Постанова № 39107809, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/800/35437/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року

у справі № 2а-16895/12/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Арх-Ательє») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання дій протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арх-Ательє» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.09.2012 року №1284/22-20/31515812.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 3596417 грн., п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 3596417 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом в автоматизованій базі даних було зменшено задекларовані показники ТОВ «Арх-Ательє» з податкового кредиту та податкових зобов'язань за перевірений період.

Суди попередніх інстанцій визнали протиправними такі дії відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України).

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі -Наказ № 266) (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п. 1.3 Наказу № 266 для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.14 Наказу № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 9.8 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України передбачено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Статтею 50 ПК України зокрема передбачено, що внесення змін до податкової звітності, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Відповідно до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Таким чином, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

В свою чергу, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30.12.2010 року чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту перевірки не приймалось. Водночас, інформація на підставі висновків акту перевірки була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надійшла до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В свою чергу, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що висновки податкових перевірок можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та зобов'язань тощо).

Відповідно до підпункту 66.1.5 пункту 66.1 статті 66 Податкового кодексу України підставою несення змін до облікових даних платника податків може бути рішення суду, що набрало законної сили.

Дані інформаційних баз органів доходів і зборів можуть безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків платників податків.

Так, відповідно до пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України право на автоматичне відшкодування ПДВ з бюджету має той платник податку, у якого, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодовування.

При цьому органи доходів і зборів використовують інформаційні бази даних для визначення відповідної суми розбіжностей. Виходячи з викладеного, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ платник податку може вимагати від контролюючого органу достовірності даних інформаційних баз.

Отже, до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновками суду відносно того, що права платника податку порушено, у зв'язку з чим необхідно застосувати відповідний спосіб захисту таких прав. Однак, слід зазначити, що суд за відповідних підстав може вийти за межі позовних вимог або прийняти інше рішення, яке б гарантувало відновлення порушених прав позивача.

Отже, колегія суду вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, зазначивши як спосіб реалізації порушеного права позивача обов'язок ДПІ вилучити інформацію про результати проведеної у період з 22.08.2012 року по 28.08.2012 року виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року за наслідками якої складено акт № 1284/22-20/31515812 від 04.09.2012 року з інформаційних баз державної податкової служби України.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у вищевказаній редакції.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, у справі № 2а-16895/12/2670, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити інформацію про результати проведеної у період з 22.08.2012 року по 28.08.2012 року виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Ательє» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року за наслідками якої складено акт № 1284/22-20/31515812 від 04.09.2012 року з інформаційних баз державної податкової служби України».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2013 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева О.В. Муравйов