Ухвала суду № 39112263, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р. Справа № 814/2007/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі за позовом приватного підприємства „Тоеріс" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.13 р. № 0010671501, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.13 р. № 0010671501.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0010671501 прийняте 01 березня 2013р. Жовтневою об'єднаною державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області визнано протиправним та скасовано.

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Листом від 21 грудня 2012 р. ОДПІ запропонувала позивачу надати пояснення та їх документальне підтвердження з приводу невиконання позивачем вимог ст. 184 п. 184.7. ПК України, а саме не визначення податкових зобов'язань по товарах (послугах), необоротних активах, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту (а. с. 37).

Як вказано у ст. 73 п. 73.3 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Цьому праву ОДПІ кореспондує обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.5. ПК України).

Як слідує з наявних в матеріалах справи письмових доказів, вся кореспонденція, направлена на адресу позивача, яка зазначена в державних реєстраційних документах (Миколаївська область, Жовтневий район, с. Шевченкове, вул. Дружби, буд. 1-В), була повернута із відміткою поштового відділення про те, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться (а. с. 5, 30-34).

Стаття 78 п. 78.1. пп. 78.1.4. ПК України надає ОДПІ право провести документальну позапланову перевірку у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи викладене, у відповідача були підстави, визначені ПК України, для призначення перевірки позивача.

Варто зауважити, що згідно ст. 42 п. 42.2. ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Отже, наведена норма визначає, що у випадку листування з платником податків, кореспонденція вважається врученою, якщо вона надіслана на його адресу - закон не висуває обов'язкової вимоги фактичного отримання платником податків цих листів, а тому надіславши на адресу позивача письмовий запит, відповідач належним чином виконав свій обов'язок і в силу приписів ст. 42 п. 42.2. ПК України, письмовий запит вважається врученим позивачу.

Крім того, у випадку зміни свого місцезнаходження, позивач, на виконання обов'язку, передбаченого ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.11. ПК України, був зобов'язаний повідомити про це відповідача.

З огляду на наведене, суд не знаходить порушень з боку ОДПІ при проведенні перевірки.

Рішенням № 2 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30 листопада 2012 р. ОДПІ, на підставі ст. 184 п. 184.1. пп. "ж" ПК України (в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу), анулювала реєстрацію позивача в якості платника ПДВ (а. с. 35).

7 лютого 2013 р. ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з ПДВ з питання дотримання вимог повноти нарахування ПДВ, результати якої оформлені актом № 65/15-32907616 (далі - акт перевірки) (а. с. 8-11). У висновку акту перевірки вказано на порушення позивачем ст. 184 п. 184.7. ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за листопад 2012 р. на 552000,0 грн.

1 березня 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010671501, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 552000,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 138000,0 грн. (а. с. 6).

Відповідно до ст. 184 п. 184.7. ПК України, на порушення якої посилається відповідач, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Наведена норма визначає, що платник податків, який при придбанні товарів (послуг) та необоротних активів, включив суми ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах до складу податкового кредиту, не використав їх в оподатковуваних ПДВ господарських операціях, не пізніше дати анулювання реєстрації як платника ПДВ, він повинен нарахувати ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах. Отже, юридично значущою обставиною, яка підлягає доказуванню відповідачем, є доведення включення позивачем сум ПДВ, сплачених в ціні товарів (послуг) і необоротних активів до складу податкового кредиту.

Як зазначено на аркуші 2 акту перевірки (а. с. 9), для розрахунку ПДВ взята до уваги первісна вартість основних фондів, яка вказана в балансі позивача станом на 30 вересня 2012 р., а саме 2760000,0 грн. (а. с. 40). Допитана в суді першої інстанції в якості свідка інспектор ОДПІ, яка проводила перевірку, підтвердила цю обставину.

За ст. 198 ПК України віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), є правом, а не обов'язком платника податків, тобто не всі суми ПДВ, які сплачуються платником податків "автоматично" включаються до складу податкового кредиту, відповідно, сума податкового кредиту може бути як більшою, так і меншою від суми сплаченого ПДВ. Згідно визначення терміну "балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів", це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації (ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.9. ПК України), а тому такий показник як балансова вартість об'єктивно не може відображати даних чи включав позивач до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих активах. З огляду на наведене, розраховуючи суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, відповідач виходив із хибного показника (балансової вартості), який ст. 184 п. 184.7. ПК України не передбачений.

Посилання відповідача на той факт, що сума податкового кредиту позивача є більшою ніж сума балансової вартості основних фондів, безпідставне, адже сама по собі сума податкового кредиту не доводить включення до неї ПДВ по всіх фондах, які складають балансову вартість активів підприємства.

На переконання суду, відповідач під час перевірки повинен був встановити, яке саме майно мається у позивача станом на дату анулювання його реєстрації як платника ПДВ (30 листопада 2012 р.) та встановити по яких саме активах позивач включав суму ПДВ до податкового кредиту, чого ним зроблено не було - як вже зазначав суд, замість встановлення цих обставин, відповідач нарахував ПДВ, виходячи із балансової вартості основних засобів позивача станом на кінець вересня 2012 р.

Вимога суду першої інстанції надати такі дані відповідачем залишилась невиконаною. Суд також не має можливості самостійно перевірити спірні обставини, адже це фактично потребує повторної документальної перевірки позивача, в той час як подана відповідачем податкова звітність із ПДВ містить тільки кінцеві суми цього податку, які потрібно порівнювати із номенклатурою товару.

В свою чергу, позивач подав суду розрахунок, з якого слідує, що до складу податкового кредиту ним було віднесено ПДВ тільки по господарських операціях із ТОВ "Практікер Україна" в сумі 15300,0 грн., ТОВ "Ольмакс" в сумі 1269,30 грн., ПП "Бурвод" в сумі 325,0 грн. і ТОВ "Пласт Бак Гранд Дніпро" в сумі 2315,0 грн. та 2576,67 грн., а всього 21785,97 грн. (15300+1269,30+325+2315+2576,67=21785,97) (а. с. 86, 153). По інших операціях суми ПДВ до складу податкового кредиту не включались, крім того, як пояснює позивач, до складу незавершеного будівництва і виробничих запасів був віднесений рибний корм, який придбавався без сплати ПДВ.

Відповідач не довів належними засобами доказування, що до складу податкового кредиту позивачем включались і інші суми ПДВ, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки нарахування позивачу ПДВ є безпідставним, відповідно, і застосування штрафної санкції є незаконним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі № 814/2007/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль