Ухвала суду № 39111356, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №812/1138/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 812/1138/14 (головуючий І інстанції Твердохліб Р.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06 лютого 2014 року №0000201402,-

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2014 року № 0000201402.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 06 лютого 2014 року № 0000201402 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 751666,00 грн., стягнув з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4872,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.

До апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибуття до суду. Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 196 КАС України не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні сторін, наявних матеріалів справи достатньо для розгляду вказаної апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, як платник податків, та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 8-10).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

За результати зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 15 січня 2014 року № 5/19-0/05763797 (т. 1 а.с. 39-66). Відповідно до висновків вказаного акту, встановлено порушення позивачем п. 198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 751665,87 грн., в т.ч. за вересень 2013 року в сумі 10660,08 грн., жовтень 2013 року в сумі 741005,79 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі висновків зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2014 року № 0000201402, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 751666,00 грн., у тому числі за вересень 2013 року у розмірі 10660,00 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 751666,00 грн. (т. 1 а.с. 14).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту вересня-жовтня 2013 року суму податку на додану вартість в розмірі 751666,00 грн. по зведеним податковим накладним від 30 вересня 2013 року № 198/110, від 31 жовтня 2013 року № 207/110, від 31 жовтня 2013 року № 3449/341, від 30 вересня 2013 року № 16841 та від 30 вересня 2013 року № 16813, виписаним ТОВ «Лугансьвода», ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та НАК «Нафтогаз України», та відповідність спірних зведених податкових накладних виписаниз позивачу його контрагентами положенням пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, з чим погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Спірним питанням в вказаній справі є висновок відповідача щодо незаконного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за зведеними податковими накладними, до яких було включено авансовий платіж за виконання послуг та постачання товару.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198цього Кодексу..

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України, визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів вказаний у п.п. «а»-«б» першого абзацу, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. «а»-«і» другого абзацу.

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 08 вересня 2008 року між ПАТ «Луганськтепловоз» (споживач) та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (постачальник) укладено договір № 12, згідно якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача з загально приєднаною потужністю, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 7.9 зазначеного договору визначено, що розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються споживачем у порядку, передбаченому додатком «Порядок розрахунків».

Згідно з пунктом 7 додатку «Порядок розрахунків» до договору від 08 вересня 2008 року № 12 оплата спожитої в розрахунковому періоді активної електричної енергії здійснюється плановими платежами (наростаючим підсумком), у наступному порядку: протягом семи днів з початку розрахункового періоду не менш 25% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом чотирнадцяти днів з початку розрахункового періоду не менш 50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом двадцяти одного дня з початку розрахункового періоду не менш 75% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом тридцяти днів з початку розрахункового періоду не менш 100% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором;

Згідно рішення господарського суду Луганської області від 26 січня 2009 року у справі № 16/261пд пункт 7 додатку «Порядок розрахунків» до договору від 08 вересня 2008 року № 12 викладено в такій редакції: протягом семи днів з початку розрахункового періоду не менш 30% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом чотирнадцяти днів з початку розрахункового періоду не менш 70% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом двадцяти восьми днів з початку розрахункового періоду не менш 100% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором (т.1 а.с. 71-87; т. 2 а.с. 206-217).

Між ТОВ «Луганськвода» (постачальник) та ПАТ «Луганськтепловоз» (споживач) укладено договір від 01 січня 2009 року № 177 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору.

Пунктом 6.2 вказаного договору визначено, що споживач оплачує за надані послуги у наступному порядку - авансовим платежем у розмірі 60% від суми нарахувань за поточний місяць у строк до15 числа поточного розрахункового місяця. Остаточний розрахунок споживач здійснює на підставі наданих постачальником розрахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання (т. 1 а.с. 88-94).

Між НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТОВ «Луганськтепловоз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 18 грудня 2012 року № 018/13-ПР, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 зазначеного договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та 15 до 15 числі поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (т. 1 а.с. 95-100).

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ТОВ «Луганськвода» та НАК «Нафтогаз України» було поставлено, а ПАТ «Луганськтепловоз» у вересні та жовтні 2013 року було спожито:

- електроенергії на суму 3057192,70 грн., в тому числі сума податку на додану вартість 509532,12 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товарної продукції за жовтень 2013 року від 01 листопада 2013 року № 12/10/1 (т. 2 а.с. 176).

- послуг централізованого водопостачання та водовідведення у вересні на суму 70457,58 грн. в тому числі податок на додану вартість в сумі 11742,94 грн. та у жовтні 2013 року на суму 69558,43 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 11593,07 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31 жовтня 2013 року № 177 (т. 2 а.с. 163; 166).

- газу на суму 1438565,69 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 239760,95 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30 вересня 2013 року б/н (т. 2 а.с. 169).

Оплата ТОВ «Луганськтепловоз» за спожиті послуги ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ТОВ «Луганськвода» та НАК «Нафтогаз України», відповідно до умов укладених договорів, підтверджується:

- за використану електричну енергію платіжними дорученнями від 07 жовтня 2013 року № 9122, від 14 жовтня 2013 року № 9276, від 28 жовтня 2013 року № 9617, від 07 жовтня 2013 року № 9123 та від 04 листопада 2013 року № 16387 (т. 2 а.с. 179-183);

- за поставку послуг централізованого водопостачання та водовідведення платіжними дорученнями від 25 жовтня 2013 року № 9578 та від 25 вересня 2013 року № 8948 (т.2 а.с. 165; 168);

- за поставлений газ платіжними дорученнями від 04 вересня 2013 року № 8586, від 13 вересня 2013 року № 8764 та від 25 вересня 2013 року № 8936 (т.2 а.с. 172-174).

За результатами вказаних розрахунків ПАТ «Луганськтепловоз» включено до податкового кредиту вересня 2013 року зведену податкову накладну, виписану за результатами господарської операції з ТОВ «Луганськвода» від 30 вересня 2013 року № 198/110 на загальну суму 70475,58 грн. з якої податок на додану вартість складає 10660,08 грн., факт постачання за якою підтверджується актом виконаних робіт від 30 вересня 2013 року № 177 (т.2 а.с. 163-164).

За результатами вказаних розрахунків ПАТ «Луганськтепловоз» включено до податкового кредиту жовтня 2013 року зведені податкові накладні, виписані за результатами господарських операцій: з ТОВ «Луганськвода» від 31 жовтня 2013 року № 207/110 на загальну суму 69558,43 грн. з якої податок на додану вартість складає 11593,07 грн., факт постачання за якою підтверджується актом виконаних робіт від 31 жовтня 2013 року № 177 (т.2 а.с. 166-167); з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» від 31 жовтня 2013 року № 3449/341 на загальну суму 3033876,29 грн. з якої податок на додану вартість складає 505646,05 грн., факт постачання за якою підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції за жовтень від 01 листопада 2013 року № 12/10/1 (т.2 а.с. 176-178); з НЕК «Нафтогаз України» від 30 вересня 2013 року № 16841 та від 30 вересня 2013 року № 16813, факт постачання за якою підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції за жовтень від 01 листопада 2013 року № 12/10/1 (т.2 а.с. 176-178);

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи та податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу задоволення скарги, щодо незаконного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за зведеними податковими накладними, до яких було включено авансовий платіж за постачання послуг/товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, за приписами Податкового кодексу України, однією з визначальних умов формування податкового кредиту є наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до абзацу першого пункту 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 15 цього Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Безперервність та ритмічність характеру правовідносин, що склалися між учасниками вказаних договорів, встановлена судом та учасниками провадження не заперечується.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Втім при реалізації наданого законом повноваження щодо затвердження форми документа податкової звітності податковий орган не вправі змінювати правила оподаткування, запроваджені Податковим кодексом України. Так, пункт 198.2 статті 198, 201 Податкового кодексу України, визначаючи дату виникнення податкового кредиту, не розділяє податкові наслідки для платника в залежності від того, якою є перша подія за господарською операцією. А відтак і форма податкової накладної не може залежати від того, якою є перша подія відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Форма податкової накладної (зокрема, зведеної податкової накладної) має бути уніфікованою, а не лише для одного виду першої події. Адже така податкова накладна породжує єдиний правовий наслідок - виникнення у постачальника податкового зобов'язання у відповідній сумі та кореспондуючого права у покупця на податковий кредит.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції об'єктивно визнав правильність дій платника з включення до податкового кредиту суми ПДВ за спірними зведеними податковими накладними та правомірно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 812/1138/14 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 812/1138/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва