Ухвала суду № 39105096, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 804/11447/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 804/11447/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП ГРАН" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧП ГРАН" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001112250 та № 0001092250 від 19.06.2013р..

Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «АТАВА» (далі - ТОВ «АТАВА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДетальСервіс» (далі - ТОВ «ДетальСервіс») мали реальний характер.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено, податкові повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001112250 та № 0001092250 від 19.06.2013р. визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем до перевірки не надано будь-які документи, що підтверджують транспортування товару, отже, господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «АТАВА» та ТОВ «ДетальСервіс» не мали реального характеру, укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства.

Позивач, проти апеляційної скарги відповідача заперечував, надав до суду апеляційної інстанції копії транспортних документів, які підтверджують факти перевезення товару. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у судовому засіданні прохали залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧП ГРАН" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 27.01.2005 року.

За результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП ГРАН" з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АТАВА» ідентифікаційний код юридичної особи 37997856 за квітень, травень, червень 2012 року та взаємовідносинам з ТОВ «ДетальСервіс» ідентифікаційний код юридичної особи 37997840 за квітень, травень та червень 2012 року, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 1343/22.5-08/33382617 від 30 травня 2013 року.

На думку відповідача, угоди між позивачем та його контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі зазначеного акту 25 червня 2013 року від податкового органу поштою, платнику податків надійшло податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0001112250 від 19 червня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 30942 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7735 гривень 50 коп., разом на суму 38677 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою "Р" № 0001092250 від 19 червня 2013 року про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 45258 гривень та за штрафними і фінансовими) санкціями на суму 11314 гривень 50 коп., а усього в сумі 56572 гривні 50 коп.

Визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень і є предметом адміністративного позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні рішення відповідача, виходив з наступного.

Під час перевірки відповідачем встановлено факти відображення платником податків у податковому обліку витрат, які зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, а також податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у деяких постачальників, а саме ТОВ «АТАВА» та ТОВ «ДетальСервіс».

До перевірки податковому органу були надані завірені належним чином копії відповідних господарських договорів, а також усіх первинних документів, необхідних для документального підтвердження досліджуваних господарських операцій - податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок.

Жодних зауважень щодо відсутності або неправильності оформлення позивачем вказаних документів податковим органом на висловлено, лише зазначено про відсутність документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.

У акті перевірки відповідач посилається на податкову інформацію, отриману від Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - акти про неможливість проведення зустрічної звірки вищевказаних постачальників позивача щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, зі змісту яких нібито вбачається, що діяльність ТОВ «АТАВА» у квітні, травні, червні 2012 року та ТОВ «ДетальСервіс» у квітні, травні та червні 2012 року має ознаки нереальності здійснення, а саме відсутності руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення відображених у обліку досліджуваних господарських операцій.

До таких висновків Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби дійшла з огляду на:

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей вчинення вищевказаними юридичними особами задекларованих господарських операцій, що проявилося у відсутності кваліфікованого персоналу, незначному штаті працюючих осіб, відсутності достатніх, на думку податківців, основних фондів, а також встановленні вищезгаданим органом державної податкової служби факту незнаходження цих організацій за своїм місцезнаходженням;

- відсутність зв'язку між фактами понесення зазначеними юридичними особами витрат на придбання товарів (робіт, послуг), спорудження основних фондів та інших витрат і господарською діяльністю цих осіб, що, зокрема, випливає з фактів придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, використання яких, на переконання податкового органу, не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності зазначених платників податків, а також здійснення господарських операцій з використанням суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності, діяльність яких нібито спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди безпосереднім покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вважає, що наявність вищевказаних ознак у актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АТАВА» та ТОВ «ДетальСервіс» з іншими платниками податків достатньо для узагальнюючого висновку про відсутність факту реального здійснення зазначеними особами господарської діяльності у відповідних податкових періодах.

На переконання відповідача, наведені у згаданих актах відомості беззаперечно доводять відсутність реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у зазначених постачальників, отже надання до перевірки належним чином оформлених первинних документів не підтверджує фактів здійснення опосередкованих цими документами господарських операцій.

Із тексту акту перевірки не вбачається, що в ході перевірки були виявлені будь-які конкретні порушення вимог статті 201 ПК України, чим самим не було встановлено юридичного факту невідповідності податкових накладних, якими підтверджується право платника податків на податковий кредит, вимогам статті 201 ПК України. Тобто жодними належними та допустимими доказами факт порушення останнім вимог статті 201 ПК України також не підтверджується.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої останнім податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на "держання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідач не надав жодного судового акту, який встановлював би факти підробки документів або складання фіктивних документів позивачем або його контрагентами на підтвердження здійснення досліджуваних господарських операцій, а відтак відсутні належні юридичні підстави для висновку про нереальність таких операцій.

У охоплених перевіркою податкових періодах позивач здійснював господарську діяльність з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "АТАВА" та ТОВ "ДЕТАЛЬСЕРВІС" з метою подальшого використання цих товарно-матеріальних власної господарської діяльності, що опосередковано наданими до перевірки господарськими договорами та первинними документами. Зазначені факти створюють підстави для відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних операцій (що відповідає частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Актами, складеними стосовно постачальників позивача встановлена тільки відсутність у відповідача інформації щодо використання вказаними суб'єктами певного, достатнього для здійснення господарської діяльності обладнання та трудових ресурсів, а також виробничих потужностей. При цьому, оцінка достатності зазначених ресурсів здійснена відповідачем без залучення спеціалістів у відповідних галузях господарювання та не ґрунтується на об'єктивних даних, які можна було б перевірити.

Необхідно зазначити, що одним тільки проведенням аналізу документів облікової справи та даних податкової звітності платника податків об'єктивно неможливо достовірно встановити або спростувати факт використання підприємством офісного, складського приміщень, обладнання.

Водночас, чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Таким чином, висновки податкового органу щодо дійсного змісту, економічної сутності, а також податкових наслідків відносин позивача з його контрагентами, що утворили предмет відповідної податкової перевірки, свідчать не про порушення вказаними суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства, а лише про неналежне виконання службовими особами державної податкової служби своїх обов'язків з адміністрування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Протиправність таких висновків підтверджується не лише договорами та первинними документами, що опосередковували господарські операції платника податків з його постачальниками, але і судовими актами, постановленими за результатами розгляду подібних спорів, а також рішеннями суду, що встановлюють важливі обставини щодо вказаних постачальників.

Так, під час перевірки відносин позивача з ТОВ "АТАВА" відповідачем використано відомості, викладені у акті № 787/22-417/37997856 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "АТАВА" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28.02.2012 року по 30.06.2012 року" від 10 серпня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №11862/12/2070 від 16 січня 2013 року позовні вимоги ТОВ "АТАВА" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними задоволені повністю (ЄДРСРУ № 28750455).

Резолютивною частиною вказаного судового рішення, зокрема, визнані протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "АТАВА", за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "АТАВА" (код ЄДРПОУ 37997856) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28 лютого 2012 року по 30 червня 2012 року" № 787/22-417/37997856.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін (ЄДРСРУ № 30469450).

Для перевірки відносин позивача з ТОВ "ДЕТАЛЬСЕРВІС" відповідачем поряд з наданими до перевірки первинними документами також використано податкову інформацію, викладену у акті "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Детальсервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 року № 786/22-417/37997840 від 10.08.2012р.. Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі № 2-а-14044/12/2070 за позовом ТОВ "ДЕТАЛЬСЕРВІС" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вимоги позивача визнання дій податкового органу протиправними задоволені (ЄДРСРУ 29921392), визнані протиправними дії відповідача щодо складання акту "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ДЕТАЛЬСЕРВІС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 року № 786/22-417/37997840.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового)

Відповідно до п.198.1 ст. 98 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Факт виконання угод та використання отриманої продукції у власній господарській діяльності підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та первинними документами.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників послуг, їх місцезнаходження та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Посилання відповідача на відсутність документів які б підтверджували транспортування товару, як на ознаку нереальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки надані позивачем в запереченнях копії транспортних документів, спростовують це твердження.

Оскільки відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не було доведено правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень рішень суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягали задоволенню, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягали скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 804/11447/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак