транспортні засоби (власні або орендовані) також відсутні.

З ВПМ Коломийської ОДПІ отримано матеріали зустрічної перевірки ТзОВ „БФ «Вертикаль», яке мало взаєморозрахунки з ТОВ «Росмар».

Відповідно до листа ДПА у м. Києві від 26.03.2009 року № 885/7вх/26-351, отриманого на запит УПМ ДПА в Івано-Франківській області від 17.02.2009 року №977/7/26-34/141, Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві повідомило, що згідно бази даних ДПА у м. Києві, ТзОВ «БФ «Вертикаль», зареєстровано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.10.2006 року за юридичною адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 31. Директором, бухгалтером і засновником підприємства, відповідно до реєстраційних даних є ОСОБА_3.

Відповідно до листа ТзОВ «Росмар» від 19.06.2009 року, отриманого на запит УПМ ДПА в Івано-Франківській області від 13.06.2009 року № 1448/10/26-34/504, ТзОВ «Росмар» повідомило, що жодних товарно-матеріальних цінностей між ТзОВ «Росмар» та ТзОВ «БФ «Вертикаль» не перевозилось.

ВПМ Бориспільської ОДПІ Київської області надіслала матеріали відпрацювання по ТзОВ «БФ «Вертикаль» (лист від 02.06.2009 року № 1668/7/26-01/1647) на запит УПМ ДПА в Івано-Франківській області від 15.04.2009 року № 2424/7/26-34/353, а саме пояснення, отримане у громадянина ОСОБА_3.

Відповідно до пояснення громадянина ОСОБА_3, він ніякого відношення ні до ТзОВ «БФ «Вертикаль», ні до ТОВ «Росмар» не мав, вперше почув, що він являється директором та засновником ТзОВ «БФ «Вертикаль» від працівників податкової міліції.

Вищевказані обставини вказують на те, що фактично у ТзОВ «БФ «Вертикаль» недостатньо трудових ресурсів для здійснення виробничої діяльності та надання послуг, у підприємства відсутні власні чи орендовані основні фонди та будь-які інші засоби на момент здійснення діяльності та надання послуг.

Таким чином згідно наданих для перевірки документів встановлено, що підприємство на якому працює одна особа та у якого відсутні будь-які засоби виробничого характеру, об'єктивно не могло реально здійснити вищевказані господарські операції по наданню послуг (виконанню робіт), а саме встановлення кріплення, монтаж систем опалення, вентиляції, водопостачання та каналізації, прокладання трубопроводів системи опалення, водопостачання на суму 558 263,40 грн.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в справі №2а-4176/10/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба