Ухвала суду № 39112254, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №812/1213/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1213/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС Сгаробільського РУЮ з приводу несвоєчасного та невиконаних в повній мірі вимог № Ф-460.1, та № Ф-460.2 від 19 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. та 4572,42 грн. відповідно та зобов'язати відділ ДВС Старобільського РУЮ виконати в повній мірі вимоги управління № Ф-460.1, та № Ф-460.2 від 19 лютого 2013 року (а.с. 2-3).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю (а.с. 84-86).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 91-92).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Це означає, що процедура і принципи виконання рішень мають бути визначені виключно на законодавчому рівні. Це положення також підкріплюється вимогою ч.2 ст.19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апелянт звертає увагу, що державний виконавець в порушення п. 11 ст. 11 Закону не викликав боржника з приводу виконавчих документів; в порушення п. 4 ст. 11 Закону не здійснював виїзд до боржника не входив до його приміщень і сховищ з метою перевірки майнового стану. З метою захисту інтересів стягувача, в порушення п.3 ст.11 Закону, не була отримана інформація від ДПА про наявні розрахункові рахунки боржника, та від БТІ про наявність нерухомого майна в наслідок чого, згідно п.6 ст.11 Закону арешт на зазначене майно не накладався. Згідно п.18 ст. 11 Закону не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи з вищенаведеного, апелянт наголошує на тому, що державним виконавцем виконавчі дії здійснювалися не своєчасно та не в повному обсязі, не у спосіб та не в порядку встановленому Законом. Все це призвело до порушення законних інтересів управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області. Бездіяльність, а саме пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, за якої він не виконує покладених на нього обов'язків, впливає на реалізацію прав, свобод та інтересів УПФУ в Старобільському районі Луганської області.

Апелянт звертає увагу, що ненадходження коштів до Пенсійного фонду спричиняє значну шкоду державним інтересам, оскільки внаслідок цього несвоєчасно сплачуються пенсії найменш забезпеченій верстві населення: людям похилого віку, інвалідам та неповнолітнім, позбавленим батьківського піклування. Вказані громадяни не можуть на рівних конкурувати на ринках праці і, як наслідок, державне пенсійне забезпечення є єдиним засобом їх існування.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області було складено до ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу № Ф 460.1 на суму 4010,30 грн. та вимогу про сплату боргу № Ф 460.2 на суму 4572,42 грн. (а.с. 70, 77).

29 березня 2013 року до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції надійшли заяви УПФУ про примусове виконання вимоги про сплату боргу № 460.1 та № Ф 460.2 (а.с. 70, 76).

29 березня 2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції в Луганській області відкрито виконавче провадження №37305325 з виконання вимоги № Ф 460.1 та № 37305993 з виконання вимоги № Ф 460.2 (а.с. 72, 78).

05 квітня 2013 року відповідачем прийнято постанову про об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчі провадження №37305325 та № 37305993 (а.с. 34).

05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №37305993 до зведеного виконавчого провадження № 42868448 (а.с. 35).

05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №37305325 до зведеного виконавчого провадження № 42868448 (а.с. 36).

13 вересня 2013 року державним виконавцем направлено запити до УПФУ в Старобільському районі Луганської області, ВРЕР Старобільського району Луганської області, Відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області (а.с. 37).

19 вересня 2013 року до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції надійшла заява УПФУ про примусове виконання вимоги про сплату боргу № 460.3 (а.с. 64-65).

20 вересня 2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції в Луганській області відкрито виконавче провадження №39885761 з виконання вимоги № Ф 460.3 (а.с. 66).

27 вересня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №39885761 до зведеного виконавчого провадження № 42868448 (а.с. 67).

25 вересня 2013 року на адресу відповідача надійшла відповідь від УПФУ в Старобільському районі Луганської області від 17 вересня 2013 року, в якій зазначено, що за боржника до Пенсійного фонду надходили звіти у 2012 році від страхувальника ТОВ «Квадро А» (а.с. 38).

10 жовтня 2013 року на адресу відповідача надійшов лист від Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Білокуракінського, Новоайдарського, Новопськовського та Старобільского районів від 03 жовтня 2013 року, в якому зазначено, що за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 40).

Також, в матеріалах справи міститься протокол Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області від 11 лютого 2014 року про ознайомлення зі станом виконання виконавчого провадження згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у відділі Державної виконавчої служби Старобільського РУЮ за період з 29 березня 2013 року по 11 лютого 2014 року, з якого вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження були наявні наступні документи: постанова про відкриття виконавчого провадження; заява стягувача про примусове виконання вимоги управління, вимога про сплату боргу; запит до відділу земельних ресурсів від 13 вересня 2013 року; запит до УПФУ від 13 вересня 2013 року, відповідь від 17 вересня 2013 року - боржник на обліку не перебуває; запит до МРЕВ від 13 вересня 2013 року, відповідь від 10 жовтня 2013 року (а.с. 43-44).

03 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Старобільського районного управління юстиції складено акт про відсутність боржника за місцем мешкання та залишення виклику до виконавчої служби на 05 березня 2014 року (а.с. 45,46).

31 березня 2014 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції прийнято постанови про перевірку виконавчого провадження №37305325 при примусовому виконанні вимоги № Ф 460.1 та перевірку виконавчого провадження №37305993 при примусовому виконанні вимоги № Ф 460.2 (а.с. 52,53).

04 квітня 2014 року відповідачем направлено запити до Старобільського ВРЕР, УПФУ в Старобільському районі Луганської області, Відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області, Відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області щодо надання відповідних відомостей відносно боржника (а.с. 54,55,56).

07 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 37305993 при примусовому виконанні вимоги № Ф 460.2, виданої 19 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 58,59).

07 квітня 2014 року на адресу боржника було спрямовано лист про виклик до державної виконавчої служби на 14 квітня 2014 року (а.с. 60).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Спірним у даній справі є питання несвоєчасного та не в повній мірі проведення виконавчих дій ДВС Старобільського районного управління юстиції щодо виконання вимог Ф-460.1 та Ф-460.2 від 19 лютого 2013 року. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Отже аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що державний виконавець повинен своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Щодо поняття своєчасності, судова колегія звертає увагу на те, що законом України «Про виконавче провадження» не надано тлумачення вказаного терміну, але вказаним законом передбачено обов'язок проведення виконавчих дій державним виконавцем з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайного характеру у двомісячний строк (ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»).

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, 20 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП 39885761 з примусового виконання вимоги Ф-460.3 виданої 06.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ боргу 1194,03 грн. (а.с. 66).

27 вересня 2013 року постановою державного виконавця приєднано виконавче провадження ВП 39885761 до зведеного виконавчого провадження № 42868448 (а.с. 67).

Отже шестимісячний строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з 27 вересня 2013 року.

Судова колегія звертає увагу на те, що на час складення протоколу ознайомлення зі станом виконання виконавчого провадження 11 лютого 2014 року, строк передбачений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» не сплив, отже доводи апелянта про несвоєчасність проведення виконавчих дій є передчасними та такими що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів апелянта про невиконання в повній мірі вимог Ф-460.1 та Ф-460.2 від 19.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. та 4572,42 грн. то судова колегія звертає увагу на те, що державний виконавець приймає заходи примусового виконання не окремих вимог Пенсійного Фонду, а взагалі зведеного виконавчого провадження в які об'єднані не тільки вимоги Ф-460.1 та Ф-460.2 а й інші документи (рішення) які підлягають примусовому виконанню.

Аналіз виконавчого провадження, долученого до матеріалів справи, дає підстави вважати суду апеляційної інстанції, що державним виконавцем з моменту відкриття виконавчих проваджень та об'єднання їх в зведене виконавче провадження, приймалися заходи примусового виконання, передбачені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Відділом державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції були вчинені дії, спрямовані на фактичне виконання рішень пенсійного органу та в строк встановлений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1213/14 -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1213/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв