Рішення № 39109950, 04.06.2014, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

04.06.2014 Суддя: Тарасенко С. Б.

Справа № 253/14984/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівка Донецької області в складі:

головуючий суддя - Тарасенко С.Б.

при секретарі - Гаврилюк К.К.

за участі позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача1, представник відповідача2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Горлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 18.06.1956 року його батьку - ОСОБА_5 виданий договір про надання у безстрокове користування земельну ділянку, для будівництва індивідуального житлового будинку, на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначеному будинку все своє життя мешкали він та його брати ОСОБА_4 і ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько - ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. На підставі ч.3 ст.1268 ЦК України вони прийняли спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати - ОСОБА_6 померла. На теперішній час його брати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мешкають за адресою: АДРЕСА_2. Він та його брати є спадкоємцями першої черги по закону. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Позивач та його представник у судовому засіданні на позовних вимогах наполягали, мотивуючи аналогічно викладеному у позовні заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечує.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст.16 ЦК України).

За приписом ст.328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом.

З матеріалів справи суд вбачає, що 18.06.1956 року батьку позивача - ОСОБА_5, видано договір про надання у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначеному будинку мешкали позивач та його брати: ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_5, помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач та його мати з братами з приводу прийняття спадщини до ноторіальної контори не звертались, бо вважали себе такими, що прийняли спадщину, про що в судовому засіданні позивач не заперечував.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_6, після смерті якої позивач з братами, виступаючи спадкоємцями першої черги по закону, питання прийняття спадщини в установленому порядку не вирішували, про що позивач не заперечував.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що брати позивача: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спадщину в установленому порядку не приймали та не відмовлялись від неї на користь позивача. Суд вважає за необхідне зазаначити, що законом передбачена спеціальна процедура відмови, або, навпаки, прийняття спадщини - лише засвідчена нотаріусами. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Однак, в матеріалах справи відсутні данні про підтвердження факту прийняття позиваем спадщини після смерті спадкодавця, звернення його до нотаріальної контори для отримання свідоцтва та відмови нотаруса в оформленні права на спадщину. Також, після смерті матері позивач не вирішував у судовому порядку питання щодо встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини. За таких обставин звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно на зазначений житловий будинок є передчасним. Також слід зазначити, що особа при здійсненні своїх прав зобовьязана утримуватись від дій, які б могли порушувати права інших осіб. У даному випадку захист права, вибраний позивачем, не відповідає обставинам справи.

Крім того, суд зазначає про застосування ним положень Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, оскільки спірні правовідносини виникли до 01 січня 2004 року.

Аналіз викладеного надає підстави суду прийти до висновку, що в задоволенні вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.ст.15,16,328 ЦК України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. Б. Тарасенко