Постанова № 39106734, 26.05.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1540/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2014 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Кудрявцев Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання неправомірними дій державного виконавця, зобов'язання відкрити виконавче провадження,

В С Т А Н О В И В :

13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 04 жовтня 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було постановлено ухвалу по справі № 206/6651/13-а (провадження № 6-а/206/23/13), якою було задоволено подання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Змінено спосіб і порядок виконання постанови суду, на підставі якої видано виконавчий лист № 2-а-223/10 від 06.10.2011 року Самарського районного суду міста Дніпропетровська із «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснювати починаючи з 01 січня 2009 року нарахування ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату ОСОБА_1 у зазначеному розмірі відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виходячи з встановленого законом на час виплати мінімального розміру пенсії за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і за відрахунком отриманих ОСОБА_1 сум додаткової пенсії» на «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у зазначеному розмірі відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виходячи з встановленого законом на час виплати мінімального розміру пенсії за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і за відрахунком отриманих ОСОБА_1 сум додаткової пенсії у розмірі 3105,90 грн». Виконавчий лист № 2-а-223/10 з зазначеною ухвалою були подані до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, однак постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.10.2013 року ВП № 38857078 ці документи були повернуті з рекомендацією звернутися до відповідного органу Державної казначейської служби України. На його звернення до Управління ДКСУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 23.12.2013 року № 06-14/2515 було повідомлено, що не має можливості виконати рішення, оскільки у Самарського районного відділу УПФ у органі державного казначейства відкрито лише один рахунок і не передбачено отримання, фінансування та проведення видатків, зокрема щодо оплати пенсій, підвищення пенсій тощо. Також зазначили, що чинним законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства на здійснення списання коштів з рахунків боржника, такі права мають органи Державної виконавчої служби. Тому позивач 28.01.2014 року знову звернувся до відповідача надавши лист Управління ДКСУ в Індустріальному районі. Але відповідач супровідним листом від 30.01.2013 року № 2314/1030 надіслав йому постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 41753766, посилаючись на те, що виконавчий документ подано на виконання не за підвідомчістю виконання рішення і зазначив, що виконавчий документ необхідно пред'являти на виконання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України. Такі дії відповідача є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, що суперечить ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», якою надаються гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадження.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті провадження такими, що порушують його права та суперечать ст. 6,25 ЗУ «Про виконавче провадження», зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі за рахунок Державного бюджету України на його користь на підставі виконавчого листа по справі № 2а/223/10, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 06 жовтня 2010 року та згідно з ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2013 року по справі № 206/6651/13-а. (а.с.1-3).

Позивач та його представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позові та просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надали до суду письмові заперечення в яких проти позову заперечують, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень іншими органами, зокрема частиною другою передбачено, що виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. З 01 січня 2013 року набрав чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Таким чином, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів виконавчої служби України (а.с.22-25).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 КАС України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Судом встановлено, що постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2010 року в адміністративній справі № 2-а-223/10, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо нарахування додаткової пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за 2009 рік на підставі ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2010 року змінено в частині визначення періоду перерахунку додаткової пенсії.

06.10.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист по справі № 2-а-223/10 за рішенням суду від 26 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 12 травня 2011 року. (а.с.4).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2013 року по справі № 206/6651/13-а, відповідно до якої змінений спосіб і порядок виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2010 року по справі № 2-а-223/10 на підставі якої видано виконавчий лист 06.10.2011 року, і зазначено «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у зазначеному розмірі відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виходячи з встановленого законом на час виплати мінімального розміру пенсії за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і за відрахунком отриманих ОСОБА_1 сум додаткової пенсії у розмірі 3105,90 грн» (а.с.5-6).

Постановою від 30.10.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області Макаровою Ю.В. позивачу повернуто виконавчий документ (а.с. 7).

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 23.12.2013 року вих. № 06-14/2515 позивачу було повідомлено, що не має можливості виконати рішення, оскільки у Самарського районного відділу УПФ у органі державного казначейства відкрито лише один рахунок і не передбачено отримання, фінансування та проведення видатків, зокрема щодо оплати пенсій, підвищення пенсій тощо. Також зазначили, що чинним законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства на здійснення списання коштів з рахунків боржника, такі права мають органи Державної виконавчої служби. (а.с.8).

Постановою від 30.01.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області Макаровою Ю.В. позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження (а.с.10).

Відповідно до відповіді на запит суду Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 18.04.2014 року вих. № 1512/1422-4999 рахунки на фінансування витрат відповідно до вимог ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на рівні територіальних підрозділів ДКСУ у (містах, районах, районах міст) відсутні, натомість такі рахунки відкриті у Державній казначейській службі України (а.с.40-41).

Як передбачено частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Частиною другою статті 3 цього ж Закону визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 року, цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. Згідно із частиною першою статті 2 цього ж Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Частиною першою статті 3 зазначеного Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45), цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Відповідно до п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45), виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Судовими рішеннями встановлено, що виплата державної допомоги, згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечується виключно за рахунок Державного бюджету України, а згідно ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845, який набрав чинності у новій редакції з 06.02.2013 року, рішення, саме, про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства України.

Згідно п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок). Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до п.п.1 п.47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника. Згідно п. 48 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Набрання судовим рішенням - а саме постановою про задоволення позовних вимог, відбулося з дня перегляду адміністративної справи судом апеляційної інстанції, тобто 12.05.2011 року, і не пов'язано із подальшою зміною способу та порядку виконання судового рішення.

Суд приходить до висновку, що оскільки рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська набрало законної сили 12 травня 2011 року, таким чином дія ч. 2 ст. 3акону України № 606-ХІVне поширюється на порядок виконання рішення суду, яке набрало законної сили до 01 січня 2013 року.

Також суд вважає, що необхідно відмовити позивачу в частині вимоги зобов'язати стягнути суму з Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська, оскільки це питання вирішено ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2013 року та примусове виконання судових рішень є основною функцією органу державної виконавчої служби. Тобто ця вимога заявлена передчасно, бездіяльність органу державної виконавчої служби може бути оскаржена через певний час після відкриття виконавчого провадження.

Керуючись п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. ст. 8, 9, 17-19, 71, 99, 100, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №2-а-223/10, виданого 06.12.2011 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська, незаконними.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження старшого державного виконавця Макарової Юлії Валентинівни відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.01.2014 року ВП №41753766.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-а-223/10, виданого 06.12.2011 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.О. Сухоруков