Рішення № 39111610, 03.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/11023/13-ц 03.06.2014 03.06.2014 03.06.2014

Провадження № 22-ц/784/1691/14 Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Богатирьовій В.А.,

за участі відповідача - ОСОБА_3, його представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами представника товариства з обмеженою відповідальністю

«Спарта-Трейд» та

представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» (далі - ТОВ «Спарта-Трейд») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що між товариством та ОСОБА_310 квітня 2007 р. було укладено договір позики.

З урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди від 09 жовтня 2007 р. позивач передав відповідачеві 60600 грн., які позичальник зобов'язувався повертати рівними частинами - по 1000 грн. щомісяця протягом шестидесяти одного місяця, починаючи з травня 2007 р., останній платіж - 600 грн. відповідно до графіка.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення позичених коштів, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 34805 грн. заборгованості, яка складається із заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 11110 грн. штрафу та 1542 грн. 52 коп. пені, а також судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 р. в позові відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Спарта-Трейд» на користь ОСОБА_3 600 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Спарта-Трейд», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити, стягнувши на користь відповідача 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скаргаи підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі протоколу загальних зборів учасників № 29/11 від 29 листопада 2006 р. ОСОБА_3 було призначено на посаду директора ТОВ «Спарта-Трейд».

Згідно протоколу № 17/05/10 позачергових загальних зборів товариства від 17 травня 2010 р. його звільнено з посади з 17 травня 2010 р.

10 квітня 2007 р. між ТОВ «Спарта-Трейд» та ОСОБА_3 (позичальником) укладено договір позики (безвідсоткової), відповідно до якого займодавець передав позичальникові безвідсоткову позику в сумі 50500 грн., який, в свою чергу, зобов'язувався повертати суму позики рівними частинами (платежами) по 1000 грн. щомісяця (не пізніше 20 числа кожного місяця) протягом п'ятдесяти одного місяця, починаючи з травня 2007 р., останній платіж - 500 грн. мав бути сплаченим 20 квітня 2011 р.

Згідно додаткової угоди до договору позики (безвідсоткової) від 09 жовтня 2007 р. сума позики збільшена до 60600 грн., також змінено порядок повернення позики: протягом шестидесяти одного місяця по 1000 грн. щомісяця, починаючи з травня 2007 р., а останній платіж - 600 грн. мав бути здійснений відповідно до графіку 20 травня 2012 р.

ТОВ «Спарта-Трейд» зобов'язання за договором виконання в повному обсязі: 60600 грн. було переховано на рахунок ОСОБА_3, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 13-14).

Відповідачем зобов'язання за договором виконано частково: в рахунок погашення заборгованості сплачено позивачу 39680 грн., останній платіж здійснено ним у квітні 2010 р., тобто несплаченою є позика в сумі 20680 грн.

Відмовляючи в позові, суд вважав, що стягнення заборгованості за кредитом неможливо через припинення договору в силу положень п. 7.2 договору позики.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Насамперед, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В пункті 7.2 договору позики сторони визначили, що даний договір припиняється: за згодою сторін; достроковим поверненням позичальником суми позики; при порушення позичальником графіка повернення чергової частини суми позики або невиконанні вимог п. 2.3 договору. У цьому випадку займодавець вправі зажадати дострокового повернення всієї неповернутої суми позики; з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

З аналізу змісту даного положення договору вбачається, що домовленість сторін була направлена на можливість ТОВ «Спарта-Трейд» достроково (до настання обумовленого договором остаточного строку повернення кредиту) вимагати від позичальника всієї суми позики, що залишилась, у разі порушення умов договору щодо його повернення частинами та цільового використання отриманої позики, та, як наслідок - припинення договору. Такі положення відповідають вимогам ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на дострокове повернення позики, то і не можна вважати припиненим договір на підставі викладених в п. 7. 2 умов.

За такого суд помилково вважав, що відсутні підстави для стягнення неповернутої частини позики.

Згідно наданого позивачем розрахунку, визначеного на підставі положень ст. 625 ЦК України, розмір заборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних становить 22159 грн. 51 коп.

Такий розрахунок ОСОБА_3 не оспорюється.

За порушення умов договору сторонами передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором несумлінна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 11110 грн., а також у випадку порушення позичальником графіка повернення отриманих сум, зазначених у п. 2.4, позичальник зобов'язаний сплатити займодавцю пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ від вчасно неповернутих сум позики за кожний день прострочення.

При вирішенні питання про стягнення неустойки слід також врахувати наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення, а штраф - це санкція, яка нараховується одноразово за умови настання певного порушення зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Між тим, для до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 268 ЦК України).

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу (а.с. 87).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ТОВ «Спарта-Трейд», звертаючись з позовом, просило про стягнення пені за період з 23 жовтня 2012 р. по 22 квітня 2014 р.

Оскільки з вимогами про стягнення неустойки позивач звернувся до суду 12 грудня 2013 р., то з урахуванням визначеної законом позовної давності, заявлених позовних вимог та заяви відповідача про застосування наслідків її спливу, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення неустойки з 12 грудня 2012 р. по 22 квітня 2013 р., що складає 131 день, а сума пені: 15% (подвійна ставка НБУ): 365 днів х 131день х 20680 грн.: 100% = 1110 грн. 72 коп.

Що стосується штрафу, то, оскільки останній платіж за договором відповідач мав здійснити 20 травня 2012 р., то про порушення свого права на повернення кредитних коштів позивач дізнався 21 травня 2012 р., позовна давність на стягнення штрафу за порушення зобов'язань тривала до 21 травня 2013 р., а тому, звернувшись у грудні 2013 р. з даним позовом ТОВ «Спарта-Трейд» пропустило строк на звернення з такими вимогами і вони задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухваливши нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 23263 грн. 21 коп. заборгованості за договором позики: 20680 грн. суми боргу, 96 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1375 грн. 51 коп. - 3% річних та 1110 грн. 72 коп. пені.

В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з таких вимог закону та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог судові витрати мають бути розподілені наступним чином.

Відповідно до частки задоволених позовних вимог підлягає стягнення з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір до суду першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою, що становить 348 грн. 69 коп.

Крім того пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено на користь відповідача необхідно стягнути підтверджені витрат на правову допомогу, а саме, виходячи з часу участі його представника - адвоката у розгляді справи (179 хвилин), що становить 481 грн. 97 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» задовольнити частково, у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_3 відмовити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» 23263 (двадцять три тисячі двісті шістдесят три) грн. 21 коп. заборгованості за договором позики та 348 (триста сорок вісім) грн. 69 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» на користь ОСОБА_3 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 97 коп. витрат на правовому допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: