Ухвала суду № 39112316, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р. Справа № 814/1263/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ТОВ "Амальгама Люкс"Чамара Л.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2012 № 0000580225 частково на суму 157700, 00 грн., -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2012 № 0000580225 частково на суму 157700, 00 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 03.12.2012 № 0000580225 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" штрафних (фінансових) санкцій на суму 160480, 00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.09.2012 по 08.11.2012 головними державними податковими ревізорами-інспекторами та радником податкової служби ІІІ рангу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (код ЄДРПОУ 32719869) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем п. 3,1 ст. 3, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24240 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за другий-четвертий квартал 2011 року на загальну суму 234682 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на загальну суму 563855 грн; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 7089 грн; п. 9 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків у 473 випадках; п. 2.11 гл. 2, п. 3.1, п. 3.2 гл. 3 Положення № 637 проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 605, 00 грн; пп. "г" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку з доходів з фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 в сумі 90,69 грн, п.п а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: неутримання та неперахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 в сумі 90, 69 грн; пп.168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого нарахована пеня в сумі 9, 69 грн за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 (арк. справи 101-102).

За результатами перевірки складено Акт від 15.11.2012 № 3632/22-100/32719869 (арк. справи 12-103).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0000580225 про визначення грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 160820, 00 (арк. справи 104).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0000580225, проте рішеннями Державної податкової служби України від 11.03.2013 податкове повідомлення-рішення залишено без змін (арк. справи 105).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У ст.2 вказаного закону зазначено, що місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, розрахункова операція - це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну.

Згідно з п. 1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У п. 10 ст. 3 цього Закону зафіксовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій контрольні стрічки і забезпечувати їх збереження протягом трьох років.

Згідно з п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

У п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлена у ст.17, у п.1 якої вказано, що за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарі (наданих послуг).

За порушення вимог щодо здійснення щоденного друку звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій - сплачувати двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( п. 4. ст. 17 Закону).

В матеріалах справи відсутні документи (докази), які спростовують факти порушення вимог ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Матеріалами справи підтверджений факт порушення позивачем п.1, 9, 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". За таких обставин, є правомірним застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених ст. 17 та ст. 22 зазначеного Закону.

До матеріалів справи залучений розрахунок суми штрафних санкцій, які застосовані під час прийняття рішення № 0000580225 від 03.12.2012, який свідчить про те, що за недотримання позивачем вимог ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій контрольних стрічок та забезпечення їх збереження протягом трьох років, до нього застосовані штрафні санкції у 473 рази і, передбачені п. 4 ст. 17 Закону в сумі 154700 грн. На думку суду, виходячи зі змісту зазначених вище положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідач, незважаючи на кількість разів не роздрукування контрольної стрічки або їх не збереження, мав застосувати за це порушення штрафну санкцію у розмірі двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340 грн. За таких обставин є необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 160480 грн.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 по справі № 21-89а13.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З врахуванням частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції цілком правомірно вийшов за межі позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі № 814/1263/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 04 червня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль