Ухвала суду № 39104958, 02.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2014 рокусправа № 1170/2а-1400/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Хащуватський елеватор" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Хащуватський елеватор» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач) просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0001692310 від 14.11.2011 року; № 000372200 від 17.04.2012 року; № 0000382200 від 17.04.2012 року; № 0000171710 від 03.02.2012 року .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку результати якої оформлені актом № 106/2310/32954163 від 27.10.2011р. На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що вказані рішення не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справа, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Хащуватський елеватор" - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення № 0001692310, № 0000372200, № 0000382200, № 0000171710.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що вказані податкові повідомлення - рішення є законними та такими, що прийняті у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством на момент прийняття останніх.

Представники сторін у справі належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідання не прибули, що відповідно до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України надає колегії суддів можливість розглянути справу за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., результати якої оформлені актом №177/23-1/31146251 від 30.11.2011 р. (т. 1 а.с.50-94), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.11.2011р. №0001692310, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок в на прибуток в розмірі 3660011 грн. (т. 1 а.с. 95);

- від 17.04.2012р. №0000372200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 350 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 96);

- від 17.04.2012р. №0000382200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 30124,92 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 7531,23 грн. (т. 1 а.с. 97);

- від 03.02.2012р. №0000171710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 677,42 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 140,35 грн. (т. 1 а.с. 98).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи зазначає, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем без урахування всіх обставин у справі та з порушенням норм матеріального права з огляду на наступне.

Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податок в на прибуток в розмірі 3660011 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2 кварталі 2011 року задекларовано суму від'ємного значення оподаткування попереднього звітного періоду у сумі 3425785 грн. (т. 1 а.с. 209-221), який складається з витрат, що сформувалися за результатами діяльності за 1 квартал 2011 року, а також витрати за результатами діяльності у 2010 році (рядок 04.9 декларації за 1 кв. 2011р.), які увійшли до 1 кварталу 2011 року (т. 1 а.с. 222-232).

В ході перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат ІІ кварталу 2011 р. від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 р., чим порушено п. 3 підрозд. 4 Розділу XX «Перехідних положень»Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку передбачені нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відтак, підприємство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом першої інстанції, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 розділу 3 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що п. 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не містить заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Позивачем правомірно складено декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, а відтак підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з п. 7.3 статті 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Враховуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, а також фактичні обставини справи, судом першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності в діях позивача порушень податкового законодавства під час формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, а тому висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки є хибними.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 350 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у ТОВ Електронна компанія «Едванс»цифровий термометр ЗЕТ 7-11 за ціною 2100 грн., в т.ч. ПДВ 350 грн., що підтверджується видатковою накладною №37 від 26.01.2011р. (т. 2 а.с. 87). Розрахунки за придбаний товар здійснено у безготівковому порядку згідно платіжного доручення №14 від 20.01.2011р. (т. 2 а.с. 90).

ТОВ ЕК «Едванс»виписано позивачеві податкову накладну №71 від 20.01.2011р. (т. 2 а.с. 88).

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності підтверджується актом введення в експлуатацію основних засобів від 28.02.2011р. (т. 2 а.с. 97).

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ ЕК «Едванс».

При цьому, колегія суддів зазначає, що визначаючи суму грошового зобов'язання відповідач виходив з того, що угода купівлі-продажу цифрового термометру є нікчемною зважаючи на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання між ТОВ ЕК «Едванс» та ПП «Альянс-СД».

Разом з тим, вказані доводи відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Норми Податкового кодексу України не містять положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у ланцюгу постачання між його безпосереднім контрагентом та третіми особами.

Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 37656,15 грн. та, відповідно, застосування штрафної санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи відповідача щодо необхідності збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, завищення витрат на суму амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011р., а також віднесення до складу валового доходу вартості залишків зерна, як безоплатно отриманого.

Відповідно до п.п. 5.6.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбавались у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використані для заохочення працівників позивача з нагоди свята та для забезпечення побутових потреб працівників позивача, тобто дані витрати, у розумінні п.п. 5.6.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у повій мірі підпадають під визначення витрат, а тому вони правомірно включені позивачем до складу валових витрат (т. 1 а.с. 235-247, т. 2 а.с. 11-20).

Стосовно доводів відповідача щодо амортизації тимчасової податкової різниці колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 145.1.3 ст. 145 Податкового кодексу України при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті Податкового кодексу України.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років та відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 "Інформація щодо нарахованої амортизації" додатка АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 р. за N 397/19135.

Відповідачем в акті перевірки не досліджувалося та не підтверджено відповідними доказами, в чому полягає порушення порядку амортизації тимчасової податкової різниці.

Стосовно збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок включення до складу оподатковуваного доходу залишків зерна, слід зазначити наступне.

На підставі актів зачистки від 19.05.2010р. № 2 та від 18.06.2010р. № 7 (т. 2 а.с.98-101) позивачем зафіксовано наявність залишків зернових культур, які в подальшому були реалізовані, а виручка від їх реалізації включена позивачем до складу валового доходу, що не заперечується відповідачем.

Тобто, факт виявлення та подальшої реалізації залишків зерна підпадає під визначення доходу в розумінні п. 4.1.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому доводи відповідача щодо зазначення, що залишки зерна є безоплатно отриманими товарами, спростовуються матеріалами справи та суперечать вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо доводів відповідача про визначення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір найму квартири з фізичною особою ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 242-246). Вартість орендної плати визначена сторонами в розмірі 941,18 грн.

Оплата вартості здійснювалась позивачем в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень, банківськими виписками по рахунку позивача, роздруківкою картки рахунку 377.2 (т. 1 а.с. 247-250, т. 2 а.с. 1-10).

Крім того, зміст вищевказаних документів свідчить про те, що позивачем окрім оплати вартості найманого житла, також утримувався та сплачувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі визначеному п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції Закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, доводи відповідача щодо порушення позивачем положень 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повністю спростовуються зібраними у справі доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Хащуватський елеватор" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай