Рішення № 39105635, 04.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 р. Справа № 914/1506/14

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич", Львівська область, Кам"янка-Бузький район, с.Старий Яричів Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м.Львівпро: стягнення 21 390,60 грн. Cуддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Філіппова О.В. - представник, довіреність в матеріалів справи;

від відповідача : не з"явився.

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику Позивача, який з"явився в судове засідання. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" до Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" про стягнення 21390,60 грн.

Провадження у даній справі порушено Господарським судом Львівської області ухвалою від 25.04.2014 року та призначено розгляд справи на 12.05.2014 року. Ухвалою суду від 12.05.2014р. розгляд справи відкладено на 04.06.2014р. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалах суду.

13.05.2014 на адресу суду поступило клопотання позивача від 13.05.2014р. №13/05-02 (вх.2425/14) про уточнення позовних вимог, в якому виражено прохання про стягнення з відповідача: 4385,21 грн. пені, 884,70 грн. інфляційних втрат, 1120,69 грн. 3% річних, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000 грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 15000 грн., що підтверджено платежем №2164 від 25.04.2014р. проведеним банком відповідача на розрахунковий рахунок позивача, відкритий у ЛД ПАТ «Банк Форум». Крім того пояснено, що зважаючи на факт введення з 14.03.2014р. в ПАТ «Банк Форум» - тимчасової адміністрації, підприємство позивача, як клієнт ПАТ «Банк Форум» - отримує звітність від згаданого банку із значним запізненням, а відтак: ні станом на 25.04.2014р., ні станом на час звернення позивача в суд з повідомленням від 12.05.2014р. (вх..№1205-01) позивач не володів інформацією щодо наявності платежу №2164 від відповідача, яким він погасив суму основного боргу у розмірі 15000 грн., що була частиною предмету спору, заявленого за позовною заявою від 17.04.2014р.

14.05.2014р. на адресу суду поступило клопотання позивача від 07.05.2014р. №07/05-06 (вх.№20771/14) в якому, на виконання ухвали суду від 25.04.2014р., подано копії витягів з ЄДРПОУ на позивача і відповідача станом на 05.05.2014р.; довідки від 07.05.2014р. №07/05-04 про підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів; розрахунку пені, проведеного за період з 08.07.2013р. по 12.01.2014р. за ставкою пені 0,1 % від відповідної суми прострочення, встановленої у п.5.4 договору поставки №010313 від 01.03.2013р., які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

У судове засідання 04.06.2014 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, уточнені позовні вимоги, згідно клопотання від 13.05.2014р. №13/05-02 (вх.№2425/14) підтримав.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення від 28.04.2014р. (вх..№19826/14 від 08.05.2014р.) і від 14.05.2014р. (вх..№21839/14 від 20.05.2014р.), з яких вбачається, що ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано - 30.04.2014р., а ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачем отримано - 16.05.2014р.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов"язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 березня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» та Публічним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» було укладено Договір поставки № 010313, у відповідності з яким: Позивач, як Постачальник - передає у власність Відповідача, як Покупця, Товар: печиво для морозива; а Відповідач, як Покупець - приймає такий Товар та здійснює його своєчасну оплату.

Зважаючи на обумовлені Договором № 010313 зобов'язання Постачальника - Позивач, як сторона-Постачальник за таким Договором, у порядку, визначеному п. 2.1. Договору - здійснив Відповідачу у червні 2013 року поставку Товару на загальну суму у розмірі 1211921,92 грн. (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 92 копійки), про що свідчать: видаткові накладні: № 24022 від 07.06.2013 р., № 24170 від 10.06.2013 р., № 24560 від 11.06.2013 р.; дані наступних бухгалтерських довіреностей: №559 від 07.06.2013 р., №573 від 10.06.2013 р., № 590 від 11.06.2013 р ,

погоджений між сторонами Договору Акт звірки за червень 2013 р.

А відтак - свої зобов'язання по поставці Товару - Позивач, як Постачальник - вважає виконаними.

Враховуючи приписи п. 3.5 Договору № 010313, а також Інструкцій: «Про порядок прийняття продукції виробничо-гігієнічного призначення та товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965 р. № П-6 та «Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості» від 15.04.1966 р. № П-7, на які посилається згадуваний п. 3.5. Договору №010313 - у встановлені Інструкціями строки - Відповідач, як сторона-Покупець, не виставив Позивачу, як стороні-Постачальнику, жодних претензій щодо неналежної: кількості / асортименту / якості / комплектності вчинених йому (Відповідачу / Покупцю) поставок Товару, а відтак Позивач вважає - Відповідач, як Покупець, прийняв у свою власність увесь поставлений йому Позивачем, як Постачальником, Товар: у повному обсязі, без жодних зауважень.

Пунктом 2.2. Договору № 010313 - встановлено відтермінування строку оплати Товару, а саме: 30 календарних днів після поставки Товару, При цьому, відповідно до абз. 3 пункту 2.1, Договору: датою поставки Товару, а відповідно, переходу права власності на Товар та усіх ризиків, пов'язаних з Товаром - є дата фактичного отримання Товару Покупцем, про що він робить відповідну відмітку у товаророзпорядчих документах.

Відтак, враховуючи дату останньої поставки Товару, а саме - 11.06.2013 р., Відповідач, як сторона-Покупець, зобов'язаний був вчинити повну оплату купленого ним Товару не пізніше 12.07.2013 р. Проте, в порушення згадуваного л. 2.2. Договору, а також ч. 1 ст. 193 ҐК України, ч. 1 ст. 530, ст. 526 ЦК України - Відповідач, як Покупець, не провів належного розрахунку у вказані вище строки, здійснивши оплату поставленого йому Товару з запізненням, частково, на загальну суму 196 921, 92 грн., згідно платежів:

від 10.07,2013 р. від 25.07.2013 р. від 05.08.2013 р., від 09.08.2013 р., від 20,08.2013 р., від 05.09.2013 р., від 12.09.2013 р., від 12.11.2013 р., 03.11.2013 р., від 21.01.2014 р., від 30.01.2014 р., від 05.02.2014 р.

Більше того, неодноразові письмові звернення (вимоги) Позивача до Відповідача, щодо погашення наявної у Відповідача, як Покупця, заборгованості за поставлений йому Товар, зокрема такі як: від 30.10.2013 р. (вих. № 30/10-01), від 05.12.2013 р. (вих. № 05/12-01), від 03.01.2014 р. - Відповідач або ігнорував, або надавав графіки погашення заборгованості, які не виконував: ні щодо строків вчинення проплат, ні щодо сум, які обіцявся сплачувати.

Однак, відповідач своїх зобов"язань належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався і станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар становить 15000 грн.

Беручи до уваги, що відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 15000 грн., що підтверджено платежем №2164 від 25.04.2014р. проведеним банком відповідача на розрахунковий рахунок позивача, про що зазначено в клопотанні позивача від 13.05.2014р. №13/05-02 (вх.2425/14) про уточнення позовних вимог, то суд вважає за доцільне задоволити дане клопотання і припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15000 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.4 договору Покупець, за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2. Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, із врахуванням обмежень, встановлених чинним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з перерозрахунку пені позивача за період з 08.07.2013р. по 12.01.2014р. за ставкою пені 0,1 % від відповідної суми прострочення, встановленої у п.5.4 договору поставки №010313 від 01.03.2013р., то така складає 11937,96 грн.

Беручи до уваги норми ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» про те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то суд вважає, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4385,21 грн. нараховану за період з 08.07.2013р. до 12.01.2014р.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 884,70 грн. інфляційних втрат та 1120,69 грн. 3 % річних. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача повністю.

Керуючисьст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги зодоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (79025, м.Львів, вул.Повітряна, 2, ідентифікаційний код 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" (80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, ідентифікаційний код 36767366) 4385,21 грн. пені, 884,70 грн. інфляційних втрат, 1120,69 грн. 3% річних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. основного боргу - припинити.

В засіданні 04.06.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 06.06.14р.

Суддя Кітаєва С.Б.