Ухвала суду № 39111378, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №812/1436/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державного підприємства "Лутугунський науково-виробничий валковий комбінат" та Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. у справі № 812/1436/14 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом Державного підприємства "Лутугунський науково-виробничий валковий комбінат" до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги "Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії" від 20.01.2014 №12-06-14-14/523,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2014 року Державне підприємство "Лутугунський науково-виробничий валковий комбінат" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 20.01.2014 року № 12-06-14-14/523.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував пункт 2 в частині щодо проведення коригування кредиторської заборгованості Комбінату вартості ремонтно-будівельних робіт, які не оплачені, у бік зменшення на 34115,79 грн.; пункт 4 та пункт 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 20.01.2014 № 12-06-14-14/523. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Позивач та відповідач не погодились з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення. Апеляційні скарги мотивовані невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

До апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та від відповідача клопотання про зупинення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибути до суду, колегія суддів вважає, що вказані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 196 КАС України не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні сторін, наявних матеріалів в справі достатньо для розгляду вказаних апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Судом першої та апеляційною інстанції встановлено, що Державне підприємство "Лутугунський науково-виробничий валковий комбінат" зареєстровано в якості юридичної особи, засноване на державній власності (том 1 арк. справи 22-27).

Відповідно до Плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2013 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 09.09.2013 № 1185 головним державним фінансовим інспектором Грановською Г.В. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» за період з 01.04.2011 року по 01.08.2013 року.

Відповідно до матеріалів справи, ревізію було проведено з 10.09.2013 по 29.11.2013 (з призупиненням з 21.10.2013 по 15.11.2013, з 21.11.2013 по 26.11.2013 для проведення зустрічних звірок та 16.09.2013, 23.09.2013, 30.09.2013, 07.10.2013, 14.10.2013, 18.11.2013 у зв'язку зі встановленням додаткового вихідного дня у позивача).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі № 812/9423/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2014, було надано дозвіл на продовження терміну проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «ЛНВВК» на 15 робочих днів з дня набрання постановою законної сили (том 4 арк. справи 259-267).

За результатами зазначеної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Луганській області складено акт ревізії від 29.11.2013 № 06-21/010 (том 1 арк. справи 34-104).

На підставі висновків зазначеного акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в Луганській області було винесено вимогу «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 20.01.2014 № 12-06-14-14/523 (том 1 арк. справи 29-33), якою:

Пунктом 1 вимоги вказано опрацювати матеріали ревізії та вжити вичерпні заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання притягнення до відповідальності винних осіб (з оформленням розпорядчого документу).

Пунктом 2 вимоги вказано, що ревізією питання здійснення видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт встановлено завищення обсягу чи вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт включених до актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 736476,14 грн., які не відшкодовані, в тому числі:

- в порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.3.9, 3.2.11, 3.2.8 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 1/4 із змінами і доповненнями, ТОВ «Інститут Термопроект» завищено вартість робіт на загальну суму 687034,31 грн., в тому числі: - на 401986,23 грн. у зв'язку з не підтвердженням списання товарно-матеріальних цінностей та витрат на машини первинними документами; - на 127559,74 грн. внаслідок завищення вартості обладнання; - 157488,34 грн. внаслідок включення витрат на відрядження інженерно-технічних робітників, які не передбачені загальновиробничими витратами, що призвело до незаконних витрат Комбінату на 687034,31 грн., у зв'язку з чим: відобразити в обліку дебіторську заборгованість по ТОВ «Інститут Термопроект» за невиконані роботи (різницю у вартості виконаних робіт) у сумі 687034,31 грн. Стягнути з ТОВ «Інститут Термопроект» незаконні витрати в сумі 687034,31 грн. та повернути на реєстраційний рахунок Комбінату або відшкодувати шляхом виконання обсягу робіт на відповідну суму.

- в порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.2.9, 3.2.11, 3.2.8 ДБН Д.1.1-1-2000 ТОВ «Променергоінжиніринг» завищено вартість робіт на загальну сум 8858,56 грн., в тому числі - на 3578,56 грн. у зв'язку з непідтвердженням списання товарно-матеріальних цінностей та витрат на машини первинними документами; - 5280,00 грн. внаслідок включення витрат на відрядження інженерно-технічних робітників, які не передбачені загальновиробничими витратами, що призвело до незаконних витрат на 8858,56 грн., у зв'язку з чим: відобразити в обліку дебіторську заборгованість по ТОВ «Променергоінжиніринг» за невиконані роботи (різницю у вартості виконаних робіт) у сумі 8858,56 грн. Стягнути з ТОВ «Променергоінжиніринг» незаконні витрати в сумі 8858,56 грн. та повернути на реєстраційний рахунок Комбінату або відшкодувати шляхом виконання обсягу робіт на відповідну суму.

- в порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 ТОВ «Каскад-СД» завищено вартість робіт на 6467,48 грн. внаслідок подвійного включення заготівельно-складських витрат та витрат на транспортування матеріалів, що призвело до незаконних витрат на зазначену суму, у зв'язку з чим: відобразити в обліку дебіторську заборгованість по ТОВ «Каскад-СД» за невиконані роботи (різницю у вартості виконаних робіт) у сумі 6467,48 грн. Стягнути з ТОВ «Каскад-СД» незаконні витрати на суму 6467,48 грн. та повернути на реєстраційний рахунок Комбінату або відшкодувати шляхом виконання обсягу робіт на відповідну суму.

- в порушення п.п. 3.2.11, 3.2.8 та п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 завищено вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, які не оплачено Комбінатом, що призвело до зайвого нарахування коштів внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 34115,79 грн., у зв'язку з чим: провести коригування кредиторської заборгованості Комбінату вартості ремонтно-будівельних робіт, які не оплачено, в бік зменшення на 34115,79 грн.

Пунктом 3 вимоги вказано, що ревізією дотримання законодавства при встановлені, нарахуванні та виплаті працівникам посадових окладів і тарифних ставок, надбавок та доплат, встановлено, що в порушення вимог статті 97 Кодексу законів про працю в Україні, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР зайво нараховано та виплачено посадового окладу працівнику Комбінату за час виконання обов'язків за вакантною посадою на загальну суму 92712,21 грн. та, як наслідок, зайво нараховано єдиного соціального внеску на суму 35731,29 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Комбінату на 128443,50 грн., у зв'язку з чим: здійснити перерахунок зайво отриманої заробітної плати посадовій особі Комбінату: стягнути кошти у сумі 92712,21 грн. з осіб, що їх безпідставно отримали, та здійснити коригування зайвих перерахувань єдиного соціального внеску у сумі 35731,29 грн.; в іншому випадку з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, стягнути шкоду в сумі 92712,21 грн.

Пунктом 4 вимоги вказано, що ревізією ревізією нарахування Комбінатом роялті встановлено завищення його нарахування на 7299228,33 грн., у тому числі:

- в порушення вимог п. п. 3, 4, 5 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 № 446,Постанови КМУ від 04.06.2008 № 520 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер», та недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, за період з 01.06.2012 по 31.12.2012 зайво нараховано роялті на користь ТОВ «Нові машини та технології» у сумі 179479,29 грн., оплату по якому здійснено на 165834,81 грн., внаслідок його нарахування на ціну, яка вже містила роялті, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) Комбінату на 165834,81 грн., у зв'язку з чим: провести коригування кредиторської заборгованості Комбінату до ТОВ «Нові машини та технології» з розрахунків по роялті у бік зменшення на 179497,29 грн.;

- в порушення вимог п.п. 140.1.2 Податкового кодексу України, яким передбачено, що витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення платника податку на прибуток, а також недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 319, внаслідок нарахування роялті на валки, які виготовлено без використання патентів, зайво нараховано та віднесено до складу витрат роялті у загальній сумі 7119731,04 грн., у зв'язку з чим: провести коригування кредиторської заборгованості Комбінату до ТОВ «Нові машини та технології» з розрахунків по роялті у бік зменшення на 7119731,04 грн.

Пунктом 5 вимоги вказано, що ревізією реалізації валків установлено, що Комбінатом у порушення ч. 3 ст. 1012, ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України та недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок невиконання істотних умов договорів комісії, зайво нараховано та сплачено комісійної винагороди на користь комісіонерів у сумі 94125,15 грн., оплата по яких проведена в сумі 80462,67 грн., що призвело до незаконних витрат Комбінату в сумі 80462,67 грн., у зв'язку з чим: провести коригування кредиторської заборгованості Комбінату до ТОВ «Нові машини та технології» з розрахунків по комісійній винагороді у бік зменшення на 94125,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача викладені в пункті 2 вимоги, в частині щодо проведення коригування кредиторської заборгованості Комбінату вартості ремонтно-будівельних робіт, які не оплачені, у бік зменшення на 34115,79 грн., пункті 4 та пункті 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 20.01.2014 № 12-06-14-14/523 є протиправними, з огляду на їх помилковість та відсутності конкретизації цих вимог. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Органи державного фінансового контролю при проведенні контрольних заходів керуються Законом № 2939, Постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» (далі - Порядок № 550) та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 Порядку № 550 встановлено, що планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Відповідно до постанови КМУ від 27.12.2010 № 1234 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків і зборів», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли різні органи фінансового контролю запланували проведення у звітному періоді перевірки одного і того самого суб'єкта господарювання, така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Плани перевірок погоджуються до 20 числа останнього місяця поточного кварталу з відповідним органом державної податкової служби.

Проведення контрольного заходу було погоджено з Головним управлінням Міндоходів у Луганській області, а саме ДФІ в Луганській області листом від 05.07.2013 № 12-02-17-17/6130 направила до Головного управління Міндоходів у Луганській області для погодження план-графік проведення планових перевірок на ІІІ квартал 2013 року. 16.07.2013 відповідачем було отримано погоджений графік (том 4 арк. справи 251-258).

Ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «ЛНВВК» за період з 01.04.2011 по 01.08.2013 проводилась відповідачем на виконання пункту 2.11 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на ІІІ квартал 2013 року (том 4 арк. справи 249-250).

Відповідно до матеріалів справи, позивач допустив фахівця відповідача до проведення ревізії без зауважень. Акт, складений за наслідками проведеного заходу, було вручено позивачу.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні ревізії та складанні акту ревізії відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, порушень вимог законодавства при проведенні відповідачем ревізії та складанні акта ревізії судом не встановлено.

Стосовно п.2 спірної вимоги в частині порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.3.9, 3.2.11, 3.2.8 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 1/4 із змінами і доповненнями, завищення ТОВ «Інститут Термопроект» вартості робіт на загальну суму 687034,31 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між ДП «ЛНВВК» та ТОВ «Інститут Термопроект» було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти від 24.05.2011 № К 028Т (том 7 арк. справи 142-145).

На виконання умов договору ТОВ «Інститут Термопроект» було виконано роботи з реконструкції газової термічної печі (капітальний ремонт з модернізацією), що підтверджується актом за формою № КБ-2в (том 7 арк. справи 149-174).

Вартість робіт склала 4493929,31 грн., зазначена сума було оплачена позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

ДФІ в Луганській області було проведено зустрічну звірку в ТОВ «Інститут Термопроект» за період з 01.04.2011 по 31.08.2013, за результатами якої складено довідку від 15.11.2013 № 06-21/174 «з» (том 7 арк. справи 129-136), яка була підписана директором ТОВ «Інститут Термопроект» без зауважень.

Вказаною звіркою встановлено, що виконання робіт з модернізації газової термічної печі з вакантним подом ДП «ЛНВВК» здійснювалось ТОВ «Інститут Термопроект» із залученням субпідрядного підприємства. До зустрічної звірки надано договір від 26.04.2012 № 1/04, укладений ТОВ «Інститут Термопроект» з колективним ремонтно-будівельним підприємством «Окант» та не надано акти здачі-приймання виконаних робіт субпідрядного підприємства «Окант».

Зустрічною звіркою встановлено, що оприбуткування та списання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Інститут Термопроект» здійснюється по рахунку 20 «ТМЦ» без зазначення об'єктів ремонту загалом по підприємству. До зустрічної звірки не надано матеріальні звіти ТОВ «Інститут Термопроект». Директор ТОВ «Інститут Термопроект» Модилевський Б.В. у письмовому поясненні пояснив, що матеріальні звіти не складались. Списання по об'єкту здійснювалось у період: 4 квартал 2012 року. По рахунку 10 «Основні засоби» в обліку ТОВ «Інститут Термопроект» основні засоби не рахуються (том 7 арк. справи 212-213).

Суцільним співставленням даних підсумкової відомості ресурсів акту форми № КБ-2в за грудень 2012 року 4451024,69 грн. за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 20 за жовтень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року та січень-серпень 2013 року не підтверджено списання по обліку ТОВ «Інститут Термопроект» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 385093,80 грн. з ПДВ, що є порушенням вимог п. 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174.

Відображення в обліку позивача актів форми КБ-2в, в яких зазначено недостовірні дані щодо понесених витрат на придбання матеріалів, призвело до перерахування коштів ТОВ «Інститут Термопроект» у завищених розмірах на суму 385093,80 грн. (з ПДВ), що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) позивачу на зазначену суму.

Крім того, встановлено факти завищення вартості обладнання в акті форми № КБ-2в за грудень 2012 року 4451024,69 грн. у порівнянні з даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 20 за грудень 2012 року та видатковими накладними на загальну суму 127559,74 грн., що є порушенням вимог п.п. 3.1.5, 3.1.13.1 ДБН Д.1.1-1-2000.

Також встановлено, що до актів форми № КБ-2в включено витрати машин та механізмів на загальну суму 16982,43 грн. без ПДВ. Документи щодо підтвердження роботи машин та механізмів ТОВ «Інститут Термопроект» до звірки не надано.

Вказаною звіркою встановлено, що до актів форми № КБ-2в включено витрати на відрядження в загальній сумі 223688,66 грн. (без ПДВ).

Первинними документами, що посвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та харчування та послуг».

Як встановлено судом першої інстанції та не було спростовано позивачем, в актах форми № КБ-2в не враховувались витрати на відрядження субпідрядних організацій. Згідно з наказами на відрядження та авансових звітів до переліку працівників включено директора, заступників директора, головного конструктора ТОВ «Інститут Термопроект» з витратами (добові, проживання) на загальну суму 173606,64 грн. з ПДВ (144672,2 грн.*1,2).

Витрати на службові відрядження таких працівників входять до переліку загальновиробничих витрат та враховані усередненими показниками для визначення розміру загальновиробничих витрат та включені в акти форми № КБ-2в зайво.

Відображення в обліку позивача актів форми КБ-2в, в яких зазначено недостовірні дані щодо понесених витрат на відрядження, призвело до перерахування коштів ТОВ «Інститут Термопроект» у завищених розмірах та завдання позивачу матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 163513,03 грн.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердженні підчас розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в було включено витрати вартості робіт на загальну суму 687034,31 грн., які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами виконавцем робіт - ТОВ «Інститут Термопроект».

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно п.2 спірної вимоги в частині порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.2.9, 3.2.11, 3.2.8 ДБН Д.1.1-1-2000 завищення ТОВ «Променергоінжиніринг» вартість робіт на загальну сум 8858,56 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 16.10.2009 року між ДП «ЛНВВК» та ТОВ «Променергоінжиніринг» було укладено договір підряду № 180/16.10.

На виконання вказаного договору сторонами здійснювалось виконання робіт та проводились взаєморозрахунки по реконструкції системи опалення ДП «ЛНВВК» на суму 13168104 грн.

ДФІ в Луганській області було проведено зустрічну звірку ТОВ «Променергоінжиніринг».

За результатами зустрічної звірки складено довідку від 15.11.2013 року № 06-21/173 «з» (том 7 арк. справи 37-65), яка підписана заступником генерального директора ТОВ «Променергоінжиніринг» Яшиним Д.В. без зауважень.

Згідно наданих до зустрічної звірки зворотно-сальдових відомостей по рахунку 201 «Сировина та матеріали» списання матеріальних ресурсів здійснюється без зазначення загалом по Товариству.

Зустрічною звіркою встановлено, що в актах форми № КБ-2в за квітень 2012 року пред'явлено світлозвукову сигналізацію на 1 шт. менше на суму 357,10 грн. без ПДВ та на конструкції з листової сталі на 9 шт. менше на суму 2625,03 грн. без ПДВ, ніж відображено в обліку Товариства.

Також зустрічною звіркою встановлено, що в акти за формою № КБ-2в у графу інші супутні витрати включено витрати на відрядження працівників у розмірі 18140,00 грн. без ПДВ. Згідно наказів на відрядження та авансових звітів до переліку працівників включено виконроба з витратами на загальну суму 5280,00 грн. з ПДВ. Витрати на відрядження таких працівників входять до переліку загальновиробничих витрат та враховані усередненими показниками Держбуду, тобто, вже враховані складом загальновиробничих витрат та включені в акти форми № КБ-2в зайво. Таким чином, подвійне включення витрат на відрядження призвело до завищення вартості робіт на суму 5280,00 грн.

На підставі викладеного, в наслідок оплати ТОВ «Променергоінжиніринг» завищеної вартості виконаних робіт позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 8858,56 грн.

Таким чином, до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в було включено витрати вартості робіт на загальну суму 8858,56 грн., які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами виконавцем робіт - ТОВ «Променергоінжиніринг».

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно п.2 спірної вимоги в частині порушення вимог п.п. 3.2.5, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 завищення ТОВ «Каскад-СД» вартість робіт на 6467,48 грн. внаслідок подвійного включення заготівельно-складських витрат та витрат на транспортування матеріалів, що призвело до незаконних витрат на зазначену суму 6467,48 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ДФІ в Луганській області було проведено зустрічну звірку у ТОВ «Каскад-СД» з метою документального підтвердження реальності та повноти відображення в обліку виду, обсягу операцій та розрахунків з ДП «ЛНВВК» за період з 01.04.2011 по 31.08.2013.

За результатами звірки складено довідку від 31.10.2013 року № 06-21/164 «з» (том 7 арк. справи 80-91), яку підписано директором ТОВ «Каскад-СД» Шведченко С.О. без зауважень.

Зустрічною звіркою встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 31.08.2013 року між ДП «ЛНВВК» (замовник) та ТОВ «Каскад-СД» (підрядник) укладалися договори підряду, згідно з якими здійснювалось виконання робіт.

Придбання будівельних матеріалів у 2011-2012 роках здійснювалось за договорами поставки продукції у постачальників. Доставка придбаних матеріалів здійснювалась також у рамках договорів постачання вказаними постачальниками. Умовами договорів на постачання будівельних матеріалів передбачено їх транспортування. Розрахунки здійснюються шляхом фактичного одержання товару згідно з накладною.

Таким чином, відпускна ціна матеріалу, яка визначена в накладних, вже враховує витрати з транспортування цих матеріалів.

Зустрічною звіркою встановлено, що до вартості матеріалів у підсумкових відомостях ресурсів актів форми № КБ-2в, крім відпускної ціни матеріалів, у порушення п.п. 3.2.5, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000, включено витрати з транспортування матеріалів та відсоток на заготівельно-складські витрати на загальну суму 6467,48 грн., які ТОВ «Каскад-СД» фактично не понесені.

Таким чином, до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в було включено витрати вартості робіт на загальну суму 6467,48., які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами виконавцем робіт - ТОВ «Каскад-СД».

Колегія суддів не приймає посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення саме контрагентом позивача вимог бухгалтерського та податкового обліку, відсутність порушень з боку позивача та неможливість притягнення позивача до відповідальності за порушення вчиненні контрагентом, оскільки, в даному випадку встановлено відсутність підтвердження первинними документами саме формування витрат за виконанні контрагентом роботи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно п.2 спірної вимоги в частині порушення п.п. 3.2.11, 3.2.8 та п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, які не оплачено Комбінатом, що призвело до зайвого нарахування коштів внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 34115,79 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що вимога є реалізацією результатів ревізії контролюючим органом щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, а тому з урахуванням приписів Порядку №550 повинна містити вичерпні данні для виявлення та усунення встановлених ревізією порушень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана вимога є неконкретизованою, в даному пункті не зазначено, за якими саме контрагентами повинно бути здійснено коригування кредиторської заборгованості, не зазначено, за якими договорами чи актами виконаних робіт, за який період часу, що є порушенням вимог Порядку № 550 з боку відповідача при складенні.

Стосовно п.3 спірної вимоги про порушення вимог статті 97 Кодексу законів про працю в Україні, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР зайво нарахування та виплату посадового окладу працівнику Комбінату за час виконання обов'язків за вакантною посадою на загальну суму 92712,21 грн. та, як наслідок, зайво нарахована сума єдиного соціального внеску в розмірі 35731,29 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Комбінату на 128443,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу ДП «ЛНВВК» від 14.09.2009 року № 1197 на час вакантної посади заступника генерального директора з правових питань виконання обов'язків заступника генерального директора з правових питань з 14.09.2009 покладено на юрисконсульта позивача ОСОБА_6, оплату праці здійснювати згідно з законодавством (том 6 арк. справи 238).

Ревізією встановлено, що в період з 01.04.2011 по 31.08.2013 юрисконсульту позивача ОСОБА_6 посадовий оклад нараховувався та виплачувався в розмірі посадового окладу, встановленого штатним розкладом заступнику генерального директора з правових питань. При цьому, фактичного переведення на посаду заступника генерального директора з правових питань не відбулося, відповідно до трудової книжки ОСОБА_6 у період з 01.04.2011 року по 31.08.2013 року він займав посаду юрисконсульта ДП «ЛНВВК» (том 6 арк. справи 241-243).

Статтею 32 Кодексу законів про працю України передбачено переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, яке допускається тільки за його згодою.

Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Згідно п. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 № 1145 (далі - Постанова № 1145), установити, що суміщення професій (посад) , тобто виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професії (посади) , і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи допускаються на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни),якщо це економічно доцільно та не веде до погіршення якості продукції, виконуваних робіт , обслуговування населення.

Таким чином, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника має місце, коли працівник підприємства разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує обов'язки іншого, тимчасово відсутнього, працівника.

При цьому, під виконанням обов'язків тимчасово відсутнього робітника без звільнення від своєї основної роботи слід розуміти заміщення робітника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли у відповідності до вимог діючого законодавства за ним зберігається робоче місце (посада).

Проте, відповідно до приписів п. 15 Постанови №1145, ця постанова не поширюється: а) на керівників підприємств, установ та організацій, їх заступників і помічників; головних спеціалістів; керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступників; б) на наукових, інженерно-технічних працівників та інших фахівців і службовців науково-дослідних установ, за винятком інженерно-технічних працівників та інших фахівців і службовців, зайнятих у досвідчених (експериментальних) виробництвах, цехах, майстернях, на дільницях і установках, в геологічних, вишукувальних, пошуково-розвідувальних експедиціях і партіях зазначених установ; в) на інженерно-технічних працівників та інших фахівців і службовців органів державного і господарського управління.

Колегія суддів зазначає, що окремим випадком виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника є тимчасове замісництво.

Відповідно до п.1 Роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29.12.1965 № 30/39 (далі - Роз'яснення № 30/39), тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі чи організації. Заступнику виплачується різниця між його фактичним окладом (посадовою, персональним) і посадовим окладом заміщає працівника (без персональної надбавки) за наявності одночасно таких умов: а) якщо замісник працівник не є штатним заступником або помічником відсутнього працівника (за відсутності посади заступника). У випадках, коли у керівника є декілька помічників , то штатним заступником вважається перший , старший помічник;

Тимчасові заступники преміюються за умовами і в розмірах, встановлених за посадою замещаемого ними працівника , при цьому премія нараховується на посадовий оклад заступника. На різницю в окладах премія нараховується в тому ж порядку, як на доплату за суміщення посад.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що тимчасове замісництво, як правило, застосовується у разі потреби заміщення працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів - підприємств, виробництв, цехів, відділів.

При цьому, з вищевказаних норм законодавства та роз'яснення вбачається, що тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов'язки тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов'язки, тобто на період замісництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.

У разі виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, йдеться саме про тимчасове замісництво, тобто, заміщення працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин.

Згідно п.2 Роз'яснення № 30/39, призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посади не допускається. Це можливо лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління.

У цьому випадку керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний не пізніше місячного терміну з дня прийняття працівника на роботу представити до вищестоящого органу управління документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний термін з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівнику про результати .

З вказаного вбачається, що призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді, не допускається. Єдиним винятком є призначення на посаду вищим органом управління.

Як зазначалось вище наказ ДП «ЛНВВК» від 14.09.2009 року № 1197 на юрисконсульта ОСОБА_6 на час вакантної посади заступника генерального директора з правових питань покладено виконання обов'язків заступника генерального директора з правових питань.

Тобто, в порушення вищевказаних норм законодавства, призначено виконуючим обов'язки на вакантній посаді. Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що зазначений наказ підписаний генеральним директором підприємства, на якого покладено затверджувати, призначати на посаду чи звільнять з посади будь-яких посадових осіб підприємства, оскільки, як зазначалось вище не допускається призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді, при цьому генеральний директор державного підприємства в даному випадку не є вищим органом управління.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата праці юрисконсульту ОСОБА_6 за посадовим окладом заступника директора з правових питань здійснювалась за відсутності правових підстав.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно п.4 спірної вимоги в частині порушення вимог п. п. 3, 4, 5 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 № 446,Постанови КМУ від 04.06.2008 № 520 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер», та недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, за період з 01.06.2012 по 31.12.2012 зайво нараховано роялті на користь ТОВ «Нові машини та технології» у сумі 179479,29 грн., оплату по якому здійснено на 165834,81 грн., внаслідок його нарахування на ціну, яка вже містила роялті, чим нанесено матеріальну шкоду (збитки) Комбінату на 165834,81 грн., колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи між ТОВ «НТП «Нові машини та технології» (надалі - Ліцензіар) та ДП «ЛНВВК» (надалі - Ліцензіат) укладено ліцензійний договір від 30.06.2004 № 04-322 та додаткові угоди про використання винаходів, які отримали патенти (том 4 арк. справи 160-169).

За умовами ліцензійного договору Ліцензіар є власником патентів на винаходи № № 21316,21317, 36978, 58816 А, 60750 А, 62257 А, які стосуються способів та пристроїв для виготовлення прокатних валків. Ліцензіат бажає придбати на умовах даного договору ліцензію на використання винаходів, на які отримані патенти № 21316, 21317, 36978, 58816 А, 60750 А, 62257 А, з метою виготовлення, пропозиції до продажу, продажу продукту, виготовленого на основі винаходів із застосуванням способів та пристроїв, що охороняються цими патентами.

Згідно з п. 7.1 ліцензійного договору за надання прав, передбачених цим договором, та технічну документацію, Ліцензіат виплачує Ліцензіару роялті у розмірі 9% від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ. Відповідно до п. 1.7 додаткової угоди від 24.12.2012 розмір роялті складає 8,3% від загальної ціни продажу продукції за ліцензією без ПДВ.

Відповідно до матеріалів спарви, в період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року ДП «ЛНВВК» було виготовлено валків прокатних з використанням патентів на суму 24154573,71 грн. Сума нарахованого роялті складає 2173911,63 грн.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень викладених в апеляційні скарзі, ревізор здійснюючи розрахунок роялті з суми реалізованих валків виходив з того, що до ціни вже включено роялті. За посиланнями відповідача сума реалізації валків прокатних, виготовлених з використанням патентів без роялті складає 22160159,36 грн. (24154573,71*100/109), відповідно, сума роялті повинна складати 1994414,34 грн. (22160159,36*9%). Таким чином, різниця між сумою роялті, визначеною позивачем, та сумою роялті, визначеною ревізором, складає 179497,29 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані висновки не відповідають чинному законодавству та обставинам у справі, ґрунтується на помилковому застосуванні закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з п.3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 № 446 (далі - Порядок №446), сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Відповідно п. 4 Порядку №446, якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа має відомості про суму роялті та інших ліцензійних платежів, він зобов'язаний під час визначення митної вартості зазначених товарів включити таку суму до ціни.

За п. 5 Порядку №446, розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, здійснюється відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Як зазначалось вище, роялті виплачується в відсотковому відношенні від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ, тобто, сума роялті вираховувалась позивачем саме від загальної вартості об'єму продажу продукції за ліцензією. Державний фінансовий інспектор здійснив розрахунок роялті, виходячи з суми реалізації валків без роялті, що суперечить пункту 4 Порядку №446.

Таким чином, п.4 спірної вимоги в цій частині є необґрунтованим.

Стосовно п.4 спірної вимоги в частині порушення вимог п.п. 140.1.2 Податкового кодексу України, яким передбачено, що витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення платника податку на прибуток, а також недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 319, внаслідок нарахування роялті на валки, які виготовлено без використання патентів, зайво нараховано та віднесено до складу витрат роялті у загальній сумі 7119731,04 грн., колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ліцензійного договору від 30.06.2004 № 04-322 між ТОВ «НТП «Нові машини та технології» та ДП «ЛНВВК» розмір плати за використання об'єкта інтелектуальної власності визначено у відсотковому відношенні від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ.

Згідно з п. 7.1 ліцензійного договору від 30.06.2004 № 04-322 за надання прав, передбачених цим договором, на винаходи, які стосуються способів та пристроїв для виготовлення прокатних валків, Ліцензіат виплачує Ліцензіару роялті в розмірі 9% від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ, а з 01.01.2013 згідно з додатковою угодою від 24.12.2012 - роялті в розмірі 8,3% від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ.

Базою для визначення суми роялті приймається загальна вартість продажу продукції, виготовленої з використанням патентів на технологію виробництва валків центробіжним способом.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було укладено договори з ТОВ НТП «Нові машини та технології», ПАТ «Маріупольський металургійний завод імені Ілліча» на постачання товару (валків чавунних прокатних) (том 8 арк. справи 151-164).

За період, що перевірявся, позивачем виготовлялися валки центробіжним способом, що підтверджується технічними угодами, згідно з якими всі валки з індексом «ц» відливаються центробіжним способом (том 8 арк. справи 161 на звороті, арк. справи 174 на звороті), специфікаціями, Технічними умовами ТУ У 27.1-26524137-1291:2007, картами плавок, комплексною робочою інструкцією виготовлення прокатних валків центробіжним способом (том 8 арк. справи 175-228).

Валки, відлиті центробіжним способом, відповідно до «Класифікатора валків, що відливаються центробіжним способом на вертикальній центробіжній машині ЦЛВ 800-2 на 2011, 2012, 2913 роки» (том 4 арк. справи 151-153) підпадають під нарахування роялті.

Постачання валків чавунних прокатних підтверджується видатковими накладними, рахунками, вантажно-митними деклараціями (том 2 арк. справи 1-230, том 3 арк. справи 1-219, том 4 арк. справи 1-120)

Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 122 затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті, в якій зазначено, що витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат.

Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, матеріали справи підтверджують дотримання позивачем умови нарахування роялті за використання технології виготовлення продукції з використанням патентів.

Відповідно до акту перевірки висновок відповідача про те, що позивачем було допущено порушення внаслідок нарахування роялті на валки, які виготовлено без використання патентів, ревізор керувався інформацією про використання патентів при виготовленні валків, наданою директором з економіки ДП «ЛНВВК» Армяновською Л.Є. (том 5 арк. справи 210). Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що зазначений висновок зроблено без дослідження первинних бухгалтерських та технічних документів, оскільки, інші документи стосовно цього питання відповідачем не досліджувались. Вище вказаними документами, які наявні в матеріалах справи спростовуються висновки відповідача.

Таким чином, п.4 спірної вимоги в цій частині є необґрунтованим.

Стосовно п.5 спірної вимоги щодо встановленого Комбінатом порушення ч. 3 ст. 1012, ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України та недотримання вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок невиконання істотних умов договорів комісії, зайво нараховано та сплачено комісійної винагороди на користь комісіонерів у сумі 94125,15 грн., оплата по яких проведена в сумі 80462,67 грн., що призвело до незаконних витрат Комбінату в сумі 80462,67 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між ДП «ЛНВВК» та ТОВ «НТП «Нові машини та технології» було укладено договори комісії від 10.09.2010 ДК 10-684, від 28.12.2010 ДК 11-693, від 10.01.2011 ДК 11-709, від 21.01.2011 ДК 11-696, від 19.12.2011 ДК 12-725 (том 4 арк. справи 169-197).

Відповідно до вказаного договору, здійснювалась реалізація валків.

Як вбачається з акту перевірки, за даними позивача вартість реалізованої продукції за період, що перевірявся, складає 97925474,89 грн., за даними фінансового інспектора - 95525334,69 грн. Відповідно, сума комісійної винагороди за даними позивача складає 2918307,14 грн., за даними відповідача - 2707209,65 грн. Відповідач виходив з того, що відповідно до умов договорів комісійну винагороду комісіонера включено до ціни продукції, а тому, розмір комісійної винагороди слід розраховувати з суми, отриманої шляхом віднімання суми комісійної винагороди від загальної ціни, та з отриманої суми вираховувати вже суму комісійної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами договорів комісійна винагорода нараховується Комісіонером (ТОВ «НТП «Нові машини та технології») та виплачується Комітентом (ДП «ЛНВВК») у розмірі, відповідно до умов договорів, від вартості реалізованої продукції та у строки, визначені у договорах по курсу НБУ на день оформлення вантажно-митної декларації на реалізацію продукції.

Розрахунок на підставі договору вартості реалізації продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами: звітами комісіонера, актами приймання-передачі виконаних послуг (том 5 арк. справи 18-21, 30-40, 52-53, 80-109).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми комісійної винагороди від загальної ціни реалізованої продукції є вірним.

Таким чином, п.5 спірної вимоги не відповідає обставинам справи та є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Лутугунський науково-виробничий валковий комбінат" та Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. у справі № 812/1436/14 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 р. у справі № 812/1436/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва