Ухвала суду № 39113538, 04.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року справа №812/9757/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. у справі № 812/9757/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1472 від 30.07.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства "Антрацит" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1472 від 30.07.2013 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. у справі № 812/9757/13-а адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1472 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені Державному підприємству "Антрацит" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу Управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області - задовольнити, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року по справі № 812/9757/13-а - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що « Антрацитвантажтранс» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Антрацит», не є юридичною особою, є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.

Начальником управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області прийнято рішення № 1472 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування), або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 29.04.2013 року по 27.06.2013 року, а саме нараховані штраф в розмірі 54612,527 грн. та пеня в розмірі 29046,83 грн. (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату винесення рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у Відокремленого підрозділу « Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» була відсутня.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.04.2013 року Відокремленим підрозділом « Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за березень 2013 року у розмірі 546 125,15 грн., термін сплати-29.04.2013 року (а.с.8-11).

Платіжними дорученнями № 227 від 05.03.2013, №282 від 20.03.2013, №№415, 414, 432 від 29.04.2013 на загальну суму 546 125,15 грн. Відокремленим підрозділом «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за березень 2013 року, про що вказано у розділі зазначених платіжних доручень «Призначення платежу» (а.с.12-16).

З картки особового рахунку Відокремленого підрозділу « Антрацитватажтранс» ДП «Антрацит» вбачається, що сплачена позивачем сума єдиного внеску за березень 2013 р. в розмірі 5723878,70 грн. зарахована відповідачем в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені попередніх періодів (а.с. 47-48,54-55).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 р. в справі №13б 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.17).

Проблемою даного спору є наявність у органу Пенсійного фонду права на здійснення зарахування сплачених після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів особою, відносно якої порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, які виникли до дати введення мораторію.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч. 6 ст. 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відтак, зарахування в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені сплачених сум єдиного внеску у разі наявності у платника заборгованості є обов'язком органу Пенсійного фонду.

Разом з тим, приписи цього Закону до правовідносин, що розглядаються, повинні застосовуватися з урахуванням того, що відносно ДП «Антрацит» ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 р. в справі №13б/ 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 19 частина 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію .

Частиною 3 цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за березень 2013 р. в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 р. є протиправним.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що станом на дату винесення рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» відсутня.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неврахування судом п. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Тобто, дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих поточних сум страхових внесків.

Оскільки зарахування сплачених після введення в дію мораторію поточних сум єдиного внеску здійснено в рахунок заборгованості, штрафів та пені, які виникли до введення і дію мораторію та на які поширюється дія мораторію, доводи апелянта є безпідставними. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 р. у справі № 812/9757/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська