Рішення № 39105617, 02.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/1619/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник-1», м. Стрий;до відповідача:Стрийського міського комбінату комунальних підприємств Стрийської міської ради, м. Стрий;про:стягнення 252652,58 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін: від позивача:Басістий А.Г. - керівник ТОВ «Комунальник-1»;від відповідача:Дармонук Р.М. - представник (довіреність б/н від 15.05.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

07.05.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Комунальник-1» до Стрийського міського комбінату комунальних підприємств Стрийської міської ради про стягнення 252652,58 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 19.05.2014р. В судовому засіданні 19.05.2014р. оголошено перерву до 02.06.2014р.

26.05.2014р. через канцелярію суду представниками сторін подано заяву про укладення мирової угоди з долученим до неї примірником мирової угоди.

Представник позивача в судове засідання 02.06.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 30.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт №16, відповідно до умов якого позивач (генпідрядник) взяв на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати та здати відповідачу (замовнику) в установленим цим Договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язувався оплатити та прийняти виконані генпідрядником роботи. Проте, всупереч умовам договору, відповідач виконані роботи не оплатив, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 252652,58 грн. Так як після неодноразових звернень позивача, заборгованість відповідачем погашена не була, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Крім цього, представник позивача зазначив, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо вирішення даного спору, шляхом укладення мирової угоди, у зв'язку з чим, просив суд затвердити подану мирову угоду.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014р. з'явився, заборгованість у заявленому позивачем розмірі визнав, проте вказав, що у зв'язку з відсутністю необхідного фінансування, відповідач немає змоги оплатити борг, а тому просив суд затвердити подану сторонами мирову угоду.

Суд, ознайомившись зі змістом заяви про укладення мирової угоди, прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з п.п. 1-3 долученої до заяви мирової угоди, відповідач визнає позовні вимоги повністю, в сумі 252625,58 грн., але за відсутності грошових коштів пропонує позивачу у відповідності до ст. 876, 886, 889 ЦК України, ст.ст. 216, 218, 219, 224, 318, 321 ГК України погашення грошового боргу замінити майном, що є предметом договору підряду № 16 від 30.10.2009р., яке складається з приміщень: офісні приміщення - 240 м.кв., гараж для спецмашин - 600 м.кв. у будівлі №48А в м. Стрий по вул. Нижанківського, вартістю 252 625,58 грн. та визнання його права власності на будівлю. Позивач ТОВ «Комунальник-1» приймає пропозицію відповідача про погашення боргу майном і дає згоду прийняти у свою власність майно, що зазначено в п. 1 мирової угоди, що ним збудовано за власний кошт і своїми матеріалами, погоджується, що така дія є погашення боргу. Передача майна між сторонами, проектної та кошторисної документації здійснюється по акту, що є невід'ємною частиною мирової угоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Мирова угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмету позову.

Як зазначив Пленум ВГС Українив п. 3.19. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Однак, укладена між сторонами мирова угода по справі, не може бути затверджена судом, оскільки умови цієї угоди не стосуються прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, так як предметом позову в даній справі є стягнення грошових коштів за договором підряду на виконання будівельних робіт №16 від 30.10.2009р., в той час як умови мирової угоди стосуються правовідносин сторін щодо передачі нерухомого майна відповідачем у власність позивача, а також набуття права власності на це нерухоме майно позивачем. Водночас, нерухоме майно: офісні приміщення - 240 м.кв., гараж для спецмашин - 600 м.кв. у будівлі №48А в м. Стрий по вул. Нижанківського та право власності на це майно не були предметом дослідження в даній справі. Судом не досліджувався факт наявності права власності на це майно у відповідача та можливості його передачі позивачу без порушення прав та інтересів третіх осіб.

Також суд звертає увагу на те, що укладена між сторонами мирова угода не відповідає закону, оскільки підстави та момент набуття права власності на нерухоме майно чітко врегульовані законом, а саме ЦК України, а тому вони не можуть змінюватися.

Відтак, пункт 1, 2 мирової угоди, який передбачає виникнення права власності на вказане вище нежитлове приміщення у ТОВ «Комунальник-1» на підставі мирової угоди суперечить закону.

Беручи до уваги наведене, суд відмовляє в задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник-1» (надалі - Позивач) та Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств Стрийської міської ради (надалі - Відповідач) укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт №16 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник (позивач) у порядку та на умовах визначених цим Договором, в межах договірної ціни, бере на себе зобов'язання власними і залученими силами виконати та здати замовнику (відповідачу) в установлений цим Договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх. Найменування та місцезнаходження об'єкта виконання робіт: реконструкція складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями за адресою: вул. Нижанківського, 48А, м. Стрий, Львівська область.

Здавання-приймання виконаних на об'єкті робіт оформляється актами (довідками) виконаних робіт (п. 12.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було виконано, а відповідачем в свою чергу, прийнято виконані підрядні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010р., вересень 2010р. та квітень 2014р. Вказані акти скріплені печатками сторін Договору та підписами їх повноважних представників.

Згідно п.п. 2.1., 3.1., 3.2. Договору вартість робіт визначається за фактично виконаними роботами на підставі актів виконаних робіт та кошторису, затвердженого замовником і становить 2 943 254,00 грн. (в т.ч. ПДВ 490 542,33 грн.). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі «Актів прийняття виконаних підрядних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних підрядних робіт» за формою КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються генпідрядником та передаються замовнику. Оплата за виконані генпідрядником за Договором роботи здійснюється після виконання і прийняття всіх передбачених Договором робіт, при умові повного фінансування робіт замовником.

Як вбачається з долучених до позовної заяви Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2010р., вересень 2010р. та квітень 2014р. загальна вартість виконаних відповідачем робіт складає 252652,58 грн.

У зв'язку з тим, що підрядні роботи оплачені не були, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплатити виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами-претензіями. Востаннє, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити будівельні роботи 23.04.2014р., про що свідчить лист ТОВ «Комунальник-1» №72 від вказаної дати.

28.04.2014р. відповідач своїм листом від 28.04.2014р. просив позивача відстрочити оплату боргу, оскільки Стрийською міською радою не забезпечено належного фінансування будівельних робіт.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та не заперечив представник відповідача, жодних грошових коштів за виконані роботи після 28.04.2014р. по день слухання справи відповідачем не перераховувалося, розмір заборгованості, станом на день слухання справи судом не змінився.

Отже, судом встановлено, що виконані підрядні роботи у встановлений Договором строк відповідачем оплачені не були.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способом її визначення.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З пункту 3.2. Договору вбачається, що оплата за виконані генпідрядником за договором роботи здійснюється після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт, при умові повного фінансування робіт замовником.

Оскільки умовами договору, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати робіт чітко визначений не був, право вимоги щодо оплати робіт виникло у позивача з моменту виставлення письмових претензій відповідачу. Факт звернень ТОВ «Комунальник-1» до Стрийського міського комбінату комунальних підприємств Стрийської міської ради з вимогами оплатити виконані роботи підтверджується матеріалами справи.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначив ВГС України в п. Оглядового листа від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

Беручи до уваги наведене, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність необхідного фінансування, як підставу неналежного виконання умов договору.

Оскільки відповідачем після пред'явлення письмових вимог позивача (щодо оплати робіт), кошти в розмірі 252652,58 грн. сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір у розмірі відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви про затвердження мирової угоди - відмовити.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з Стрийського міського комбінату комунальних підприємств (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 50; код ЄДРПОУ 05759310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник-1» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 50; код ЄДРПОУ 25240544) 252 652,58 грн. боргу та 5 053,05 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.