Ухвала суду № 39109436, 04.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17898/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005622260, № 0005632260 від 15.07.2013 року.

Окужний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 грудня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 18.03.2013 року по 29.03.2013 року ревізорами була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану.

Перевірка проведена на підставі ст. 77, п. 82.1, ст. 82 ПКУ, наказу від 06.03.2013 року за № 497/17-20 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та направлення на перевірку від 18.03.2013 року за № 905/17-20, № 906/17-20.

За наслідками даної перевірки посадовими особами відповідача складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року від 05.04.2013 року за № 416/17-20/НОМЕР_3 (надалі за текстом - акт перевірки) та винесено податкове повідомлення - рішення від 19.04.2013 року № 621/17-20 (надалі Повідомлення 1), яке в результаті адміністративного оскарження було скасоване та винесено нове податкове повідомлення - рішення від 12.07.2013 року за № 92/17-20 (надалі - Повідомлення 2), яким в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 317,40 грн., збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб в вище вказаному податковому повідомленні-рішенні на 6 685,28 грн., в іншій частині зазначеного вище податкового повідомлення - рішення залишено без змін.

Повідомлення 1 було відкликано відповідачем та винесено нове Податкове повідомлення - рішення від 12.07.2013 року за № 92/17-20 (надалі - Повідомлення 2).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія звертає увагу на наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок регламентований ст. 86 ПКУ.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, що складений відповідачем містяться наступні розбіжності, що не відповідають наявним у матеріалах документам:

У вступній частині акту вказано, що про проведення документальної планової виїзної перевірки позивач проінформована письмовим повідомленням від 06.06.2013 року, але вказаний факт не відповідає дійсності, так-як письмове повідомлення надійшло від 06.03.2013 року.

В Описовій частині акту, п. 1.6. Види господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності вказано лише - ремонт і технічне обслуговування офісної електронно-обчислювальної техніки, вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки перелік видів діяльності скаржника є більш ширший, а саме: роздрібна торгівля поза магазинами, рекламна діяльність, ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно обчислювальної техніки, оренда машин і устаткування, прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання інших комерційних послуг, про що було відомо перевіряючим, так-як позивачем під час перевірки було надано свідоцтво платника єдиного податку та копію Витягу з ЄДР станом на 14.03.2011 року (що підтверджується листом № 18/03-01 від 18.03.2013 року, з відміткою про його отримання ДПІ у Шевченківському районі міста Києва).

В описові частині акту, ч.1 п. 1.8. вказано, що позивач в перевіряємому періоді здійснювала підприємницьку діяльність за адресою контрагента-замовника послуг згідно договору. Вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що діяльність позивача проводилася за адресою її реєстрації (відповідно до свідоцтва платника єдиного податку та фактичних обставин) і лише по факту замовлення цих послуг.

В описові частині акту, п.1.12 При перевірці використано, вказано перелік документів та посилання на опис наданих для перевірки документів складений позивачем. В той же час, саме посилання на опис є неповним та некоректним, так як відповідно до вимог Порядку та ПКУ вказаний перелік мав бути розшифрований повністю із зазначенням тих документів, які безпосередньо надав і позивач.

В описові частині акту, в п.1.16.3. вказано, що позивач є платником ПДВ, але вказаний факт спростований у ході розгляду справи.

Водночас, в описовій частині акту, в п.2.2.1. Результати перевірки правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), вказано, що за даними звітів платника єдиного податку за 2 та 3 квартал 2011 року обсяг виручки позивача від надання послуг складає 497 634,00 грн., а за даними перевірки 497 535,74 грн. позивач включила до обсягу виручки банківські відсотки. Вказаний факт не відповідає дійсності та є хибним, так як за результатами математичного додавання даних вказаних в банківських виписках (що були також надані відповідачу), відсутнє жодне включення до обсягу виручки банківських відсотків. Відповідно немає жодних відхилень.

Разом з тим, в описові частині акту, в підпункті 4 п. 2.2.1 Результати перевірки правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), вказано, що ФОП ОСОБА_2 надано до перевірки договір № 3237/10/17-20 від 01.04.2011 року про надання інформаційно - технічних послуг ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», код 20057663. Але, вказаний факт не відповідає дійсності, так як відповідачу було надано договір № 1235 про надання інформаційно-технічних послуг від 01 квітня 2011 року та акти виконаних робіт до нього.

В описові частині акту, в підпункті 6 п. 2.4. вказано, що згідно наданих до перевірки книги обліку доходів та витрат, первинних документів, відомостей форми № 1-ДФ та банківських виписок, перевіркою не встановлено отримання доходу позивачем за період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Вказаний факт спростовується тим, що відповідачу було надано заповнені Книги обліку доходів та витрат, первинні документи та банківські виписки, а з них вбачається протилежне.

В описові частині Акту, підпункт 3 п. 2.4, вказано про перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки послуг 300 000,00 грн протягом останніх дванадцяти календарних місяців. Вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки позивач 14.03.2011 року подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та отримала свідоцтво платника єдиного податку Серії НОМЕР_4 від 14 березня 2011 року, з терміном дії з 01.04.2011 року. Платники єдиного податку у разі перевищення планки у розмірі 300 000 грн. не повинні подавати заяву про зміну системи оподаткування.

Виходячи із вищевикладених фактичних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції, що відповідачем порушено вказані вище вимоги ПКУ та Порядку.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем ст. 1 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку (надалі за текстом - Порядку № 1), пп.16.1.2., п.16.1 ст. 16 ПКУ. З матеріалів свправи вбачається, що позивач 14 березня 2011 року подав заяву на перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та отримала відповідне свідоцтво, що дало право працювати на спрощені системі з 01 квітня 2011 року.

Так, в період з 01 квітня по 30 вересня позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування і за цей період отримав дохід у розмірі 497 634, 74 грн. (що підтверджується банківськими виписками).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 05.09.2011 року подав до органів ДПІ у Шевченківському районі міста Києва заяву про перехід на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2011 року.

Як встановлено п. 183.4 ст. 183 ПКУ, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Відповідно до п. 181.1 статті 181 ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином із системного аналізу імперативних приписів п. 183.4. ст. 183 ПКУ, а саме щодо відповідності вимог осіб платників податків, які переходять зі спрощеної системи оподаткування п. 181.1 ст. 181 ПКУ ( розділ ПДВ) виходить, що позивач не зобов'язаний був реєструватися платником ПДВ, так як вказаний вище дохід було отримано саме під час діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Крім того, відповідач прийшов до висновку про те, що згідно договору позивач зобов'язана надавати інформаційно-технічні послуги із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів, яким передбачено, що на підтвердження факту наданих послуг виконавцем складається щомісячно відповідний акт виконаних робіт. Плата за послуги, які надаються договором, визначається щомісячно на підставі акту виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до вказаного договору. В наданих на перевірку актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказано які конкретно роботи проведені, який їх обсяг, з чого розраховані суми, вказані в актах здачі - приймання робіт.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що надані позивачем до перевірки первинні документи щодо інформаційно-технічних послуг із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» не підтверджують дійсного надання таких послуг, а дохід отриманий на розрахунковий рахунок не можна вважати таким, що відповідає видам діяльності, вказаним позивачем в заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтва про сплату єдиного податку. Враховуючи викладене, відповідачем донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в 2011 році на суму 82 322, 68 грн.

Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що такі доводи відповідача є необгрунтованими, з огляду про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» укладено договір № 1235 про надання інформаційно-технічних послуг від 01 квітня 2011 року ( надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору (п.1.1.) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовнику інформаційно-технічні послуги із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів. Сторони під платіжними терміналами розуміють наступне: Програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС), POS - термінали, Програмне забезпечення, здатне виконувати облік та реєстрацію транзакцій, платіжні кіоски та інші подібні пристрої та програмні продукти, що знаходяться у користуванні Замовника. Даний перелік не є вичерпним.

Тим же пунктом Договору визначено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором, Виконавцем складається щомісячно відповідний акт виконаних робіт (надання послуг) в строк не пізніше 3 (третього) робочого дня наступного місяця та надається на адресу Замовника.

П. 3.1. Договору визначено, що плата за послуги, які надаються Виконавцем за цим Договором, визначається щомісячно на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Водночас, Додатком № 1 до Договору затверджено примірник Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) до Договору.

Відповідно Сторонами затверджено примірник Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) і позивач не мав можливості (права) підписувати інший примірник Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), оскільки це було б порушенням принципів Цивільного законодавства України та відповідно умов Договору, що тягне за собою накладання штрафних санкцій.

Але, відповідач вказує, що в зазначених вище актах здачі - приймання робіт (надання послуг) не вказано певну інформацію. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, оскільки в даних актах міститься інформація, яка відповідає вимогам, визначеним в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, підприємством оформлення господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійних бланків, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, оскільки законодавством не встановлено форму акту здачі - приймання робіт (наданих послуг), сторони передбачили вказану форму самостійно відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору, що не є порушенням норм чинного законодавства України.

Разом з тим, відповідач в Акті, в описові частині підпункт 8-10 пункту 2.2.1. встановив, що позивачем порушено ст. 1 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, а саме, що доходи, які були отримані позивачем не від видів підприємницької діяльності, що були вказані в свідоцтві платника єдиного податку.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, так-як вже судом встановлено вище, позивач подав до органів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заяву від 14.03.2011 року про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та отримав свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_4.

Відповідно до заяви та свідоцтва платника єдиного податку Скаржник мав право займатися наступними видами діяльності: Роздрібна торгівля поза магазинами, Рекламна діяльність. Ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно обчислювальної техніки. Оренда машин і устаткування, прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання інших комерційних послуг.

Відповідно до класифікатору (КВЕД 2005), до розділу 72.5, що зазначений в свідоцтві платника єдиного податку входять 2 підрозділи, а саме: 72.50.1 «Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки» та 72.50.2., «Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки» в даному випадку згідно даних ЄДР (витяг від 14.03.2011 року) Скаржник мав право безпосередньо займатися обома видами діяльності. Також необхідно зазначити, що послуги, які Скаржник надав ПАТ «Банк Національний Кредит» безпосередньо відносяться до послуг, що передбачені розділом 72.5 за КВЕД 2005. (п. 1.1. Договору - предмет договору), а саме обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів відносяться безпосередньо до електронно - обчислювальної техніки.

Класифікатор КВЕД 2005 не містив жодних інших позицій, до яких можливо було б включити вказані послуги.

Лист з ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» № 1807-1 від 18.06.2013 року та технічний паспорт від виробника Платіжного терміналу підтверджують, що Платіжні термінали відносяться до різновиду електронно - обчислювальної техніки (офісна техніка) так як відповідають всім його видам, а саме: складається з трьох основних елементів: - пристрій управління і логічний пристрій (центральний процесор); пристрій зберігання даних (жорсткий диск); пристрої введення-виведення даних (монітор, клавіатура, миша і т.д.).

Особливостями побудови та роботи Платіжних терміналів може бути наступне: наявність купюроприймача, налаштованого на одну або кілька валют; сенсорний екран; наявність зчитувача карток; пристрій видачі здачі та принтер для друку чеку.

Отже враховуючи викладене, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що види діяльності за КВЕД 2005, які зазначені у позивача в його реєстраційних документах не відповідають видам діяльності зазначених в свідоцтві платника єдиного податку.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що Позивачем направлено запит до Державної служби статистики України з проханням надати інформацію щодо правильності застосування КВЕД.

Державна служба статистики, розглянула питання щодо кодування діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності та повідомила позивача листом від 01.07.2013 року № 14.5-08/248, що діяльність з ремонту і технічного обслуговування сервісних платформ і платіжних терміналів відповідає коду 72.50.2 «Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки».

За наслідком розгляду справи, доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства спростовані матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.