Ухвала суду № 39105344, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 808/8555/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №808/8555/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства „Дружба" до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Дружба" (далі за текстом - ПАТ „Дружба") звернулось до суду з позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - Вільнянська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської ОДПІ від 21.10.2013 року: №0000481500 та №0001251700.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті 21.10.2013 року Вільнянською ОДПІ: № 0000481500 та №0001251700.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Вільнянською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ „Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт №173/22/00849014 від 19.09.2013 року.

21.10.2013 року на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000481500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2676335,00 грн., в т.ч. 1098016,00 грн. за основним платежем та 1578319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001251700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на загальну суму 711,19 грн., в т.ч. 160,95 грн. за основним платежем та 550,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Згідно з п.8-1.1, абз. 1 п. 8-1.6, абз. 1 п. 8-1.11 ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі за текстом - Закон №168/97) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі за текстом - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення".

Згідно з ч. 4 ст. 155 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.

У відповідності до п. 209.1, абз. 1 п. 209.6, абз. 1 п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Враховуючи наведене, дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно, є визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 68 Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" № 4834-VI від 24.05.2012, який набрав чинності 01.07.2012, у пункті 209.6 в абзаці першому слова „виробничих потужностях" замінено словами „основних фондах".

Відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, земельні ділянки віднесено до 1 групи основних засобів.

У відповідності до пп.пп. 14.1.234, 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, „сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

У Податковому кодексу України відсутнє визначене поняття „виробничі потужності".

Відповідно до п. 1.2 Порядку здійснення контролю за ввезенням на митну територію України окремих товарів цільового призначення, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 913 від 26.12.2003, „виробничі потужності - потужності суб'єкта господарської діяльності, що використовуються в процесі переробки та/або виробництва товарів".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" № 771/97-ВР від 23.12.1997, "потужності (об'єкти) - територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, що використовуються у виробництві або обігу об'єктів санітарних заходів".

Згідно з п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, „сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД , та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Враховуючи викладене, для віднесення товарів до сільськогосподарських з метою застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ єдиними критеріями є належність таких товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної зазначеною нормою Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ. Недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування ПДВ.

В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок (паїв), які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до ПАТ "Дружба" загальних правил оподаткування ПДВ.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Згідно з абз. 1 п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України, дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

У відповідності до пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з пп. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції".

За змістом наведених норм для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Враховуючи наведене, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, з яких підстав не виникало б таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом встановлено, що факт користування земельними ділянками для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції ПАТ „Дружба" підтверджений довідками Люцернянської сільскої ради Вільнянського району Запорізької області №05 від 18.01.2010, №12 від 13.01.2011, №01-10/53 від 20.01.2012, №01-24/103 від 01.02.2013.

Відповідно до абз. 1 п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України, "сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок".

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом спеціального режима оподаткування податком на додану вартість та платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2010-2013 роках, відповідно до свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режима оподаткування податком на додану вартість № 200004212, №200085041, №200086846 та довідок Вільнянської ОДПІ №408/10/15-022 від 12.02.2010, №498/10/15-022 від 08.02.2011, №883/10/15-022 від 15.03.2012, №812/10/15-022 від 01.03.2013.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, включаються доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

У податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких заходів до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Таким чином, контролюючим органом не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Відповідно до арк. 11 акта перевірки, позивачем порушено норми Закону України „Про оренду землi", Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договорів. Проте не зазначено, що позивачем порушено норми Податкового кодексу України.

Відповідач як контролюючий орган наділений повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства не належать до повноважень контролюючих органів. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється податковими органами, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою. Зазначеною нормою взагалі не встановлені вимоги щодо оформлення та реєстрації права на ділянки (зокрема, право користування).

За таких обставин, відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Враховуючи наведене, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Норми п. 8-1.6 ст.8-1 Закону №168/97, як і норми п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Оскільки перевіркою не встановлено фактів придбання ПАТ „Дружба" сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у відповідача відсутні підстави для застосування будь-яких заходів до ПАТ „Дружба", яке застосовує спеціальний режим оподаткування сільськогосподарської діяльності податком на додану вартість, у разі недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв), якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства України.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких було встановлено безпідставність надання податкової соціальної пільги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також в акті перевірки відсутні посилання на відображення таких первинних документів у наявному додатку до акту перевірки №4.

Судом встановлено, що, відповідно до наказу №57 від 05.09.2011, на підприємстві позивача працює ОСОБА_4. Зазначена в акті перевірки особа ОСОБА_2 на підприємстві відсутня.

Податковим органом за результатами перевірки встановлено розбіжності даних податкових розрахунків ф.№1ДФ та сум фактично перерахованого податку. Так, відповідно до податкового розрахунку (ф.1ДФ), за перевіряємий період задекларовано суму перерахованого податку в розмірі 1030810,71 гривень, за даними картки особового рахунку по податку з доходів фізичних осіб ПАТ „Дружба" (ф. 15) сума перерахованого податку склала 1044930,86 гривень.

Зазначене є порушенням статті 9 Закону України „Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.94 №320/94-ВР, пункту 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV та статті 51, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI".

Між тим, Закон України „Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.1994 та Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 втратили чинність 01.01.2011.

Розбіжність даних податкових розрахунків форми №1ДФ та сум фактично перерахованого податку виникає внаслідок того, що до податкового розрахунку форми №1ДФ за квартал включається заробітна плата, яка нараховується в поточному місяці, а виплачується в наступному місяці. Таким чином, до податкового розрахунку форми №1ДФ за I квартал включається заробітна плата за березень, яка нарахована у березні та виплачена у квітні (у ІІ кварталі).

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України у звязку з невключенням до податкового розрахунку форми №1ДФ за І квартал 2013 року відомостей про суми виплаченого доходу ФОП ОСОБА_5 (рнокпп - НОМЕР_2) та ФОП ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_3).

Судом встановлено, що, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І-ІІ квартали 2013 року, позивачем було нараховано та виплачено доход ФОП ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_3) й ФОП ОСОБА_5 (рнокпп - НОМЕР_2) у розмірі 249 гривень і 329 гривень, 3105 гривень - відповідно.

Згідно з абз. 1 п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

У відповідності до пп.пп. „а", „в" п.176.1, пп. „а", абз. 1 пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається".

Зазначеними нормами визначено відповідальність податкового агента саме за строки подання податкового розрахунку та своєчасність і повноту нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходу, а не відповідальність за подання податкової звітності (форми №1ДФ) з недостовірними даними та помилками.

Таким чином, суд першої і настанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність висновку податкового органу, викладеного в акті перевірки про включення до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), недостовірних відомостей про суми виплаченого доходу фізичним особам.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до додатку №1 до податкового повідомлення - рішення №0000481500 від 21.10.2013 „Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість ПАТ „Дружба" згідно акта перевірки №173/22/00849014 від 19.09.2013" (далі - додаток №1), відповідачем визначено заниження суми податку на додану вартість (загальна декларація) та застосовано штрафні (фінансові) санкції за звітні податкові періоди липень, серпень, вересень 2010 року.

Згідно з п. 203.1, ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином граничний строк для подання податкових декларацій з податку на додану вартість: за липень 2010 року є 20.08.2010; за серпень 2010 року - 20.09.2010; за вересень 2010 року - 20.10.2010.

Згідно з п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що, відповідно до квитанцій про отримання податкових декларацій в електронному вигляді, позивачем було подано податкові декларації з ПДВ до податкового органу раніше ніж гранична дата їх подання, а саме: за липень 2010 року звіт доставлено до районного рівня ДПА України 18.08.2010, реєстраційний номер 9003363200; за серпень 2010 року звіт доставлено до районного рівня ДПА України 17.09.2010, реєстраційний номер 9003833239; за вересень 2010 року звіт доставлено до районного рівня ДПА України 18.10.2010, реєстраційний номер 9004294285.

Податкове повідомлення-рішення №0000481500, прийняте Вільнянською ОДПІ 21.10.2013.

Число днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій з ПДВ та винесенням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000481500 від 21.10.2013 складає: по декларації з ПДВ за липень 2010 року - 1157 днів; по декларації з ПДВ за серпень 2010 року - 1126 днів; по декларації з ПДВ за вересень 2010 року - 1096 днів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 463603 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 579503,75 гривень за звітні податкові періоди липень - вересень 2010 року, по яким сплинув строк позовної давності, а саме: неправомірне збільшено суму грошового зобов'язання по декларації з ПДВ за липень 2010 року в розмірі 15938 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19922,5 гривень; неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання по декларації з ПДВ за серпень 2010 року в розмірі 200901 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 251125,25 гривень; неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання по декларації з ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 246764 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 308455 гривень.

У відповідності до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом встановлено, що згідно з додатком №1, при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ ПАТ „Дружба" застосовано два види штрафної (фінансової) санкції, а саме: штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25%, з посиланням на п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України; штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 100%, з посиланням на п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до абз. 1 п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Так, суд дійшов вірного висновку, що відповідач неправомірно застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача в розмірі 100% з посиланням на п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, з одночасним збільшенням основного платежу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в такому ж розмірі, тоді як згідно зі ст. 123 Податкового кодексу України, штраф визначається в розмірах, визначених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а стягнення штрафу в розмірі 100% вимогами ст.123.2 Податкового кодексу України взагалі не передбачено.

Згідно з п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Судом встановлено, що акт перевірки не містить висновків про використання ПАТ „Дружба" сплачених до бюджету сум внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №808/8555/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства „Дружба" до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров