Ухвала суду № 39104901, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 рокусправа № 811/2211/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три стар" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення -,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0000130151 від 11.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 136 119,00 грн. основного платежу;

- № 0000140152 від 11.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість у сумі 87 438,00 грн., у тому числі 58 292,00 грн. основного платежу та 29 146,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у ІV кварталі 2011 р. сформовано витрати та у жовтні 2011 р. податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Кіровограднафтопостач" на підставі належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, а висновки податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ "Кіровограднафтопостач" є необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000130151 від 11 березня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 136 119,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 000140152 від 11 березня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" збільшено суму грошового зобов'язання на додану вартість в сумі 87 438,00 грн., у тому числі 58 292,00 грн. основного платежу та 29 146,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Кіровограднафтопостач" мають ознаки нікчемності, так як не підтверджені операції ТОВ "Кіровограднафтопостач" з його контрагентами, виходячи з врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування товару та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності. Також відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено відсутність факту отримання товару, що свідчить, на думку податкового органу, про укладення угод без мети реального настання юридичних наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 21.02.2013 р. по 22.02.2013 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 18.02.2013 року №338 (а.с.73) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Кіровограднафтопостач" за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 17/22-7/13745606 від 26.02.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР", на думку відповідача:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 в розмірі 58 292,00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 136 119,00 грн. (а.с.34-54).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000130151 від 11.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 136 119,00 грн.;

- № 0000140152 від 11.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 438,00 грн., у тому числі 58 292,00 грн. основного платежу та 29 146,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.55, 56).

Грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями винесено податковим органом, у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих витрат у загальній сумі 591 824,00 грн. та податкового кредиту 118 365,82 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Кіровограднафтопостач", які, на думку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, не носять реального характеру.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до договору поставки № 113-11 від 01.10.2011 р. та додаткових угод № 1 від 01.10.2011 р., № 2 від 02.10.2011 р. (а.с.89-92) ТОВ "ТРИ СТАР" у жовтні 2011 р. придбало у ТОВ "Кіровограднафтопостач" насіння соняшника врожаю 2011 року в кількості 240,742 т. на загальну суму 710 188,90 грн., у тому числі ПДВ - 118 364,82 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9 від 07.10.2011 р. (а.с.93) та податковою накладною № 9 від 06.10.2011 р. (а.с.94). Суму 591 824,08 грн. позивачем віднесено до складу витрат за ІV квартал 2011 року (а.с.147-159), а суму ПДВ - 118 364,82 грн. - до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року, при цьому, з огляду на віднесення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту за жовтень 2011 року, позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 10 575,00 грн. (ряд. 18 Декларації) та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 60 073,00 грн. (ряд. 23 Декларації) (а.с.134-146).

Оплату вартості соняшника придбаного у ТОВ "Кіровограднафтопостач" здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням № 20309 від 21.10.2011 р. (а.с.123).

У відповідності до п. 3.5 договору поставки № 113-11 від 01.10.2011 р., в редакції викладеній у додатковій угоді № 2 від 02.10.2011 р., поставка здійснюється на умовах DDU (Інкотермс 2000) - Кіровоградська область, Знам'янський район. селище Знам'янка друга, вул. Степова, 3 - ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" (а.с.92).

Умови поставки товару DDU ("delivered duty unpaid") "поставка без сплати мита" відповідно до Інкотермс - 2000 означають, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Транспортування соняшнику, придбаного позивачем у ТОВ "Кіровограднафтопостач" здійснювалося постачальником до ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.109-120).

В матерілах справи містяться копії договору № 105-11 про надання послуг зі зберігання і відпуску насіння олійних культур від 06.09.2011 р., укладеного між ТОВ "ТРИ СТАР" (Поклажодавець) та ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" (а.с.187-189), акту № ОУ-0000086 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 р. (а.с.202). Окрім того, соняшник від ТОВ "Знам'янська агропромислова компанія" до місця його переробки (с. Черняхівка, Кіровоградського району) перевозився транспортними засобами ТОВ "ТРИ СТАР", на підтверджується копіями подорожніх листів (а.с.96-108).

У відповідності до змісту п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норм колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до довідки з ЄДРПОУ основним видом економічної діяльності за КВЕД ТОВ "ТРИ СТАР" є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (а.с.215).

Як встановлено судом першої інстанції, придбаний у ТОВ "Кіровограднафтопостач" соняшник використовувався для виробництва халви, на підтвердження чого до суду надано копії балансу основних засобів на 31.12.2011 р. (а.с.199-200), контракту № 20090147-2/С щодо придбання формовочної лінії для халви ВК-LАВ (а.с.194-198), договору № 605534 про співробітництво відносно виробництва товарів з використанням знаків для товарів і послуг від 17.06.2011 р. (а.с.203-206), сертифікатів відповідності (а.с.207-214).

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Кіровограднафтопостач" щодо придбання соняшника безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР".

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач сформував витрати у ІV кварталі 2011 р. та податковий кредит у жовтні 2011 р. на підставі належно оформлених податкової і видаткової накладної, виданої йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ "Кіровограднафтопостач" на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п .201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України був зобов'язаний виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактичною підставою для зменшення позивачу витрат за ІV кварталі 2011 р. та податкового кредиту за жовтень 2011 р. за взаємовідносинами з ТОВ "Кіровограднафтопостач", стали висновки податкового органу про те, що господарські операції ТОВ "Кіровограднафтопостач" з контрагентами-постачальниками не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які, на думку податкового органу, економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає таку позицію податкового органу безпідставною, оскільки покупець не може нести відповідальність не тільки за несплату податків продавцями постачальників своїх продавців, а й за несплату податків самими продавцями, тобто власними контрагентами. Натомість, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування витрат за такими господарськими операціями, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру понесених витрат та дотримався усіх законодавчо встановлених умов щодо їх формування.

Окрім цього, податковий огран під час перевірки прийшов до висновку про те, що правочини позивача з ТОВ "Кіровограднафтопостач" є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Із системного аналізу вищевказаних норм колегія суддів вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Кіровограднафтопостач", того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Таким чином, позивач, сплативши вартість придбаного соняшника, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано витрати у ІV кварталі 2011 р. та податковий кредит у жовтні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з позицією ТОВ "ТРИ СТАР" щодо правомірності формування витрат у ІV кварталі 2011 р. і податкового кредиту у жовтні 2011 р. за господарськими операціями з ТОВ "Кіровограднафтопостач".

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три стар" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай