Рішення № 39109217, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5222/14 03.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ

"АГРО-ІНКАМ СВО"

про стягнення 55700,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Абрамчук М. С. (дов. № 281 від 16.05.2014 року)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРО-ІНКАМ СВО" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 55700,00 грн. за договором № 01/10-13 про надання послуг від 01.10.2013 року, з яких 50000, 00 грн. основного боргу, 5700, 00 грн. пеня, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5222/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/5222/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/5222/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/5222/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2014 р. розгляд справи №910/5222/14 відповідно до ст. 77 ГПК України було відкладено на 03.06.2014р.

03.06.2014р. представник позивача через відділ діловодства (канцелярія) суду подав додаткові пояснення з додатками по справі.

В судове засідання 03.06.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки до суду повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, був укладений договір № 01-10-13 про надання послуг (далі за текстом - договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому консультаційні послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані консультаційні послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору строк надання послуг з 01.10.2013р. по 31.11.2013р.

Згідно п. 2.1. договору, виконавець зобов'язується надати замовникові за його окремими письмовими або усними дорученнями протягом строку дії цього договору такі послуги: вивчення ринку овочевої продукції; вивчення попиту та пропозиції на різні види овочевої продукції; послуги вивчення кон'юнктури ринку та знаходження покупців на продукцію, що зберігається на складах позивача. Результатом повинно бути представлення договорів, підписаних покупцями продукції на загальну суму не менше 500000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору, у разі не виконання п. 2.1 виконавець зобов'язується повернути всі оплачені кошти замовнику в строк до 31.11.2013р.

Відповідно до п. 2.4. договору у разі затримки повернення коштів, починаючи з 31.11.2013, виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості договору.

Відповідно до п. 5.1. даного договору, вартість наданих послуг замовником складає 50000,00 грн. Оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом передоплати (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.3. договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику консультаційних послуг складається акт не пізніше десяти днів з моменту надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін. Акт має містити вартість виконаних, наданих консультаційних послуг в розмірі, передбаченому п. 5.1. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору договір укладений на строк до 31.11.2013р. та набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6695 від 21.11.2013р на суму 15 000,00 грн. та №6764 від 26.11.2013р на суму 35 000,00 грн.

Судом встановлено, що реквізити за якими було позивачем перераховано кошти передплати за надані послуги не відповідають реквізитам зазначеним сторонами в договорі. З цього приводу позивач надав пояснення суду, що на прохання відповідача 21.11.2013 р. здійснив перерахування першої частини передоплати у сумі 15 000,00 грн. не на основний рахунок, який вказаний в самому договорі, а на розрахунковий рахунок ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ"АГРО-ІНКАМ СВО" 26005001820901, ПАТ «АГРОКОМБАНК» м. Київ, код банку 322302, який відповідач надіслав по факсу, з проханням перерахувати кошти на даний рахунок, що і було зроблено позивачем. Друга частина передоплати у сумі 35000,00 грн. була перехована позивачем на основний рахунок відповідача, який вказаний у договорі.

Матеріали справи доказів надання позивачем відповідачу письмового доручення про надання послуг не містять, проте за твердженням позивача таке доручення надавалося відповідачу усно, що не суперечить п. 2.1. договору.

27.12.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1 Вих. № 529, в якій просив до 31.12.2013 перерахувати отримані від нього кошти відповідно до договору 01/10-13 про надання послуг від 01.10.2013р. у розмірі 50 000,00 грн., а також сплатити пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості договору за період з 31.11.2013 до дати повернення коштів отриманих відповідно до договору, оскільки послуги обумовлені договором не надавались. Дана претензія залишилась без відповіді і без задоволення.

Відповідач, за твердженням позивача, послуг не надав відповідно до договору, що й стало підставою для звернення останнього за захистом порушеного права.

Доказів надання послуг за договором відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 01-10-13 про надання послуг від 01.10.2013 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.3. договору підтвердженням факту надання виконавцем замовнику консультаційних послуг є акт підписаний повноважними представниками сторін. Акт надання консультаційних послуг за договором суду не надано, виконання умов договору відповідачем не доведено.

При цьому, як встановлено судом, свої зобов'язання по оплаті послуг обумовлених договором позивач виконав - здійснив передплату за надання консультаційних послуг, в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В обумовлений сторонами в договорі строк повернення оплачених, але не наданих за договором послуг грошові кошти переплати повернені відповідачем позивачу не були, отже відповідачем порушені грошові зобов'язання обумовлені договором, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять, як і доказів надання послуг на суму обумовлену договором.

Оскільки, відповідачем не виконано його зобов'язань перед позивачем по наданню послуг обумовлених договором, кошти отримані ним, як передплата за такі послуги, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню у відповідності до п. 2.3. договору та ст. 1212 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості по поверненню коштів передплати у розмірі 50 000, 00 грн. відповідачем суду не надано, як і доказів надання послуг.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 50 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошових коштів, у відповідності до п. 2.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (повернення коштів) у розмірі 50000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5 700, 00 грн. пені в розмірі 0, 1 % від загальної вартості договору за кожний день прострочки, відповідно до п. 2.4. договору за загальний період з 31.11.2013 по 25.03.2014 підлягають частковому задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки, розмір пені обмежений законом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, так як судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Крім того, позивачем невірно визначена дата з якої рахується прострочення відповідача (без врахування положень ст. 253 ЦК України). Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання за період з 01.12.2013 по 25.03.2014 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає за розрахунком суду суму в розмірі 2 047, 95 грн. у відповідності до п. 2.4. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача за договором підлягають 50000,00 грн. основного боргу, та 2 047, 95 грн. пені

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АГРО-ІНКАМ СВО» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; код ЄДРПОУ 36791949; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; код ЄДРПОУ 31923768) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 95 коп. пені, та 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 21 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позивних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко