Ухвала суду № 39111596, 03.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/9744/13-ц 03.06.2014 03.06.2014 03.06.2014

Провадження № 22-ц/784/1635/14 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія: 42 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Богатирьовій В.А.,

за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення,

в с т а н в и л а :

В листопаді 2013 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2012 р. її визнано такою, що втратила право користування АДРЕСА_1, на виконання якого її було знято з реєстрації у вказаній квартирі, та ця квартира ОСББ «Космонавтів, 132 «в» надана в користуванні відповідачам. В подальшому після перегляду за її заявою заочного рішення суду та задоволення позовних вимог про визнання її такою, що втратила право користування зазначеною житловою площею, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 р. рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2013 р. скасовано, ухвалено нове про відмову в позові.

Посилаючись на незаконність вселення відповідачів в квартиру АДРЕСА_1 та їх відмову звільнити приміщення добровільно, позивачка просила про їх виселення.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований як гуртожиток на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 628 від 02 липня 1973 р. і перебував на балансі Миколаївської взуттєвої фабрики № 8, яка була приватизована шляхом корпоратизації у АТ «Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство «НИКО» у 1993 р. Новостворене підприємство 08 вересня 1999 р. передало будівлю гуртожитку ТОВ «Нікодім-Сервіс», яке, в свою чергу 25 лютого 2008 р. з метою входження до складу учасників ТОВ «Добробут-ТСТ» передало його до статутного капіталу останнього.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 лютого 2009 р. за ТОВ «Добробут-ТСТ» визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2011 р. визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ «Нікодім-Сервіс», оформлене протоколом № 4 від 14 лютого 2008 р., щодо створення нового ТОВ «Добробут-ТСТ» та передачі до статутного фонду товариства нерухомого майна - будівлі гуртожитку в АДРЕСА_1, на підставі даного судового рішення вилучені відомості щодо реєстрації юридичної особи -ТОВ «Добробут-ТСТ» (цивільна справа № 2/489/1142/2013, а.с. 102-103).

На день розгляду справи право власності на гуртожиток зареєстровано, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2/489/1142/2013 за позовом ОСББ «Космонавтів, 132 «в» до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням: 7334/10000 - ТОВ «Добробут-ТСТ», а інші частки - різним фізичним особам (а.с. 144-158).

Зборами учасників ТОВ «Добробут-ТСТ» 02 квітня 2011 р. прийнято рішення про реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Космонавтів-132-В» (далі - ОСББ «Космонавтів-132-В») та передачу на баланс останньому будівлі гуртожитку.

04 листопада 2011 р. видано свідоцтво, відповідно до якого проведено реєстрацію ОСББ «Космонавтів-132-В».

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2012 р. за позовом ОСББ «Космонавтів-132-В» ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування АДРЕСА_1, на виконання якого її було знято з реєстрації у вказаній квартирі

Рішенням загальних зборів ОСББ «Космонавтів, 132-«В» від 14 грудня 2012 р. ця квартира надана в користуванні відповідачам.

За заявою ОСОБА_3 заочне рішення суду було переглянуто та рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2013 р. задоволено позовні вимоги про визнання її такою, що втратила право користування зазначеною житловою площею.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області рішення суду від 23 вересня 2013 р. скасовано, ухвалено нове про відмову в позові.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_3 вказувала на порушення її житлових прав внаслідок незаконного вселення відповідачів.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.

В силу ч. 1 ст. 127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Як визначено пунктом 2 Примірного положення про гуртожиток, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208 (далі - Положення), гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Таким чином, зі змісту норм глави 4 ЖК України, Положення, вбачається, що гуртожитки надаються громадянам у зв'язку з роботою (навчанням) у разі відсутності у них за місцем роботи (навчання) постійного житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спеціальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

В силу ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Аналогічні положення щодо порядку надання жилої площі у гуртожитках містяться в пунктах 9,10 Положення.

На підтвердження свого права користування спірною жилою площею позивачкою надані відомості про її реєстрацію у гуртожитку з 13 березня 1990 р.

Як вбачається з наданої позивачкою трудової книжки, вона у трудових відносинах з Миколаївською взуттєвою фабрикою №8 на 13 березня 1990 р. та в подальшому не перебувала.

Доказів, того що ОСОБА_3 потребувала поліпшення житлових умов, у зв'язку з чим приймалось би спільне рішення Миколаївською взуттєвою фабрикою №8 та профспілкового органу про надання жилого приміщення у гуртожитку, а також, що їй видавався спеціальний ордер позивачкою не надано.

За такого в порушення вимог ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_3 не доведено правомірність її користування спірною жилою площею у гуртожитку відповідно до положень ЖК України та Положення.

Більш того, згідно з інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі виданого 23 травня 2005 р. свідоцтва про право на спадщину позивачка є власницею трикімнатної квартири АДРЕСА_2, тобто не є особою, що не має житла, а тому відповідно до загальних норм житлового законодавства щодо користування приміщеннями у гуртожитках такі обставини виключають правомірність її користування житловою площею у гуртожитку.

Не підлягають у зв'язку з набуттям у 2005 р. у власність житла захисту права позивачки і в силу Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який набрав чинності з 1 січня 2009 р. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 цього Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього закону, без попереднього надання їм (їхнім сім'ям) іншого житла, придатного для проживання сімей, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті. Відповідно до ст.1 вказаного Закону сфера його дії поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд, установивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2013 р., ОСББ «Космонавтів, 132 «в» не мало повноважень на заселення квартири, де проживала позивачка.

В силу ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України судовому захисту підлягає лише порушене право, тому незважаючи на невідповідний закону спосіб вселення відповідачів на спірну жилу площу, позовні вимоги про їх виселення не підлягають задоволенню, оскільки таке не призвело до порушення законних прав та інтересів позивачки.

Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження правомірності користування позивачкою спірною квартирою у гуртожитку відомостями про реєстрацію, що містяться у паспорті та повідомленні Ленінського районного відділу Управління державної міграційної служби не заслуговують на увагу, оскільки законом передбачені інші підстави для вселення та проживання у гуртожитку - наявність спеціального ордеру, виданого на підставі рішення адміністрації підприємства та профспілкового органу.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: