Рішення № 39114526, 10.06.2014, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/309/14-ц

04 червня 2014 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі:головуючого-судді: Мужика І.І.

секретаря: Кушнірчук М.Д.

з участю представника позивача: Лисенко В.В.

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

ПАТ "Дельта Банк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача по справі ПАТ "Дельта Банк" - Лисенко В.В. позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, який просить задоволити та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Відповідач по справі ОСОБА_3, вона ж представник відповідачів по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнала, вважає його безпідставним, обґрунтовує свою позицію тим, що заборгованість по кредитному договору майже повністю погашена, а також просить застосувати позовну давність щодо стягнення заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку, що позовна заява не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. ст. 3, 59 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено, що 27.06.2006 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №102 КВ/Ф-06, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 30 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5% на строк з 27.06.2006 року до 20.05.2016 року (а.с 6-11).

Крім того, з метою виконання зобов'язання за кредитним договором 27.06.2006 року було укладено також договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (п.3 Договору поруки) згідно з якими поручитель відповідає солідарно перед кредитором за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому майном на праві власності та грошовими коштами, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків (а.с.12-15).

30.06.2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та НБУ України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТзОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ України(ас.38-42).

Однак, як встановлено судом, в п.1.3 Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь «Дельта Банку від 30.06.2010 року в переліку Кредитний договір від 27.06.2006 року, укладений між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 №102 КВ/Ф-06 відсутній. Копія вказаного Кредитного договору відсутня також і серед додатків до позовної заяви(ас.38-42: 104-105; 107-109).

Даний факт не заперечили сторони по справі.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно довідки АТ «Дельта Банк» від 20.12.2013 року відповідачі по справі свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували, внаслідок чого в них станом на 20.12.2013 року утворилася заборгованість по кредиту в сумі 228 258 грн.18 коп., яка складається з 151 847 грн.18 коп. - тіло кредиту та 76 411,00 грн. - відсотки (ас.27).

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, станом на 08.05.2014 року заборгованість за даним Кредитним договором становить: 18 997,52 долари США - сума заборгованості за кредитом, та 5 145,38 долари США - сума заборгованості за відсотками (ас.150).

Крім того, позичальник, він же відповідач по справі ОСОБА_3 після укладення кредитного договору від 27.06.2006 року здійснювала регулярне сплачування кредитних коштів, однак останній платіж нею здійснений 13.04.2010 року в сумі 1 585,30 доларів США в погашення кредиту, а відтак наступний платіж підлягав сплаті у травні місяці 2010 року, як то передбачено п. 2.4 Кредитного договору.

У зв'язку з несплатою наступного чергового платежу в травні місяці 2010 року позивачем по справі ПАТ «Дельта Банк» розпочато нараховування відсотків за прострочення плати кредитних коштів (ас.7-8).

На підставі до п.п. 3-4 договорів поруки від 27.06.2006 року, укладеного між банком та відповідачами по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, кредитор набуває права вимагати від поручителів виконання зобов'язань, що випливає з кредитного договору при умові, якщо у встановлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому тощо.

Тобто на думку суду, за умовами п.4 договору поруки в позивача по справі ПАТ "Дельта Банк" виникло право вимоги до поручителя тільки з травня місяця 2010 року.

Згідно до положень ч.ч.1, 2 ст.559 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з ч. 1 ст.251, ст.252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами п. 10 договорів поруки від 27.06.2006 року визначено, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 та ОСОБА_4, тобто строк дії його не встановлено (ас.12).

Відповідно до приписів ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно матеріалів справи, а зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором від 27.06.2006 року останнє зарахування коштів на погашення кредиту відбулося 13.04.2010 року.

Розділом 4 даного кредитного договору від 27.06.2006 року визначено, що настання випадків, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені цим договором, є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставне майно.

Враховуючи те, що відповідачем по справі ОСОБА_3 проведене останнє погашення кредиту 13.04.2010 року, а тому згідно п.4 Договорів поруки у позивача по справі ПАТ "Дельта Банк" право вимоги до поручителя - відповідачів по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникло лише у травні місяця 2010 року, отже, з цього ж дня почався перебіг позовної давності за договорами поруки від 27.06.2006 року.

Відповідно до договору поруки кредитор зобов'язався письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань.

У матеріалах справи відсутні докази направлення банком позичальнику та поручителям по справі вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, при цьому наявна лише одна досудова вимога від 24.01.2014 року (ас.28-30).

Оскільки кредитор відповідно до приписів ст.559 ЦК України протягом шести місяців не звернувся до позичальника та поручителів із відповідною вимогою, то договір поруки між банком та поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід вважати припиненим на момент звернення до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Обґрунтованість висновку про припинення поруки відповідає позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме п.22 постанови від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин".

При цьому вимога до позичальника ОСОБА_3 та поручителів-відповідачів по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про сплату ними, як позичальником та поручителями заборгованості по кредиту, направлена їм тільки 24.01.2014 року (згідно з додатком про відправку поштової кореспонденції від 27.01.2014 року), а позов пред'явлений до суду відповідно 30.01.2014 року(ас. 28-31).

Інші докази, які б свідчили про направлення відповідачам належної вимоги про погашення ними кредитної заборгованості протягом шести місяців після травня місяця 2010 року, в матеріалах справи відсутні.

А тому в частині позовних вимог щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід відмовити.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2012 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишено без розгляду(ас.97).

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню всіх обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки(ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно з ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

А тому у частині позовних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити.

З іншого боку, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. У статті 60 того ж кодексу зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На переконання суду, представником позивача ПАТ «Дельта Банк» у порядку ст. ст. 57, 58 ЦПК України не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували наявність між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будь-яких зобов'язань. Зокрема, у наданому представником позивача ПАТ «Дельта Банк» Договорі про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010р. №2258 у переліку переданих зобов'язань (пункт 1.3) відсутній кредитний договір №102 КВ/Ф-06 від 27.06.2006 року, укладений між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (а.с. 107).

Внаслідок цього суд приходить до висновку, що ПАТ «Дельта Банк» не отримав право вимоги від ТзОВ «Укрпромбанк» за Кредитним договором №102 КВ/Ф-06 від 27.06.2006 року, а тому ПАТ «Дельта Банк» не є належним позивачем у справі.

Враховуючи вищенаведені факти у сукупності, ґрунтуючись на доказах, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову внаслідок недоведеності позовних вимог.

На підставі ст. ст. 526, 527,530,554,610,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В позові ПАТ «Дельта Банк» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Мужик І.І.

Рішення виготовлено в повному обсязі 09.06.2014 року.