Рішення № 39105580, 27.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3833/14 27.05.14

За позовом Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центр

"Головний військовий клінічний госпіталь"

до Державного закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації

Національного технічного університету України "Київський політехнічний

інститут"

про стягнення 26846,12 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Павлик Т. О. (дов. № 15 від 08.01.2014 року)

Від відповідача Скульська Н. В. (дов. № 25/17-491 від 15.04.2014 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Головний військово-медичний клінічний орден Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 26 846,12 грн. за договором поставки № 13/112/ПМП про надання послуг лікувальних закладів (медична допомога) від 06.09.2013 року, з яких 26 387, 58 грн. основного боргу, 458, 54 грн. пені, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3833/14, розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/3833/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року справу № 910/3833/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/3833/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 в судовому засіданні оголошено перерву у відповідності до ст. 77 ГПК України, зобов'язано сторін надати додаткові документи по справі.

В судове засідання 27.05.2014 представники сторін з'явились. Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача визнав позовні вимоги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 13/112/ПМП про надання послуг лікувальних закладів (медична допомога) від 06.09.2013 року в частині оплати наданих послуг.

Відповідач в ході розгляду справи, а саме 15.04.2014 надав суду заяву про визнання позову, та в подальшому в усних поясненнях, також визнав позовні вимоги.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, був укладений договір про надання послуг лікувальних закладів (медична допомога) №13/112/ПМП (далі за текстом - договір), згідно якого виконавець зобов'язувався надавати медичні послуги військовослужбовцям замовника, що встановлювалися у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків цих витрат виробництва продукції (робіт, послуг). В свою чергу замовник, відповідно до п.2.1.5. договору зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах визначених договором, тобто у строк 10 календарних днів з дати зафіксованої у рахунку виконавця разом зі звітами по наданню медичних послуг, актами виконаних робіт та списками яким надано послуги.

Крім того, замовник зобов'язувався у разі направлення військовослужбовців до лікувального закладу та у відповідності до п. 2.1.2. договору надавати виконавцеві затверджені відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 № 1923, списки посадових осіб, уповноважених надавати направлення та здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги.

Відповідно до п.2.1.5. договору, акт виконаних робіт вважається підписаним замовником, якщо протягом 10-ти календарних днів, з дати зафіксованої в акті виконавця, від замовника не надійшло документального обґрунтованого заперечення, даний акт вважається прийнятим до оплати для проведення розрахунків.

Відповідно до п.2.1.6. договору замовник зобов'язувався отримувати рахунки, звіти по наданню медичних послуг, списки осіб, акти виконаних робіт отримувати у відділі договірної роботи виконавця безпосередньо представником замовника до 10 числа кожного наступного місяця за звітним.

Згідно п. 4.2. договору сума договору складає 72 300, 00 грн. та може бути зменшена або збільшена згідно кошторисних призначень замовника, що оформляються додатковою угодою.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги повинні здійснюватися замовником щомісяця шляхом перерахування коштів на реєстраційні рахунки виконавця.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за затримку платежів виконавцю проти строків, замовник додатково сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених замовником платежів за кожний день такої затримки.

В пункті 9.2. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання, регламентує взаємовідносини сторін, що виникли з 01.08.2013 і діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За умовами п. 10.1.3. договору дія даного договору припиняється при закінченні строку дії даного договору.

05.12.2013р. представником відповідача у відділі договірної роботи ГВМКЦ «ГВКГ» були отримані: Акт виконаних робіт №11 на загальну суму заборгованості 22 989,77 грн., рахунок №С13/115 від 09 грудня 2013р. та список №11 особового складу відповідача, якому були надані медичні послуги в ГВМКЦ «ГВКГ» у листопаді 2013р., про що у Журналі обліку отриманих документів був зроблений відповідний запис, поставлений підпис представника відповідача та дата отримання ним, проте оплата наданих послуг відповідачем здійснена не була.

25.12.2013р. за вх. №3906 на адресу позивача від відповідача надійшов проект додаткової угоди до договору №13/112/ПМП від 06.09.2013р., умовами якої замовник зменшує суму даного договору.

31.12.2013р. за вих. №7/3968 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому просив обґрунтувати доцільність підписання вищезазначеної додаткової угоди на зменшення суми договору при наявності заборгованості станом на 26.12.2013 р. у сумі 25 886,77 грн., та повідомив про припинення надання медичних послуг з подальшою подачею позову до суду щодо відшкодування зазначеної заборгованості.

21.01.2014р. за вх. №171 на адресу позивача надійшов лист відповідача, в якому вказувалась доцільність підписання зазначеної додаткової угоди, та те, що відповідач повністю визнає борг та прикладе всіх зусиль для його погашення за вимогою згідно судового рішення, що дозволить не порушувати чинного законодавства в частині здійснення видатків за рахунок бюджетних коштів.

22.01.2014р. за вх. №202 на адресу позивача надійшов лист відповідача з проханням укласти договір про надання медичних послуг на 2014 рік. Листом від 28.01.2014р. за вих. №7/318 позивач повідомив, що не має законних підстав для підписання договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) на 2014 рік до погашення зазначеної заборгованості за 2013 рік в повному обсязі.

11.02.2014р. на адресу відповідача були направлені:

1) Акт виконаних робіт №1 за грудень 2013р. - січень 2014р. на загальну суму 2 313,35 грн., рахунок № С14/07 від 06 лютого 2014р. на суму 2 313,35 грн. та список №13 особового складу відповідача, якому було надані медичні послуги в ГВМКЦ «ГВКГ» у грудні 2013р. - січні 2014р.;

2) Акт виконаних робіт № 2 на загальну суму 1084,46 грн., підписаний начальником ГВМКЦ «ГВКГ» та скріплений гербовою печаткою, рахунок №2 від 03 лютого 2014р. на суму 1084,46 грн. та розрахунок вартості продуктів харчування особового складу відповідача, які харчувалися в ГВМКЦ «ГВКГ» у січні 2014р.

Вищезазначені документи були отримані представником відповідача 13.02.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за надану медичну допомогу (медичні послуги), між позивачем та відповідачем згідно Постанови Кабінету Міністрів від 18.10.1999 № 1923 та договору № 13/112/ПМП від 06.09.2013 станом на 12 березня 2014, підписаний сторонами та скріплений їх гербовими печатками, відповідно до якого станом на 12.03.2014 заборгованість відповідача на користь позивача складає 26846,12 грн., і включає в себе заборгованість за 2013 рік в розмірі 22989,77 грн., заборгованість по акту № 1 за грудень - січень 2014 в розмірі 2313, 35 грн., заборгованість по акту № 2 за січень 2014 в розмірі 1 084, 46 грн. та нараховану пеню за порушення строків розрахунку в розмірі 458, 54 грн.

На момент вирішення справи по суті матеріали справи доказів оплати заборгованості в розмірі 26846, 12 грн. та /або будь-якому іншому розмірі не містять. При цьому, відповідачем факт надання йому послуг підтверджується.

Згідно пояснень відповідача несплата заборгованості за минулий бюджетний рік обумовлена тим, що зобов'язання за договором у 2013 році виникло у відповідача понад затверджені асигнування та обсяги, а сума договору визначена проведеними конкурсними процедурами. При цьому, відомості щодо суми бюджетних асигнувань (видатків) передбачених на лікування курсантів (затверджені асигнування та обсяги), відомості щодо зареєстрованих Державною казначейською службою України зобов'язань по договору на вимогу суду надані в матеріали справи не були.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 13/112/ПМП про надання послуг лікувальних закладів (медична допомога) від 06.09.2013 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999р. № 1923 рахунки на оплату медичної допомоги після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг). Відповідно до п.7 зазначеної постанови відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань здійснюється у 10-денний термін з дня надходження рахунків від військово-медичних закладів, в яких надавалася медична допомога. Копії платіжних доручень після здійснення оплати за надану медичну допомогу надсилаються на адресу військово- медичного закладу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, п. 9.2. договору сторони погодили дію договору до 31.12.2013 року. В той же час, судом встановлено, що відповідач листом вих. № 25/19-103 від 22.01.2014 року з метою забезпечення належним лікуванням осіб рядового та начальницького складу відповідача просив позивача укласти договір на 2014 рік. Із матеріалів справи вбачається, що позивач пропозицію відповідача відхилив листом від 28.01.2014 Вих. № 7/318, проте фактично продовжував надавати у січні 2014 послуги на умовах договору, укладеного між сторонами у 2013 році, не дивлячись на закінчення дії договору у 2013 році.

Під час розгляду справи, відповідач факт надання послуг визнав, і більш того сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2014, яким відповідач визнав за собою зобов'язання по оплаті наданих йому за договором у січні 2014 року послуг позивачем. в процесі розгляду справи відповідач надав відзив про визнання позову у повному обсязі.

Згідно положень ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

На підставі викладених норм чинного законодавства та обставин справи, встановлених судом, враховуючи, що незважаючи на письмову відмову позивача від прийняття пропозиції відповідача щодо укладання договору на 2014 рік (що по суті є пропозицією продовжити термін дії договору), позивач продовжив надання послуг відповідачу за договором в січні 2014 року, суд дійшов висновку про укладення договорів про надання послуг у спрощений спосіб у відповідності до ст.ст. 205,206 ЦК України шляхом вчинення фактичних дій та прийняття послуг.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг в період з листопада 2013 року по грудень 2013 року на суму 22989,77 грн., а також на суму 3397,81 грн. у січні 2014 року шляхом укладення договору у спрощений спосіб, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Як встановлено пунктами 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 року за № 1923 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями", рахунки на оплату медичної допомоги протягом п'яти днів після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг). Відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань здійснюється у 10-денний термін з дня надходження рахунків від військово-медичних закладів, в яких надавалася медична допомога. Копії платіжних доручень після здійснення оплати за надану медичну допомогу надсилаються на адресу військово-медичного закладу.

Судом встановлено, що позивачем за актом № 1 від 06.02.2014 року було направлено рахунок № С14/07 від 06.02.2014 року на оплату послу та по акту № 2 від 03.02.2014 року було направлено рахунок № 2 від 03.02.2014 року, які підлягають згідно зазначеної вище Постанови КМУ у десятиденний строк.

Враховуючи, що відповідачем надані послуги оплачені не були, доказів іншого матеріали справи не містять, станом на момент винесення рішення по справі основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 26387, 58 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 26387, 58 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 22989,77 грн. та за договором, укладеним у спрощений спосіб за січень 2014 року у розмірі 3397,81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг у відповідності до п. 2.1.5. договору та постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999р. № 1923 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26387,58 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26387,58 грн. основної заборгованості в повному обсязі як доведені та обґрунтовані.

Суд також зазначає, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв надані послуги, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг та порушив їх не оплативши надані послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільняють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, при винесенні рішення по справі, обставини справи щодо того, що зобов'язання за договором у 2013 році виникло у відповідача понад затверджені асигнування та обсяги, не приймаються до уваги, тим більше, що зазначені обставини матеріалами справи не підтверджені.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 458, 54 грн. за загальний період прострочення з 20.12.2013 по 13.02.2014 за прострочення зобов'язання по оплаті суми заборгованості за надані в листопаді 2013 року послуги задовольняються судом, на підставі нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 458,54 грн. у відповідності до п. 6.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного закладу "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1; код ЄДРПОУ 34979237; в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Головний військово-медичний клінічний орден Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" (01133, м. Київ, вул.. Госпітальна, 18; код ЄДРПОУ 07773293) 26 387 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 58 коп. основного боргу, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 54 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко