Ухвала суду № 39111179, 05.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"05" червня 2014 р. Справа № 806/587/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представника позивача: Поліщук Ю.В.

представника відповідача: Бистрицької Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18 жовтня 2013 року за № 0001022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 377 100 грн. 00 коп. (251 400 грн. 00 коп. - за основним платежем та 125 700 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 року № 0001022200.

В апеляційній скарзі Бердичівська ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 19.09.2013 року по 25.09.2013 року на підставі направлення від 19.09.2013 року №71, наказу від 19.09.2013 року № 182 "Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки" та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ферко" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

Направлення від 19.09.2013 року № 71, копію наказу № 182 від 19.09.2013 року вручено фінансовому директору ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Самусько Людмилі Михайлівні 19 вересня 2013 року.

Перевірку проведено з відома директора Анучіна К.І. та в присутності головного бухгалтера Кузьменцової Т.М.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення п.п.198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за жовтень 2012 року в сумі 251 400 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було складено Акт від 02.10.2013 року за №623/2200/33394612.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року № 0001022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 377 100 грн. 00 коп. (251 400 грн. 00 коп. - за основним платежем та 125 700 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з прийнятим спірним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Бердичівський хлібозавод" неодноразово оскаржувало його в адміністративному порядку. Рішеннями контролюючих органів про результати розгляду скарг, останні були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0001022200 без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Встановлено, що 12 жовтня 2012 року між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" (яке виступає як Покупець) та ТОВ "Ферко" (яке виступає як Постачальник) було укладено договір поставки № 12101, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору. Згідно з умовами даного договору, кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними частинами договору поставки.

12 жовтня 2012 року був укладений Додаток № 1 до договору поставки, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Товар: соєві боби (для технічних потреб) українського походження врожаю 2012 року в кількості 900 тон, в термін не пізніше 20 листопада 2012 року. Оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору ТОВ "Ферко" було передано ТОВ "Бердичівський хлібозавод" товар та виписано податкову накладну від 31.10.2012 року № 2956 на загальну суму з ПДВ 1 508 400 грн. 00 коп., копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт передачі товару також підтверджується наявними в матеріалах справи: актом прийому - передачі товару № 1 від 31 жовтня 2010 року, видатковою накладною № 1672 від 31 жовтня 2012 року, рахунком на оплату № 1363 від 31 жовтня 2012 року та платіжними дорученнями № 6411 від 19.11.2012 року, № 6422 від 20.11.2012 року, № 6445 від 21.11.2012 року, № 6488 від 23.11.2012 року, № 6769 від 05.12.2012 року, № 6990 від 18.12.2012 року, №7038 від 20.12.2012 року, № 7063 від 21.12.2012 року, № 39 від 03.01.2013 року, № 309 від 18.01.2013 року, № 340 від 22.01.2013 року, № 368 від 23.01.2013 року, № 426 від 24.01.2013 року, № 404 від 24.01.2013 року, № 429 від 25.01.2013 року, № 466 від 28.01.2013 року.

Матеріалами справи підтверджено належну реєстрацію ТОВ "Ферко" на момент укладення та виконання договору, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Ферко".

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" та його контрагентом ТОВ "Ферко" підтверджується первинними документами.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання товару в ТОВ "Ферко", який видав позивачу податкову накладну.

Щодо твердження відповідача, що операції із придбання та реалізації не мали реальний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів ТОВ "Бердичівський хлібозавод", колегія суддів зазначає

Судом встановлено, що факт особистого отримання товару від ТОВ "Ферко" та подальша передача його комісіонеру - ТОВ "Вторметекспорт" директором ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Анучіним К.І. підтверджується копією наказу про відрядження від 29.10.2012 року № 317/в, копією дорожнього листа легкового автомобіля за період з 31.10.2012 року по 01.11.2012 року № 000607, копією посвідчення про відрядження від 29.10.2012 року, копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження від 02.11.2012 року № Ж-00738.

За отриманий товар ТОВ "Бердичівський хлібозавод" перерахував грошові кошти на поточний рахунок ТОВ "Ферко", що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

У подальшому товар був реалізований комісіонером - ТОВ "Вторметекспорт" відповідно до умов укладеного Договору комісії № К10121 від 12.10.2012 року, що підтверджується митною декларацією № 508040000/2012/004535 від 12.12.2012 року, оформленою згідно чинного законодавства, завіреною печатками органів митної служби України, звітом комісіонера про виконану роботу від 12.12.2012 року до Додатку №1 від 12.10.2012 року, до Договору комісії № К10121 від 12.10.2012 року та іншими документами.

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на витяги із актів інших податкових інспекцій про результати документальних перевірок ТОВ "Ферко" з його контрагентами, за результатами яких встановлені порушення вищезазначеним товариством податкового законодавства, то судова колегія не приймає їх до уваги зважаючи на наступне.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Одночасно слід відмітити, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, зазначені обставини в акті перевірки не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив безтоварного характеру спірних господарських операцій. Позивач правомірно сформував суму податкового кредиту на підставі первинних документів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року по справі № 806/587/14 відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" вул.Червона,4,м.Бердичів,Житомирська область,13304

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312

4-третій особі: - ,