Рішення № 39109211, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4907/14 03.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт"

про стягнення 18396,31 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Мединський М.М. (дов. №11-187 від 29.01.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АСТРА БАНК" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18121,75 грн. основного боргу; 144, 97 грн. - індексу інфляції; 129, 59 грн. - 3% річних, а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.14.року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4907/14, розгляд справи призначено на 29.04.14 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.05.2014 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення справи, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

13.05.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем по справі подано документи по справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року в порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03.06.2014 року, в зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 03.06.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких заявлені вимоги підтримав.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про надання послуг, оформленим сторонами шляхом оплати позивачем рахунків відповідача № 213/743 від 10.04.2013 та № 213/851 від 09.09.2013 року в частині надання обумовлених договором послуг по доставці періодичних видань позивачу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса місцезнаходження відповідача є: м. Київ, вул. Васильківська, 55, кім. 4. Відповідач судом за зазначеною адресою місцезнаходження про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 року відповідач виставив позивачу рахунок № 213/743 на суму 15 986, 70 грн., згідно якого відповідач зобов'язувався доставляти періодичні видання позивачу згідно переліку протягом 6 місяців.

09.09.2013 року відповідач також виставив позивачу рахунок №213/851 на суму 13 571, 60 грн., згідно якого відповідач зобов'язувався доставляти періодичні видання позивачу згідно переліку протягом 6 місяців.

Позивачем зазначені рахунки були оплачені, про що свідчать меморіальні ордери № 68571 від 12.04.2013 року та № 56203 від 11.09.2013 року відповідно.

Вказані рахунки містять передплатні правила, а саме: оплата рахунку здійснюється платником стовідсотковою передоплатою, шляхом безготівкового перераховування грошових засобів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПА«САММІТ» впродовж 3 (трьох) днів від дати виписки рахунку; у випадку здійснення оплати рахунку після 18-го числа місяця, попереднього до місяця початку передплатного обслуговування (а за умови наявності в замовленні видань Росії та інших країн при здійсненні оплати рахунку після 10-го числа), передплатний період скорочується на 1 місяць (номер) з поверненням на розрахунковий рахунок платника невикористаних засобів; оплата здійснюється з наступною назвою платежу: Оплата за передплату та послуги доставки згідно рахунку.

Крім того, в рахунках зазначено, що доставка періодичних видань здійснюється в стандартній упаковці в робочі дні. Факт отримання видань завіряється підписом отримувача (або відповідальної особи) в маршрутному листі ТОВ «ПА«САММІТ».

За твердженням позивача, відповідач не виконав своїх зобов'язань по доставці періодичних видань, згідно рахунку № 213/743 від 10.04.2013 на суму 4 550, 15 грн., а згідно рахунку № 213/851 від 09.09.2013 року в повному обсязі на суму 13 571, 60 грн.

За твердженням позивача, листами № 44-5198 від 02.12.2013 року та № 44-4936 від 18.11.2013 року він просив відповідача погасити заборгованість за рахунками № 213/743 від 10.04.2013 року та № 213/851 від 09.09.2013 року.

Крім того, 24.01.2014 року відповідачу позивачем була направлена претензія № 11-138 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 18 121, 75 грн., на яку він ніяк не відреагував (згідно поштового повідомлення відповідач отримав зазначену претензію 13.02.2014 року).

Сума основного боргу відповідача перед позивачем, за розрахунком позивача, станом на 18 березня 2014 року (на момент складання позовної заяви) становить 18 121, 75 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що внаслідок оплати позивачем рахунків відповідача між сторонами були укладені у спрощений спосіб змішані договори, які містять як елементи договору поставки так і елементи договору про надання послуг з доставки періодичних видань протягом 6 місяців. На підставі укладених договорів між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи свої зобов'язання за договорами про доставку періодичних видань позивач виконав в повному обсязі, оплатив відповідачу на умовах передплати обумовлені послуги та вартість періодичних видань.

При цьому, відповідач (за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи і відповідачем) свої зобов'язання виконав тільки частково, і на суму 18 121, 75 грн. оплачених періодичних видань не доставив, доказів іншого матеріали справи не містять. Отже, при вирішенні справи, суд виходить із такого твердження позивача.

Відповідно до приписів ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово вимагав від відповідача повернення грошових коштів передплати за періодичні видання в розмірі 18 121, 75 грн. При цьому, матеріали справи доказів повернення такої передплати та/або доказів доставки періодичних видань на зазначену суму не містять.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України та ст. 693 ЦК України не встановлюють конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України - у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідна вимога була пред'явлена позивачем відповідачу, і отримана останнім 13.02.2014, що підтверджено матеріалами справи.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять, як і доказів доставки періодичних видань на суму обумовлену договором.

Оскільки, відповідач не повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем по доставці періодичних видань, кошти отримані ним, як передплата за них, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості (повернення грошових коштів передплати) у розмірі 18 121, 75 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 18 121, 75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 18 121, 75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім позовних вимог щодо стягнення основного боргу (коштів передплати), позивачем заявлені позовні щодо стягнення 144, 97 грн. інфляційних втрат та 129, 59 грн. 3 % річних станом на 07.03.2014 (87 днів).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, так як позивачем невірно визначений період прострочення відповідача. Враховуючи, що вимогу про повернення коштів відповідач отримав 13.02.2014, період прострочення грошового зобов'язання відповідача з 14.02.2014 по 07.03.2014, що складає 22 днів, а не 87, як розраховано позивачем. За розрахунком суду сума 3 % річних за вказаний період становить 32, 77 грн., сума інфляційних втрат - 108, 73 грн.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55, кім. 4; код ЄДРПОУ 23522899; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Публічного акціонерного товариства "АСТРА БАНК" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 16-в; код ЄДРПОУ 35590956) 18 121 (вісімнадцять чотири тисячі сто двадцять одну) грн. 75 коп. передплати за періодичні видання, 32 (тридцять дві) грн. 77 коп. 3 % річних, 108 (сто вісім) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 1795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко