Постанова № 39113457, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 травня 2014 року 09:30 справа №826/5077/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СТМ”

до

Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СТМ” (далі по тексту – позивач, ТОВ “БК “СТМ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Деснянському районі), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0003942205 та №0003932205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5077/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 травня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 травня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 28 жовтня 2013 року №0003932205 згідно з пунктом 54.3, підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ “БК “СТМ” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 227 271,00 грн. та зобов’язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56 817,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 28 жовтня 2013 року №0003942205 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “БК “СТМ” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 450 650,97 грн., у тому числі за основним платежем на 300 433,98 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями – 150 216,99 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 09 жовтня 2013 року №236/22-05/36337072 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СТМ” (код ЄДРПОУ 36337072) з питань дотримання вимог чинного законодавства за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2012 р. та з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. по взаємовідносинах з ПП “ПКТ” (код за ЄДРПОУ 37864462)” (далі по тексту – Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що в порушення приписів Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, оскільки за результатами матеріалів перевірки контрагента позивача – ПП “ПКТ” встановлено значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податковими зобов’язаннями; ПП “ПКТ” не надавав послуги для позивача, а лише виписував податкові накладні з метою штучного формування податкового кредиту без мети фактичного надання послуг.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ “БК “СТМ” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “БК “СТМ” та ПП “ПКТ”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що згідно договорів купівлі-продажу від 03 вересня 2012 року №03-09/12, від 04 вересня 2012 року №04-09/12 та від 05 вересня 2012 року №05-09/12, від 06 вересня 2012 року №06-09/12, від 31 жовтня 2012 року №31-10/12, укладених між ПП “ПКТ” (продавець) та ТОВ “БК “СТМ” (покупець), продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною, що наведено у специфікаціях до договорів.

Згідно специфікацій до вказаних договорів, ПП “ПКТ” зобов’язується поставити позивачу наступні товари: плита перекриття, стрічковий фундамент, цемент, стрічку штукатурну, стіклосітку, сваї, шпаклівку еластичну тощо.

ПП “ПКТ” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 166 230,40 грн., у тому числі податок на додану вартість – 361 038,40 грн.

Доказів оплати за поставлені товари матеріали справи не містять.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП “ПКТ”, у зв’язку з придбанням товару та послуг.

Правильність оформлення податкових накладних відповідачем в Акті перевірки не спростовується.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов’язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У письмових поясненнях позичав зазначив, що будівельні матеріали, придбані в межах спірних господарських операцій ще не відвантажено, тобто поставку оплачених будівельних матеріалів станом на день розгляду справи не здійснено, у зв’язку з тим, що оскільки будівництво об’єкта не розпочато, позивач відстрочив поставку товару через можливу втрату придбаними матеріалами своїх якісних властивостей внаслідок тривалого зберігання на будівельному майданчику.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначеного, у тому числі докази наявності у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей виконати зобов’язання за договорами купівлі-продажу (наявності персоналу, складських приміщень, транспортних засобів тощо), а також відсутні докази на підтвердження зберігання придбаного товару на складі постачальника.

Відсутні також будь-які інші докази, які б дали можливість суду достовірно встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів, а надані документи лише фіксують господарські операції з підприємством-контрагентом.

Як зазначено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, контрагент позивача – ПП “ПКТ” не має потужностей для здійснення господарської діяльності (відсутні персонал, транспортні засоби, складські приміщення тощо), що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій; матеріалами перевірки вказаного контрагента не встановлено факту передачі товару, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та не встановлено походження товару.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаним контрагентом носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ “БК “СТМ”, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

За таких підстав, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та збільшення грошового зобов’язання з цього податку відповідно до податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2013 року №0003942205 та №0003932205 є правомірним, відповідно, позовні вимоги ТОВ “БК “СТМ” нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “БК “СТМ” не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 488,81 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 383,19 грн. (4 872,00 грн. – 488,81 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СТМ” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СТМ” (код ЄДРПОУ 36337072, 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, буд. 1) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 383,19 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят дев’яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко