Постанова № 39109375, 22.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2014 року 09:22 № 826/5502/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Тимчук М.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вишневий О.В. (довіреності від 03.01.2014 р., від 20.05.2014 р.)

від відповідача: Громова О.С. (довіреність від 21.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Автосервіс»до Управління Укртрансінспекції у Київській областіпро визнання незаконними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2013 року № 010767 та № 010766,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Автосервіс» з позовом до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання незаконними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2013 року:

- № 010766, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн.

- № 010767, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає про порушення порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

Зокрема, позивач зазначає про ненадання актів перевірок, про неповідомлення про розгляд Інспекцією його справ, про не надіслання позивачу постанов про накладення штрафу. Більш того, як зазначає позивач, у постановах зазначена неправильна адреса позивача. Про прийняття оскаржуваних рішень, як зазначає позивач, він дізнався 05.03.2014 р. у зв'язку з отриманням постанов про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані постанови прийняті у зв'язку з начебто порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого встановлено штраф за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів.

У той же час, як зазначає позивач, всі передбачені ст. 48 вказаного Закону документи наявні у всіх водіїв підприємства, а відтак вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши про законність та обґрунтованість спірних рішень. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.05.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Автосервіс» зареєстровано у статусі юридичної особи з присвоєнням коду 25566725.

Згідно даних ЄДР місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2-к.

21.08.2013 р. Інспекцією складено акт № 001891 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Перевірка здійснена 21.08.2013 р. о 12:30 год. на підставі завдання на перевірку від 15.08.2013 р. у м. Фастів відносно транспортного засобу: КАМАЗ 53229, номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 Зазначено, що автомобіль належить ПП «Автосервіс», що у свою чергу не заперечується позивачем. У протоколі визначена адреса позивача: м. Бориспіль, Київський шлях, 69-б.

Під час перевірки встановлено порушення: перевезення вантажу згідно накладної № 13, відправник ПП «Автосервіс», одержувач ПП Горянин, транспортним засобом повна вага понад 12 тн. без діючого та повіреного тахографа. Зазначено про не оформлення протоколу про перевірку на адаптацію тахографа, у водія відсутні щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за попередні 28 днів та за 21.08.2013 р., чим порушено вимоги наказу № 340 від 07.06.2010 р. МТЗУ та ст. 18, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Водієм зроблено відмітку у протоколі про з'ясування питань по тахографу на фірмі, з чого вбачається ознайомлення водіями із встановленими за актом обставинами.

Водію вручено повідомлення про розгляд справи Інспекцією 27.08.2013 р.

Окрім того, 21.08.2013 р. Інспекцією складено також акт № 002062.

Перевірка здійснена 21.08.2013 р. о 10:40 год. на підставі завдання на перевірку від 15.08.2013 р. у м. Фастів відносно транспортного засобу: КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_4 Зазначено, що автомобіль належить ПП «Автосервіс», що у свою чергу не заперечується позивачем. У протоколі визначена адреса позивача: м. Бориспіль, Київський шлях, 69-б.

Під час перевірки встановлено порушення: перевезення вантажу про що свідчить ТТН № 969557, від 21.08.2013 р., відправник ПП «Автосервіс», одержувач ПП Горянин, транспортним засобом повна вага понад 12 тн. без діючого та повіреного тахографа. Зазначено про не оформлення протоколу про перевірку на адаптацію тахографа, у водія відсутні щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за період з 24.07.2013 р. по 21.08.2013 р., чим порушено вимоги наказу № 340 від 07.06.2010 р. МТЗУ та ст. 18, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водієм зазначено про ознайомлення із актом. Водію вручено повідомлення про розгляд справи Інспекцією 27.08.2013 р.

Позивачем не спростовуються визначені вище відомості щодо характеристик транспортних засобів.

21.10.2013 р. на підставі вказаних актів перевірок прийнято оскаржувані рішення, які прийняті з посиланням на притягнення до відповідальності на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, як вже зазначалося, водіям вручене повідомлення на ім'я підприємства щодо дня, місяця та часу розгляду Інспекцією справ.

У постановах зазначена адреса позивача: м. Бориспіль, Київський шлях, 69-б, на яку надсилалася кореспонденція, що не відповідає зареєстрованій в ЄДР адресі позивача. Позивачем при цьому заперечується факт отримання вказаних постанов за вищенаведеною адресою, визначеною в ЄДР.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відомості щодо отримання позивачем 05.03.2014 р. постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення вказаних сум штрафів, а також обставини відпустки у період з 03.03.2014 р. по 21.03.2014 р. керівника, як єдиної уповноваженої особи на підписання позову від підприємства, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду та не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 99 та 100 КАС України з огляду на що судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 60 вказаного Закону, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, відповідно до положень ст. 48 зазначеного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень частини 8 статті 53 зазначеного Закону («Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів») водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

У свою чергу, згідно з п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, тахокарта (реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія), це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п. 3.3. зазначеної Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія) (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 1.3. Інструкції визначено, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до постанови КМ України від 8 листопада 2006 р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що під час проведення комплексної перевірки суб'єкта господарювання перевіряється, зокрема, наявність тахографів - контрольних пристроїв для показу чи реєстрації в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух транспортних засобів та періоди роботи водіїв, ведення щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року N 340 (далі - Положення № 340), передбачає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

У свою чергу, до набрання чинності п. 6.1. цього Положення водій, який керує транспортним засобом, що визначений у цьому пункті та необладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Згідно з п. 4 наказу, яким затверджено положення, передбачено, що для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - пункт 6.1. набирає чинності з 01.06.2013.

При цьому, відповідно до п. 1.5. Положення, тахограф, це контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

У свою чергу, відповідно до п. 1.1. Порядку ведення переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.04.2013 № 226, який зареєстровано в Мінюсті України 17 травня 2013 р. за № 759/23291, контрольний пристрій (тахограф), це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

В даному випадку, під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів наявності у вищезгаданих транспортних засобах тахографів, їх перевірки та адаптації та будь-яких із вищезгаданих документів щодо наявності у водії під час перевірки фіксації режиму праці та роботи водія (реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія, особиста картка водія/роздруківка даних роботи тахографа, індивідуальна контрольна книжка водія).

При цьому, судом враховується, що про викладені в актах перевірки обставини, були ознайомлені водії ТЗ, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2014 р. отримана позивачем 08.05.2014 р., у позивача, крім директора, також наявна уповноважена за довіреністю від 03.01.2014 р. особа, а отже позивач мав можливість у т.ч. ознайомитись з матеріалами справи та надати в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України докази на спростування викладених відповідачем в актах перевірки обставин.

Таким чином, суд вважає доведеним вчинення позивачем порушень, викладених в актах перевірки, а відтак і про законність накладення штрафних санкцій відповідно до наведених вище норм законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність з боку відповідача законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а відтак приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін