Постанова № 39109412, 22.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2014 року 10:23 № 826/2745/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Тимчук М.Б.,

за участю:

від позивача: Діброва В.С. (посвідчення від 04.04.2013 р.)

від відповідача: Атаманчук Л.Р. (довіреність від 03.04.2014 р. № 099/20-218)

третьої особи-1: ОСОБА_3

третьої особи-2: ОСОБА_4

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Заступника прокурора Голосіївського району міста КиєвадоГолосіївської районної у місті Києві державної адміністраціїтретя особа-1ОСОБА_3третя особа-2ОСОБА_4третя особа-3Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києвіпровизнання протиправним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним ордеру,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся заступник прокурора Голосіївського району міста Києва з позовом до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому, з урахуванням прийнятої судом 06.05.2014 р. заяви про зміну позовних вимог (уточнений позов), просить:

1) визнати протиправними та скасувати п.п. 4, 4.1., 5, 5.1. розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації «Про службові житлові приміщення» № 228 від 19.04.2013 року, якими включено до числа службових жилих приміщень Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 38,80 кв.м. - ОСОБА_4;

2) визнати недійсним та скасувати ордер № 016403 на право зайняття службового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 38,80 кв.м., виданий 22.04.2013 р. Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що прокуратурою проведено перевірку за зверненням ОСОБА_3 щодо законності розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про надання службового житлового приміщення та ордеру на квартиру АДРЕСА_1 та з інших питань. Під час перевірки встановлено, що адміністрацією винесено вищезгадане розпорядження за яким видано ордер № 016403 на право зайняття службового жилого приміщення на три особи за вищевказаною адресою співробітнику Голосіївського РУГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_4.

З посиланням на п. 8 ст. 58, п. 7 ст. 71, ст. 72 ЖК УРСР щодо видачі ордеру лише на вільне жиле приміщення, щодо прав тимчасово відсутнього наймача, а також щодо правил визнання особи у судовому порядку такою, що втратила право користування жилим приміщенням, прокурор зазначає, що винесенню вищезгаданого розпорядження передувало рішення засідання громадської комісії з житлових питань при адміністрації від 17.04.2013 р., згідно якого було зроблено висновок про можливість надання ОСОБА_4 службового приміщення, як вільного житла.

Однак, як зазначає прокурор, з'ясовано, що при наданні ордеру на квартиру залишено поза увагою той факт, що квартира не була вільна, оскільки в ній був зареєстрований ОСОБА_3, який проживав в цій квартирі зі своїми батьками з моменту народження до моменту поміщення його до Піщанської виправної колонії для відбуття покарання з 13.09.2011 р. по 25.12.2013 р. Вперше ордер на вказану квартиру отримав 05.03.1977 р. дідусь ОСОБА_3

Крім того, як зазначає прокурор, лише на період відбування покарання ОСОБА_3, відповідач міг тимчасово надати житлову площу на умовах найму іншій особі, проте, після її переведення до складу службової житлової площі, надання її як службової житлової площі ОСОБА_4, квартира надалі була виведена відповідачем із складу службової житлової площі, що вказує на те, що спірним розпорядженням і не передбачалась тимчасовість надання ОСОБА_4 вказаної житлової площі, де зареєстрований ОСОБА_3, яка по суті була передана ОСОБА_4 без обмеження строком перебування ОСОБА_3 у місцях позбавлення волі.

На даний час, як зазначає прокурор, у квартирі зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Окрім того, як зазначає прокурор, зареєстрованим значиться ОСОБА_3, який внесений до обліку матір'ю, яка померла та знята з обліку згідно свідоцтва про смерть від 12.04.2013 р.

З огляду на наведене прокурор вважає розпорядження адміністрації незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Виходячи із встановлених під час перевірки обставин, як зазначає заявник, та з урахуванням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на ім'я голови адміністрації внесено відповідне подання від 05.02.2014 р.

Однак, як зазначає заявник, за результатами розгляду подання, 17.02.2014 р. отримано відповідь про відхилення подання прокуратури.

Враховуючи наведене та положення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про прокуратуру», заявник зазначає про виникнення у прокурора права на звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеного та викладеного у позові прокурор просить задовольнити позов.

З підстав, викладених у запереченнях на позов, відповідач зазначає, що приймаючи спірне рішення та відхиляючи подання прокурора, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстав для задоволення позову не вбачає та у позові просить відмовити.

Третя особі-1 вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.

ОСОБА_4 (Третя особа-2) та Третя особа-3 підтримали позицію відповідача та просили відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про відсутність порушень законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження та видачі ордеру.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.05.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Третя особа-3 при цьому у судове засідання 22.05.2014 р. не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. У зв'язку з наведеним та відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи-3.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження від 19.04.2013 року № 228 «Про службові житлові приміщення».

З розпорядження вбачається, що воно прийнято керуючись постановою Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», розпорядженням виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 р. № 121 «Про реалізацію районними м. Києва державними адміністраціями окремих повноважень», розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.11.1997 р. № 1774 «Про вдосконалення порядку вирішення житлових питань громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях», на підставі клопотань Служби безпеки України департаменту господарського забезпечення від 15.03.2013 р. № 19/10-715, Південного міжрайонного відділу управління Служби безпеки України у місті Києві від 25.03.2013 р. № 51/23-505, Генеральної прокуратури України від 15.04.2013 р. № 06/2-30вих-13 та клопотання Голосіївського районного управління ГУ МВС України від 15.04.2013 р. № 53/945 враховуючи пропозиції Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації від 17.04.2013 р.

Згідно з пунктами 4., 4.1. зазначеного розпорядженням вирішено: включити до числа службових жилих приміщень в Голосіївського районного управління ГУ МВС України в місті Києві трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м.

Згідно з п. 5, п.5.1. розпорядження вирішено: затвердити клопотання Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.04.2013 р. № 53/945 щодо надання службового житла: ОСОБА_4, який працює в Голосіївському районному управлінні ГУ МВС України в м. Києві на посаді заступника начальника. Зареєстрований в гуртожитку АДРЕСА_3 На квартирному обліку перебуває в пільговій черзі працівників МВС з 02.07.2012 р. з родиною 3 особи (він, дві дочки).

Зазначено, про надання вказаній особі службового житла - трикімнатної службової квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м. на 3 особи: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дочка, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дочка.

При цьому, з листа Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.04.2013 р. № 53/1974 вбачається, що ОСОБА_4 разом із сім'єю отримали службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, як зазначено у листі, що у даний час немає потреби використовувати зазначену квартиру як службову та те, що ОСОБА_4 проходить службу в органах внутрішніх справ більше 18-ти років, керівництво РУ порушило питання про зняття з обліку службового житла АДРЕСА_1

Згідно з розпорядженням РДА № 291, прийнятим у травні 2013 р., виключено з службових жилих приміщень Голосіївського районного управління МВС України трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, ордер № 016403 на право зайняття службового жилого приміщення (на зазначену квартиру), який виданий на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4, оформлено 22.04.2013 р. В ордері визначено склад сім'ї: ОСОБА_4 та дочки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Відносно вищезгаданих пропозицій громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації від 17.04.2013 р., слід зазначити, що до матеріалів справи залучено копію протоколу № 1 зазначеної комісії. Серед членів комісії зазначено ОСОБА_4.

Згідно з цим протоколом розглядалося, зокрема, вищезгадане клопотання Голосіївського РУ ГУ МВС України від 15.04.2013 р., яке зареєстровано в РДА 13.05.2013 р. щодо включення до числа службових жилих приміщень та надання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м. ОСОБА_4, який працює в Голосіївському районному управлінні ГУ МВС України на посаді заступника начальника. На квартирному обліку працівників МВС перебуває з 02.07.2012 р. родиною 3 особи. Зареєстрований в гуртожитку АДРЕСА_3

У протоколі зазначено, що голосували: одноголосно та ухвалили: підтримати клопотання установ району.

В контексті наведеного, під час розгляду справи також встановлено, що згідно з повідомленням РДА від 05.07.2012 р. на ім'я ОСОБА_4 він сім'єю з 3 осіб зарахований на квартирний облік з 02.07.2012 р. згідно з розпорядженням голови РДА від 02.07.2012 р. за номером № 447. Порядок забезпечення житлом: першочерговий. Категорія обліку: працівник МВС. Номер облікової справи: 26119.

До матеріалів справи прокуратурою також надано висновок від 20.11.2013 р., який складений та підписаний головним спеціалістом Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, який не затверджений начальником ГУ ДМС України в м. Києві. Згідно з цим висновком ОСОБА_3 зареєстрований за вищевказаною адресою з 20.08.1988 р. та внесений 20.08.1988 р. в облік матері ОСОБА_7, яка померла (актовий запис від 12.04.2013 р.).

У висновку зазначено, що розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.05.2013 р. № 291 зазначену квартиру виключено із службових жилих приміщень Голосіївського районного управління МВС України.

Зазначено у висновку, що ОСОБА_3 по досягненню повноліття за оформленням паспорту не звертався та місцезнаходження його невідомо, та, якщо він знаходиться в місцях позбавлення волі і буде звільнений, то в справі є Лист підтвердження РДА № 100/3225, про те, що житлове питання буде вирішуватися після відбування покарання та повернення з місць позбавлення волі з урахуванням норми житлової площі в розмірі 13,65 кв.м. на особу та погашення ним 35 000 грн. боргу по квартирній платі.

Згідно з цим висновком, який, як зазначено вище, не був затверджений, його виконавець уважав би: відповідно до ст. 7 п. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (зняття з реєстрації місця проживання на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням), Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні» від 05.07.2012 р., зняти з реєстраційного обліку місця проживання гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_1, який був внесений в обліки матері ОСОБА_7, як такого що втратив підстави на право користування житловим приміщенням.

Відносно обставин, які передували прийняттю цього розпорядження та пов'язані з реєстрацією і проживанням у вищезгаданій квартирі ОСОБА_3, судом встановлено наступне.

Як визнається відповідачем, про що зазначено у листі від 14.02.2014 р. № 100-1165, квартира АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності.

Вперше ордер на вищезазначену квартиру, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 39,8 кв.м., № Г297711 від 05.03.1977 р. отримував ОСОБА_9 на сім'ю з чотирьох чоловік, а саме: ОСОБА_9; ОСОБА_10 - дружина; ОСОБА_11 - син; ОСОБА_7 - донька. Даний ордер був виданий на підставі рішення виконкому Московського району від 28.02.1977 р. № 76/1. В контексті наведеного відповідач зазначає, що на час розгляду питання про включення квартири до числа службових жилих приміщень, всі вищевказані особи в ордері померли, ОСОБА_3 в квартирі не проживав, натомість, згідно скарги сусідів в зазначеному приміщенні проживали невідомі особи, тобто, як зазначає РДА, квартира була вільна. Борг за квартиру складав 35 тис. грн.

В матеріалах справи наявний також ордер від 15.02.1989 р. № 1629 (обмінний) виданий ОСОБА_9 із сім'єю 4 особи на право зайняття у порядку обміну житлового приміщення жилою площею 39,8 кв.м., яке складається з 3-х кімнат в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_1. У списку осіб, які в'їжджають по ордеру зазначено: ОСОБА_9, ОСОБА_7 (донька), ОСОБА_13 (чоловік доньки), ОСОБА_3 (внук, третя особа за позовом). Відносно ОСОБА_3 до матеріалів справи залучено копію свідоцтва про народження (повторного), відповідно до якого зазначено про дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 та батьками визначено вищевказаних ОСОБА_7 та ОСОБА_13.

Згідно наявної у справі копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4

У січні 2014 року ТОВ «Житловик Плюс» на ім'я ОСОБА_3 видано довідку форми № 3 в тому, що він дійсно прописаний і проживає у АДРЕСА_1 і займає житлову площу 38,80 кв.м. у трикімнатній квартирі, яка розташована на 13 поверсі 14-ти поверхового будинку. Зазначено, що будинок знаходиться на балансі Голосіївської районної в м. Києві ради. Власником особового рахунку цієї житлової площі є гр. ОСОБА_4. Форма власності житла (згідно з довідкою) - місцевих рад. Згідно з довідкою документ, що підтверджує власність житла - ордер № 016403 від 22.04.2013 р. Зазначено, що на житловій площі проживає та прописаний власник особового рахунку ОСОБА_4, його дві дочки, які всі, як зазначено у довідці, мешкають з 23.05.2013 р., а також ОСОБА_3, який, як зазначено у довідці, мешкає з ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто - з дати народження. Аналогічні відомості зазначені і у довідці на ім'я ОСОБА_4

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був прописаний/зареєстрований у АДРЕСА_1 з 20.08.1988 р. та залишається зареєстрованим за вищевказаною адресою.

Зокрема, про наведене йдеться у довідці Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27.03.2014 р. № 53/1825, у довідці форми № 3 від 20 січня 2014 р. № 105 житлово-комунального підприємства ТОВ «Житловик-Плюс», в якій, крім іншого зазначено, що на житлові площі проживають та прописані 4 особи. Крім того, у позові від 02.04.2014 р. № 099/20-216 до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням РДА по суті також визнається (остання сторінка), що ОСОБА_3, з ІНФОРМАЦІЯ_3, є зареєстрованим за вищезгаданою адресою. Факт того, що ОСОБА_3 зареєстрований за вищевказаною адресою, підтверджується також копією паспорту НОМЕР_1, виданим 08.01.2014 р. Голосіївським РВ ГУДМС України в м. Києві, в якому зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 20.08.1988 р.

Наведене вбачається також з довідки ТОВ «Житловик-Плюс» від 30.04.2014 р., в якій, крім іншого, зазначено також про наявність заяви ОСОБА_4 про фактичне вселення до вищезгаданої квартири 16.12.2013 р.

З довідки про звільнення вбачається, що ОСОБА_3 був засуджений 13.09.2011 р. Голосіївським райсудом м. Києва до позбавлення волі з заліком з 25.06.2011 р. по 12.03.2011 року. Відбував покарання у Піщанській виправній колонії з 13.09.2011 р. по 25.12.2013 р. Був звільнений по відбуттю строку покарання. Зазначено у наявних матеріалах, що ОСОБА_3 прямує до місця проживання АДРЕСА_1. З відмітки на довідці вбачається, що ОСОБА_3 прибув для постановки на облік в Голосіївському РУ ГУ МВС України в м. Києві 27.12.2013 р.

У той же час, у протоколі № 4 від 31.03.2014 р. засідання громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації зазначено: з метою поновлення житлових прав, звільненого з місць позбавлення волі ОСОБА_3, надати житлову площу в гуртожитку та видати ордер: на кімнату АДРЕСА_2, житловою площею 18,0 кв.м. на 1 особу.

Тобто, як пояснюється відповідачем, останнім вживаються заходи по надання цій особі іншого приміщення, ніж те, де він був зареєстрований з народження.

На час розгляду справи не встановлено набуття ОСОБА_3 права користування зазначеною площею, прийняття рішення з цього приводу, видачу ордеру та фактичного користування зазначеною площею. Сам ОСОБА_3 пояснив, що ордер на вказану площу по вул. Ломоносова у м. Києві не отримував та у вказане приміщення не вселявся, що не спростовується і відповідачем.

У свою чергу, згідно з постановою прокуратури Голосіївського району м. Києва від 17.01.2014 р. № 7 «Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів» вирішено провести перевірку дотримання вимог чинного законодавства в Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації та Голосіївського РУГУ МВС України у м. Києві при вирішенні питання про надання службового житлового приміщення гр. ОСОБА_4 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 38,80 кв.м.

Прийняття зазначеної постанови, як вбачається з її змісту, обумовлено надходженням повторного звернення ОСОБА_3 щодо законності видачі РДА ордеру на квартиру АДРЕСА_1 та працівників Голосіївського РУГУ МВС, та з інших питань. Зазначено, що попереднє звернення скеровано до РУГУ МВС, однак на вказаний час питання, які у ньому заявником порушено, вирішення не знайшли. Із вказаної постанови вбачається, що 25.12.2013 р. ОСОБА_3 не зміг потрапити до своєї квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, де він проживав зі своїми батьками до відбування покарання. Зазначено, що згідно даних архівної картотеки у квартирі зареєстровані та проживають 4 особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та, окрім цих осіб, значиться ОСОБА_3, який внесений до обліку своєю матір'ю, яка померла та знята з реєстраційного обліку згідно свідоцтва від 12.04.2013 р. У постанові також зазначаються обставини видачі ордеру ОСОБА_4

Надалі Прокурором Голосіївського району м. Києва Голові Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації внесено Подання від 05.02.2014 р. № 128-1113вих.14 «Про усунення порушень вимог Житлового кодексу Української РСР та про скасування ч. 5 розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 228 від 19.04.2013 р.».

У поданні визначено обставини прийняття розпорядження та видачі ОСОБА_4 ордеру на право зайняття службового жилого приміщення.

З посилання на положення п. 2 ст. 58, п. 7. ст. 71, ст. 72 ЖК Української РСР прокурор прийшов до висновку, що розпорядження РДА та ордер є незаконними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного у поданні та положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором вимагалось скасувати п. 5 розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.04.2013 р. № 228 про надання службового житла ОСОБА_4 та скасувати ордер № 016403 від 22.04.2013 р.

На вищевказане подання Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 14.02.2014 р. за № 100-1165 надано відповідь в якій зазначено, що РДА мала всі законні підстави для прийняття вказаного вище розпорядження. Зазначений висновок РДА мотивований положеннями п. 7 ст. 71, ст. 47 ЖК УРСР, а також тим, що ОСОБА_3 в квартирі не проживав, згідно скарг сусідів проживали невідомі особи, тобто, як зазначає РДВ, квартира фактично була вільна, борг за комунальні послуги становив більше 35 000 грн.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 121 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ЖК УРСР перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Пунктом 25 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, до таких категорій віднесено осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовці внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ за переліком, визначеним Міністерством.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється, зокрема, ЖК УРСР та іншими актами законодавства Української РСР.

Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч. 1 ст. 123 ЖК України).

Пунктом 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджених вищезгаданою постановою, передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Пунктом 3 Положення передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Пунктом 11 передбачено, що при наданні службових жилих приміщень не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Ордер дійсний протягом 30 днів (п. 21 Положення).

Ордер на службове жиле приміщення може бути визнаний недійсним стосовно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР (п 24. Положення).

Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень (ст. 59 ЖК УРСР).

У свою чергу, відповідно до ст. 71 Житлового кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Статтею 72 Житлового кодексу УРСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В даному випадку, як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_3 був прописаний/зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 з 20.08.1998 р. та залишається зареєстрованим за вищевказаною адресою у т.ч. на день розгляду справи.

Остання особа, яка, крім ОСОБА_3, була прописана/зареєстрована та проживала у вищевказаній квартирі, а саме: матір ОСОБА_3 - ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_3 відбував покарання у Піщанській виправній колонії з 13.09.2011 р. по 25.12.2013 р., у зв'язку з чим протягом його періоду перебування у місцях позбавлення волі та протягом шести місяців після закінчення цього строку за ОСОБА_3 зберігалося вищевказане жиле приміщення та житло могло бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до відбуття ОСОБА_3 покарання.

Слід зазначити, що станом на день прийняття спірного розпорядження, видачі ордеру на службове житло, було відсутнє рішення суду про позбавлення ОСОБА_3 житла, про визнання його особою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності понад встановлені строки.

З наведеного вбачається, що спірне рішення, в частині включення вищевказаної квартири до числа службових жилих приміщень та цього житла ОСОБА_4 прийнято всупереч вимогам ст. 71 ЖК УРСР, без врахування строків позбавлення волі ОСОБА_3 та встановлених строків збереження за ним житла.

Зазначене розпорядження не містить, в контексті положень п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР, обмеження строків користування ОСОБА_4 та членами його сім'ї вказаним житлом строком відбування покарання ОСОБА_3

Більш того, враховуючи наступне розпорядження № 291, прийняте у травні 2013 р. про виключення квартири із числа службових жилих приміщень, вбачається надання ОСОБА_4 права користування жилим приміщенням без врахування права ОСОБА_3 на користування житлом, що додатково вказує на недотримання наведених вище вимог при прийнятті спірного розпорядження.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про порушення у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження вищенаведених правил щодо порядку і умов надання жилих приміщень, порушення прав ОСОБА_3 на зазначене в ордері жиле приміщення, що у свою чергу вказує про протиправність оскаржуваного розпорядження та наявність підстав для його скасування.

При цьому, враховуючи вищенаведене та положення ст. 59 ЖК УРСР, наявні підстави для визнання недійсним ордеру № 016403, виданого 22.04.2013 р. відповідачем. Відносно доводів відповідача про приватноправовий характер відносин, пов'язаних з видачею ордеру та можливим визнанням його недійсним, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи нормативно не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи встановлені судом обставини та приведені вище положення законодавства України, суд приходить до висновку про недоведеність з боку відповідача в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України законності та обґрунтованості оскаржуваного розпорядження (у спірній частині) та законності видачі ордеру на службове житлове приміщення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача в оскаржуваній частині, а також шляхом визнання недійсним ордеру, виданого на підставі протиправного розпорядження.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визначити протиправним та скасувати з моменту прийняття пункти 4, 4.1., 5, 5.1. розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.04.2013 року № 228 «Про службові житлові приміщення».

Визнати недійсним ордер № 016403 від 22 квітня 2013 року на право зайняття службового жилого приміщення, виданий Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін