Рішення № 39105569, 02.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2014 р. Справа № 906/415/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Т.П. - дов. №08/18144-007052 від 26.12.2013р., дійсна до 31.12.2014р.

від відповідача: Лічний С.В. - дов. №25/126 від 24.01.2014р., дійсна до 31.12.14р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 7603157,73 грн.

Позивач ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернувся з позовом до господарського суду до відповідача Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про стягнення на його користь 7 603 157, 73 грн. боргу , з яких: 7 060 284,14 грн. заборгованість за активну електроенергію, 106 777,35грн. - за реактивну, 60 845.45грн -3% річних, 268 002,32 грн. -пені, 107 248,45 грн. - інфляційних втрат.

В обгрунтування поданого позову позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань щодо належної оплати за спожиту електроенергію відповідно до умов Договору №3 від 17.08.2009р. в період з 01.10.2013р. по 01.12.2013р.

В якості правових підстав позову позивач посилається статтю 625, 651 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України.

Ухвалою від 04.04.14 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача в засіданні 19.05.14р. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог в частині основного боргу не заперечив, проте мав зауваження щодо обгрунтованості розрахунку інфляційних втрат, пені та 3% річних. позивачем. Окрім того, подав клопотання №25/582 від 06.05.14 р. про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на ст. 233 ГК України, з підстав, у ньому викладених.

В засіданні суду 02.06.14р. представник позивача повідомила суд про повне погашення відповідачем суми основного боргу. Одночасно позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути 74 517, 72 грн. - інфляційних втрат за активну електроенергію, 1 124, 37 грн. - інфляційних втрат за реактивну електроенергію, загалом на суму 75 642, 09 грн., 246 025, 20 грн. - пені та 56 775, 05 грн. - 3% річних за активну електроенергію, 3715, 04 грн. - пені та 857, 32 грн. - 3% річних за реактивну електроенергію).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду по суті.

Представник відповідача в засіданні суду 02.06.14р. надав докази погашення суми основного боргу перед позивачем.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, тому в засіданні суду 02.06.14р. господарським судом представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2009р. р. між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" в особі Житомирського РЕМ та КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради був укладений Договір про постачання електричної енергії №3 предметом якого було постачання електричної енергії згідно умов даного Договору та додатків до даного Договору (надалі за текстом - Договір №3) (а.с. 10-12).

Судом встановлено, що окремі пункти даного Договору №3 були предметом розгляду у справі №15/135-Д. Зокрема, абзац перший п. 2.2.6, п. 4.2.1 примітка, п. 4.2.1, 4.2.8, абзац третій п. 5.3, п. 5.5., абзац третій п. 6, п.п.7.3, 7.4, 7.8, 7.9 договору викладено в редакції позивача за рішенням господарського суду Житомирської області від 07.10.10р., а п. 2.2.3 абзац четвертий, 4.2.4. абзац перший, 4.2.9., 7.5. абзац четвертий в редакції відповідача за постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р.

З врахуванням викладеного, сторони дійшли згоди вважати Договір № 3 таким, що укладений 30.11.2010р. в остаточній редакції.

24.02.2012р. Додатковою угодою №1 до договору про постачання електричної енергії №3 від 30.11.2010р. сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного місяця включно (п. 2.2.3. Договору №3).

Відповідальність сторони передбачили у розділі 4 Договору №3, зокрема за внесення платежів, передбачених п. 7.3. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу (п. 4.2.1. Договору №3).

Порядок проведення розрахунків сторони визначили у розділі 7 Договору №3, зокрема, у п. 7.3. передбачено, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Строк дії Договору №3, відповідно до п. 10.1. - укладається на строк до 31 грудня поточного року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за спірний період жовтня - листопада 2013року підтверджується наступними доказами:

- рахунками за реактивну електроенергію за жовтень 2013р., листопад 2013р. (а.с. 7-8, 14);

- рахунками за активну електроенергію за жовтень, листопад 2013р. (а.с. 8 (на звороті ), 9);

- звітами відповідача про використану електроенергію у жовтні - листопаді 2013р. (а. с. 15-18).

За спожиту у жовтні 2013року активну електроенергію відповідач мав сплатити 4 126 402,66 грн., у листопаді 2013року - 3 970 845,78 грн. Впродовж перебігу розрахункового місяця жовтня 2013 року відповідач сплатив авансовий платіж на суму 519 313,99 грн. Залишок боргу - 3 607 088,67 грн. Впродовж перебігу розрахункового місяця листопада 2013 року відповідач сплатив авансовий платіж на суму 517 650,31 грн. Залишок боргу - 3 453 195,47 грн. Загалом борг за активну електроенергію становить - 7 060 284,14 грн.

За спожиту у жовтні 2013року реактивну електроенергію відповідач мав сплатити 54 030,98 грн., у листопаді 2013року - 52 746,37 грн. Загалом борг за реактивну електроенергію становить -106 777, 35 грн.

Вище зазначений борг відповідача зумовив звернення позивача з цим позовом до суду.

Позивач, крім стягнення суми основного боргу, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 268 002, 34 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 60 845, 45 грн. та 107 248, 45 грн. інфляційних втрат.

До винесення рішення у справі позивач подав заяву про зменшення розміру вище зазначених позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду, та з врахуванням змісту якої і вирішуватиметься спір.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши всі матеріали справи відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Умови Договору №3 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є Договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі провадження у справі.

Судом встановлено, що станом на 02.04.14року існував основний борг в сумі за активну електроенергію в сумі 7 060 284, 14 грн. та 106 777, 35 грн. за реактивну електроенергію.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідач добровільно погасив суму основного боргу на загальну суму 7 167 061,49 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1 від 14.05.2014р. на суму 15 500 000, 00 грн., №4 від 28.05.2014р. на суму 992 271, 00 грн., №3 від 28.05.2014р. на суму 193 592, 00 грн., №2 від 28.05.2014р. на суму 13 859 690, 00 грн., тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню за правилами п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 4.2.1. Договору № 3 передбачена відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені.

Пеня є одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України.

Визначення поняття пені здійснено у ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір останньої, як це передбачено Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" обмежується подвійною обліковою ставкою, період нарахування у шість місяців - ч.6 ст. 232 ГК України, якщо інше не передбаченого договором.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 249 740, 24 грн. ( згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог) за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати активної та реактивної електричної енергії за період з 08.11.2013р. по 28.02.2014р.

Господарський суд, перевіривши новий розрахунок пені на суму 249 740, 24 грн. грн., визнає його арифметично правильним.

Однак господарський суд прийшов до висновку скористатись правом, наданим п.3 ч.1 статті 83 ГПК України, та зменшити розмір пені на 80 % , виходячи з наступного.

Застосування припису п.3 статті 83 ГПК України здійснюється судом у взаємозв'язку (сукупності) з ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що зменшення розміру пені на 80% є обгрунтованим, оскільки:

- відповідач здійснив повну оплату суми основного боргу за спожиту активну та реактивну електричну енергію на дату вирішення спору, що доводить добросовісність його поведінки;

- позивач не довів , що порушенням грошового зобов'язання відповідачем йому завдані збитки;

- відповідач є збитковим підприємством комунального сектора економіки, фінансування якого безпосередньо залежить від субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам та платіжної дисципліни споживачів , зокрема населення;

- застосовані судом штрафні санкції у заявленому позивачем розмірі збільшать збитки підприємства, що ускладнить роботу по своєчасному наданню послуг по водовідведенню та водопостачанню, очистці води і стоків.

Відповідно до вище викладеного, суд стягує пеню в сумі 49 948, 04 грн. та відмовляє у її стягненні в сумі 199 792, 20 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши новий розрахунок 3% річних за період з 08.11.13р. по 28.02.2014р. на загальну суму 57 632, 37 грн., визнає його арифметично правильним, у зв'язку з чим, вирішує стягнути зазначену суму згідно резолютивної частини рішення суду.

Господарський суд, перевіривши новий розрахунок інфляційних втрат за період з 01.12.2013р. по 28.02.2014р. на загальну суму 75 642, 09 грн., визнає його арифметично правильним, у зв'язку з чим, вирішує стягнути зазначену суму згідно резолютивної частини рішення суду.

Щодо розподілу судового збору.

У відповідності до вимог п. 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" передбачено, що на відповідача покладається витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору за позовними вимогами про стягнення пені, при цьому, незважаючи на зменшення їх розміру судом на 80 %.

З урахуванням наведеного, витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 2,5 ст. 49 ГПК України, господарський суд покладає на відповідача в повному обсязі, з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 80 відсотків, а саме із суми 249 740,24 грн. до суми 49 948, 04 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Черняховського, 120, р/р 26003301129 в ФКБ "Західінкомбанк", МФО 311670, код 03344065) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008 м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, р/р 26008002011613 в ПАТ "Перший інвестиційний банк" м. Житомир, МФО 300506, код 22048622):

- 49 948, 04 грн. пені,

- 75 642,09 грн. інфляційних втрат,

- 57 632,37 грн. 3% річних,

- 73 080,00 грн. судового збору.

4. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу на загальну суму 7 167 061,49 грн.

5. Відмовити у стягненні пені на суму 199 792,20 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 червня 2014р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (у книзі нарочним)

3- відповідачу (у книзі нарочним)