Постанова № 39112010, 27.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 805/3430/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

встановив:

18 березня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 020274 від 11 лютого 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 лютого 2014 року заступником начальника Управління Укртрансінспекції в Донецькій області Кушнір О.І. винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 020274, згідно з якою позивача визнано винним в порушенні вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосований штраф в розмірі 1 700,00 грн.

Позивач вважає спірну постанову такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Зі слів водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «DAF», номер НОМЕР_2, позивачу стало відомо, що 27 грудня 2013 року в м. Павлограді водія було зупинено співробітником Державної автомобільної інспекції. Разом з співробітником державної автомобільної інспекції перебували особи, які представилися працівниками Укртрансінспекції. Одна із цих осіб перевірила накладну та повідомила водієві, що автомобіль перевантажений, що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до вказаної накладної вага вантажу становила 20 тонн, тобто ніякого перевантаження транспортного засобу не було.

За твердженням позивача, посадові особи Укртрансінспекції зважування транспортного засобу не проводили, а тому їх висновки про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт є безпідставними.

Позивач зазначав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про засади зберігання автомобільних доріг загального користування» габаритно-ваговий контроль на автомобільних дорогах загального користування здійснюється виключно в пунктах габаритно-вантажного контролю відповідних служб. Однак, на пропозицію водія проїхати до місця зважування автомобілів з метою точного визначення ваги вантажу посадові особи Укртрансінспекції відмовили.

Посилаючись на те, що порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт він не вчиняв, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.2-3, 16-17).

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.28-31), сутність яких полягала в наступному.

На адресу Управління Укртрансінспекції в Донецькій області надійшов акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 030745 від 27 грудня 2013 року, складений інспекторами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області, для розгляду за належністю та подальшого прийняття рішення за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Зміст вказаного акта свідчить про те, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF XF 95.430 номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу, інспекторами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, водій транспортного засобу, що належить позивачу, здійснював надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу, необхідність наявності якого передбачена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, тобто без оформлення «інших документів, передбачених законодавством» відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, під час проведення перевірки водій транспортного засобу не надав посвідчення водія, що також є порушенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів вантажні автомобілі з повною масою 12 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.п.1.4., 2.5.-2.7., 3.3, 3.6. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів щодо дотримання вимог періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. На час здійснення перевезень перевізник повинен забезпечити водія протоколом про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Згідно зі ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить вичерпного переліку документів, що мають бути у наявності у водія, який здійснює перевезення вантажів, і такі документи можуть бути передбачені іншими актами законодавства.

Протокол про перевірку та адаптації тахографа до транспортного засобу є одним із документів, передбачених законодавством України, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом, тобто є «іншим документом, визначеним законодавством», необхідність наявності якого передбачена ст.ст.39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв'язку із виявленими порушеннями Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області на законних підставах винесена постанова № 020274 від 11 лютого 2014 року та застосований до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1 700,00 грн.

З урахуванням наведеного представник відповідача просила залишити позов без задоволення (а.с.28-31).

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені з дотриманням вимог ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується телефонограмою, звітом про надіслання електронної судової повістки та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.48-51).

Позивач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, клопотання про відкладення судового розгляду не надав.

27 травня 2014 року представник відповідача надала заяву, в якій зазначила, що у зв'язку з неявкою позивача не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженні, у задоволенні позову просила відмовити (а.с.52).

На підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 11 липня 2003 року, про що 12 січня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 2 270 017 0000 004249, що встановлено на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (а.с.13) та даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.7-8).

Дані ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» свідчать про те, що основними видами діяльності позивача є код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням та код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.7-8).

27 грудня 2013 року на підставі завдання на перевірку від 26 грудня 2013 року № 026723 головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Чорним В.Є. та старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Чернявським К.Ф. проводилась перевірка внутрішніх перевезень вантажів за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 93.

Під час перевірки транспортного засобу марки DAF XF 95.430 номерний знак НОМЕР_2, номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, що належить ОСОБА_1, виявлені порушення вимог ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягало у тому, що водій на надав уповноваженій особі посвідчення водія, а також порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», сутність якого полягала у наданні послуг з внутрішніх перевезень вантажів на підставі товарної накладної ТН № 271203 від 27 грудня 2013 року за відсутності документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлений протокол про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Вказані висновки відображені в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27 грудня 2013 року за № 030745.

Акт від 27 грудня 2013 року № 030745 підписаний посадовими особами Укртрансінспекції, підпису водія транспортного засобу акт не мітить, проте в ньому наявний запис «ст.63 Конституції України водію роз'яснена, водій з актом ознайомився, від підписання акта відмовився» (а.с.38).

В подальшому акт від 27 грудня 2013 № 030745 переданий до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Про дату, час і місце розгляду справи, а саме 11 лютого 2014 року з 10 години 30 хвилин до 13 години 00 хвилин у приміщенні Управління Укртрансінспекції України в Донецькій області за адресою: 83012, м. Донецьк, вул. Горнова, 1б, Управління Укртрансінспекції в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 листом від 20 січня 2014 року, який останній отримав 25 січня 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33) та лист відповідача (а.с.37).

11 лютого 2014 року позивач до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області не прибув, внаслідок чого розгляд справи здійснено за його відсутності.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 11 лютого 2014 року заступник начальника Управління Кушнір О.І. прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 020274, згідно з якою за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та на підставі абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону до ОСОБА_1 застосований штраф в сумі 1 700,00 грн. (а.с.4, 5, 35).

13 лютого 2014 року разом із супровідними листом від 11 лютого 2014 року № 641/02/59-14 спірна постанова надіслана на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією. Згадане поштове відправлення отримане ОСОБА_1 15 лютого 2014 року. Ці обставини підтверджені листом від 11 лютого 2014 року № 641/02/59-14 (а.с.34) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.36).

Із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 13 березня 2014 року, про що свідчить штамп підприємства зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.6), тобто в межах місячного строку, визначеного ч.5 ст.99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року (далі - Закон № 2344).

Ст.3 Закону № 2344 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно зі ст.6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; ведення в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах, та розміщення на своєму офіційному веб-сайті відповідної інформації; інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.п.3-4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

П.12 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених п.15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту, що встановлено п.14 Порядку № 1567.

Відповідно до п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст.53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

П.п.16, 17 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п.15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції.

Судом встановлено, що 27 грудня 2013 року посадовими особами Укртрансінспекції проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом DAF XF 95.430 номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу, в результаті якої встановлений факт порушення вимог ст.ст.48-49 Закону № 2344.

Відповідно до п.20 Порядку № 1567 за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання. Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Від підписання акту водія транспортного засобу позивача відмовився, про що свідчить відсутність підпису в акті в графі «Водій транспортного засобу (підпис)».

Відповідно до п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Згідно з п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 був завчасно повідомлений, проте на розгляд справи не з'явився. Таким чином, розглядаючи справу за відсутності позивача, Управління Укртрансінспекції в Донецькій області діяло у відповідності до вимог п.27 Порядку № 1567.

Порушення законодавства про автомобільний транспорт виявлене 27 грудня 2013 року, справа розглянута 11 лютого 2014 року, тобто в межах двомісячного строку, передбаченого п.25 Порядку № 1567.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п.п.28, 29 Порядку № 1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

На виконання вимог п.29 Порядку № 1567 копія постанови від 11 лютого 2014 року № 020274 надіслана на адресу ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією 13 лютого 2014 року.

Наведене зумовлює висновок, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснений Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області з дотриманням Порядку № 1567.

З приводу наявності в поведінці ОСОБА_1 складу порушення вимог ст.48 Закону № 2344 суд відзначає наступне.

Згідно зі ст.20 Закону № 2344 на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

За правилами ст.47 Закону № 2344 до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно зі ст.48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В порушення вищезазначених норм, при проведенні перевірки водієм не були надані посвідчення водія та протокол про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу, наявність якого передбачена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, тобто «інший документ, передбачений законодавством» в розумінні ст.48 Закону № 2344.

Відповідно до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджена Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

В п.1.4 Інструкції № 385 дано визначення термінів, які вживаються у такому значенні, зокрема:

- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п.2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які атестовані відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Повірка цифрових контрольних пристроїв (тахографів) здійснюється один раз на шість років, аналогових контрольних пристроїв (тахографів) - один раз на чотири роки.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 Інструкції № 385 ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно з вимогами п.3.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до п.3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

При цьому п.3.6 Інструкції № 385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

За правилами п.3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Як вбачається зі змісту акта від 27 грудня 2013 року № 030745, під час проведення перевірки у водія транспортного засобу, що належить позивачу, був відсутній протокол про повірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданий Управлінням Укртрансінспекції в Донецькій області акт від 27 грудня 2013 року № 030745 в розумінні ст.70 КАС України є належними та допустимим доказом стосовно предмету доказування в частині підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушення вимог ст.48 Закону № 2344.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що відповідачем доведений факт порушення позивачем вимог ст.48 Закону № 2344 та Інструкції № 385.

Ч.1 ст.60 Закону № 2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700,00 грн. відповідає вимогам Закону № 2344.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу скасування спірної постанови на той факт, що перевантаження транспортного засобу не було допущено, суд не приймає, оскільки підставою для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу стало порушення вимог ст.48 Закону № 2344 в частині відсутності про повірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, тобто інше порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність спірної постанови, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за позовні вимоги немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» визначено, що мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі станом на 01 січня 2014 року становить 1 218 грн.

Таким чином, судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2% від розміру майнових вимог, проте не може бути меншим за 1 827 грн. (1 218 грн. х 1,5 = 1 827 грн.) та більшим за 4 872 грн. (1 218 грн. х 4 = 4 872 грн.).

При цьому відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем заявлені вимоги майнового характеру.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 10% ставки судового збору за майнові вимоги, а саме 182,70 грн. (а.с.2, 12а).

У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а тому стягненню з позивача на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 1 644,30 грн. (1 827,00 грн. - 182,70 грн. = 1 644,30 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з тим, що відповідачем, на користь якого ухвалене судове рішення, не були здійснені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати на користь Управління Укртрансінспекції в Донецькій області присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції в Донецькій області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 лютого 2014 року № 020274 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 27 травня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.