Постанова № 39111278, 09.06.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1597/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Якуш І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Біркун Т.М., представника 3-тьої особи Шило Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, 3-тя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, 3-тя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а-152/07, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а-152/07, виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-/152/07; зобов'язати відповідача прийняти до виконання ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а-152/07, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а-152/07, виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-/152/07.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа, виданого 24.02.2010 № 2-а-152/07, за яким ОСОБА_1 є стягувачем, та ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі №2-а/152/07, якою змінено порядок і спосіб виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.03.2007, оскільки згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень про стягнення коштів, де боржником є державний орган, здійснюється органом, що здійснює казначейське обслуговування, а саме відповідачем.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що згідно пункту 3 розділу II Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2013), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом (16.10.2013). Стверджує, що і постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.03.2007, і виконавчий лист від 24.02.2010 видані до набрання чинності вказаним Законом, а отже позивач має звернутися з метою виконання вказаного рішення до державної виконавчої служби. Що стосується зміни способу виконання судового рішення, то ці дії спрямовані на вжиття судом нових заходів для реалізації рішення, які повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення, і не поширюються на відносини, які виникли після його ухвалення.

Представник 3-тьої особи в судовому засіданні вважав, що позов підлягає задоволенню, оскільки судові рішення про стягнення коштів, в яких боржником є державний орган, повинні виконуватися відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін та 3-тьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Деснянським районним судом м. Чернігова 24.02.2010 видано виконавчий лист у справі № 2-а-152/07, згідно якого суд вирішив зобов'язати військову частину А-2622 провести перерахунок грошового забезпечення і виплатити на користь ОСОБА_1, за період з 01.12.2001 по 30.03.2006 належне йому грошове забезпечення, відповідно до положень пункту 2 Указу Президента України «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» № 1207/2001 від 11.12.2001.

З метою повного виконання судового рішення Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови суду від 21.03.2007 шляхом стягнення з військової частини А-2622 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 19752 грн. 83 коп., яку було задоволено, про що свідчить ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013.

В зв'язку зі зміною способу та порядку виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.03.2007 у справі № 2-а-152/07, позивач у відповідності до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», звернувся до відповідача з заявою про прийняття до виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа.

Проте, відповідачем виконавчий лист від 24.02.2010, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07 були повернуті позивачу без виконання з посиланням на пункт 3 розділу II Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про що свідчить копія листа № 15-19/196/3197 від 28.03.2014 (а.с. 12).

Крім того, заступником начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції також було винесено постанову від 10.04.2014, якою відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 № 2-а/152/07, оскільки частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а тому стягувачеві згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» необхідно звертатися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено імперативний припис щодо обов'язковості рішень, ухвал, постанов адміністративного суду, що набрали законної сили. Вони є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також, принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно частини другої статті 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Ухвали та постанови адміністративного суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» який відповідно до пункту 1 його Прикінцевих та Перехідних положень набрав чинності з 01.01.2013, встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, унормовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

З аналізу викладених норм права слідує, що держава встановлює додаткові гарантії виконання рішення суду, боржником за яким є державний орган, а також запроваджує певний механізм, в рамках якого фактично реалізуються такі гарантії.

За таких обставин, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ має виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто в даному випадку відповідачем.

При цьому, метою зміни способу і порядку виконання рішення суду є створення як найбільше сприятливих умов для його виконання, в тому числі з урахуванням зазначеного механізму.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Отже, ухвала Деснянського районного суду міста Чернігова від 07.11.2013 є виконавчим документом в розумінні викладених норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.03.2014 звернувся з заявою до відповідача про виконання рішення суду, до якої були додані копія ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07; виконавчий лист від 24.02.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07, тобто всі необхідні документи, визначені Порядком.

За таких обставин, у відповідача не було жодних правових підстав для відмови у їх неприйнятті або поверненні без виконання.

Посилання представника позивача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 № 583-VІІ, який набрав чинності з 16.10.2013, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Вказаним Законом доповнено розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Отже, оскільки ухвала Деснянського районного суду міста Чернігова від 07.11.2013, що набрала законної сили 28.02.2014 та яка встановлює новий порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з державного органу коштів, винесена після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то і виконуватися має органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийнятті до виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07; виконавчого листа від 24.02.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07; зобов'язання відповідача прийняти до виконання ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07; виконавчий лист від 24.02.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07.

Згідно з частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області щодо відмови у прийнятті до виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07; виконавчий лист від 24.02.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області прийняти до виконання ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2013 у справі № 2-а/152/07; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2-а/152/07; виконавчий лист від 24.02.2010, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2-а-152/07.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.О. Непочатих