Ухвала суду № 39107823, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/62795/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Гавриш М.Д.

відповідача: Костяного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року

у справі № 816/2352/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВП «Присадки») звернулось з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «НВП «Присадки», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «НВП «Присадки» по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року у зв'язку з неповним наданням документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.10.2012 року № 30887/10/15, за результатами якої складено акт від 06.12.2012 року № 5220/22-209/13932946.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено суму. що підлягає бюджетному відшкодуванню на 137 8276,00 грн. та занижено податок на додану вартість на 76 152,00 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.27, пп. 14.228, п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1 п. 138.4, п, 138.5, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 193.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результатів чого занижено податок на прибуток на суму 1 116 717,00 грн. та абз. "б" п. 176.2 ст. 176, п. 119.1 ст. 119 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 233424 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0037301702/2247, яким ТОВ «НВП «Присадки» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн.; № 0014642301/267, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 137 826,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 34 456,00 грн.; № 0014632301/2252, яким ТОВ «НВП «Присадки» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 95 191,25 грн. та № 0014622301/2251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 263 280,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2011 між ТОВ «НВП «Присадки» (покупець) та ТОВ «Віста Торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 213, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти металеві вироби та оплатити їх на умовах даного договору.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи позивачем для підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2011 року по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП «Голд Ойл» та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед були надані первинні документи: договір про заміну боржника у зобов'язанні від 11.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, договір про заміну боржника у зобов'язанні від 22.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, податкові накладні, платіжні доручення, договір № 76Н від 27.03.2011, № 211 від 15.11.2010, акти звірки взаємозаліків, протоколи зарахування зустрічних одноманітних вимог.

Щодо висновків ОДПІ про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Марр-Інвест1» слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2012 року між ТОВ «НВП «Присадки» (орендатор) та ТОВ «Марр-Інвест1» (орендодавець) укладено договір № 94, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати за плату орендатору у тимчасове користування, а орендатор зобов'язується прийняти в тимчасове користування об'єкт нерухомості, а саме Комплекс по наданню побутових послуг населенню «Алая Роза» і зобов'язується сплачувати орендодавцю оренду плату.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, банківськими виписками, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ТОВ «НВП «Присадки» придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

В свою чергу, щодо податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0037301702/2247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Підпунктом 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно абз. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загально місячного оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 перебувають у трудових відносинах з ТОВ «НВП «Присадки», а витрати на оплату послуг мобільного зв'язку вищевказаним особам та виплата компенсації ОСОБА_5 за користування власним автомобілем здійснювались у зв'язку з виконанням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 своїх трудових обов'язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева О.В. Муравйов