Ухвала суду № 39104827, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 рокусправа № 13н-13/2а/0470/1309/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бат" звернулось до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування заяви зазначено, що нововиявленою обставиною для перегляду судового рішення є постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2011 року у справі №4-283/11, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 99114409 від 19.04.2011 року відносно директора ПП "Оптметпромторг" ОСОБА_1 за фактом навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на яку суд послався в якості доказу нікчемності правочину з ПП "Оптметпромтогр". Внаслідок існування нововиявленої обставини заявник посилається на ухвалений вирок Заводського районного суду м. Дніпропетровська в Дніпропетровській області від 04.12.2012 року у справі №1-709-12 про визнання винним директора ПП "Оптметпромторг" ОСОБА_1 у здійсненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, (службова недбалість), а не ч. 3 ст. 212 КК України. Заявник пояснює, що службова недбалість не передбачає та не містить у собі ознаки злочину, передбаченого ст. 205 КК України - фіктивна діяльність (фіктивне підприємництво), а тому не всі господарські операції ПП "Оптметпромторг" є нікчемними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року задоволено повністю.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003052300, № 0003062300 та № 0003072300 від 29.12.2011 року.

Постанову суду мотивовано тим, що правомірність формування позивачем податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, що підтверджено дослідженими первинними документами.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на відсутність реального придбання продукції (послуг) відповідно до договорів укладених з суб'єктами господарської діяльності зазначеними у акті перевірки, на відсутність у них майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, складських приміщень, засобів для транспортування, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, фактичного виконання директорами своїх зобов'язань в частині додержання правочину, внаслідок чого відповідні угоди (правочини) є нікчемними, а первинні документи - такими, що не мають юридичної сили та доказовості.

До того ж в апеляційній скарзі також зазначається про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для перегляду заяви за нововиявленими обставинами, тому як останні в розумінні ст. 245 КАС України - не є такими та пропуск позивачем строку для звернення з відповідною заявою до суду без мотивації поважності причин.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та прийняти нову, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво, а саме, Верхньодніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області замінено на Верхньодніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 238/230-31754090 від 14.12.2011 року.

29 грудня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0003052300, № 0003062300 та № 0003072300.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся в порядку судового оскарження до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про їх скасування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі № 2а/0470/1309/12 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003052300, № 0003062300 та № 0003072300 від 29.12.2011 року було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 2а/0470/1309/12 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року - без змін.

Задовольняючи заяву ТОВ «Бат» про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі № 2а/0470/1309/12 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного від 10.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів порушення кримінальної справи відносно директора ПП "Оптметпромторг" по факту навмисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, у зв'язку з чим сукупність обставин дала можливість погодитись з висновком податкової інспекції про відсутність у позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування коштів за правочинами, укладеними з ПП "Оптметпромторг".

Дослідивши постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2011 року у справі №4-283/11, судом першої інстанції було встановлено, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи від 19.04.2011 року у відношенні директора ПП "Оптметпромторг" ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, задоволено частково; постанову від 19.04.2011 року про порушення кримінальної справи № 99114409 - скасовано; у частині винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 - відмовлено.

Суд прийняв до уваги також вирок Заводського районного суду м. Дніпропетровська в Дніпропетровській області від 04.12.2012 року у справі № 1-709-12, згідно яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Даним вироком встановлено, що завищення податкового кредиту по операціям з підприємством ПП "Початок і Ко" за період серпень та вересень 2010 року було помилковим, не встановлено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Початок і Ко". Таким чином, у вироку від 04.12.2012 року у справі № 1-709-12 не зазначено щодо фіктивної діяльності ПП "Оптметпромторг", не йдеться про господарські взаємовідносини з ТОВ "Бат" та не встановлено вини ТОВ "Бат" у здійсненні фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з ПП "Оптметпромторг".

У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадової особи підприємства-контрагента позивача - ПП "Оптметпромторг" ОСОБА_1, оскільки викладені у постанові та вироку обставини не спростовують реальність господарських операцій ТОВ "БАТ" з ПП "Оптметпромторг" та не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що при винесенні постанови від 10.02.2012 року у справі № 2а/0470/1309/12 суду не було відомо про наявність постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2011 року у справі № 4-283/11 та вироку, який ухвалений 04.12.2012 року, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено раніше - 10.02.2012 року. постанова від 31.05.2011 року у справі № 4-283/11 та вирок у матеріалах справи відсутні. Таким чином, обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 був відсутній на час перевірки, а тому посилання податкового органу в акті перевірки щодо визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів не може бути прийнято до уваги.

Колегія суддів частково погоджується з судом першої інстанції про наявність нововиявлених обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення виходячи з наступного.

Так за приписами ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Проаналізувавши положення КАС України, нововиявлекними слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають суттєве значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду в провадженні якого перебувала справа.

Таким чином, проаналізувавши рішення суду першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, колегія суддів зазначає, що однією з підстав для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог стала постанова начальника СВ ПМ ГПІ в м. Дніпродзержинську у/д № 99114409 від 19.04.2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Оптметпромторг» по факту навмисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі, яка постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2011 року у справі № 4-283/11 була скасована.

Отже, виходячи з правового обґрунтування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі № 2а/0470/1309/12 якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Бат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003052300, № 0003062300 та № 0003072300 від 29.12.2011 року було відмовлено, яка ґрунтується на вищезазначеній постанові слідчого і відповідно діяльності контрагента позивача, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2011 року у справі № 4-283/11, якою скасована постанова слідчого - є нововиявленою обставиною, що має суттєве значення для вирішення справи, яка існувала на час прийняття рішення у справі і про яку стало відомо після її розгляду, виходячи з пояснень представника позивача, які в розумінні ст.ст. 69, 76 КАС України, мають силу доказового значення.

При цьому вирок Заводського районного суду м. Дніпропетровська в Дніпропетровській області від 04.12.2012 року у справі № 1-709-12, згідно яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України не може бути визнано нововиявленою обставиною, тому як останній було прийнято вже після рішення суду першої інстанції від 10.02.2012 року, а отже висновок суду першої інстанції в цій частині суперечить приписам ст. 245 КАС України, однак останнє не є перешкодою для врахування обставин, що ним встановлені при перегляді справи за нововиявленими обставинами

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо пропуску строку для звернення позивача до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилання в заяві не на той пункт ст. 245 КАС України та відсутність обставин, які є нововиявленими, колегією суддів не приймаються до уваги, тому як останні спростовуються письмовими матеріалами справи, а саме наявністю відповідного правового обґрунтування з посиланням в рішенні суду на постанову слідчого, яка в подальшому була скасована, посилання в заяві на обізнаність щодо існування відповідної постанови суду, а саме 02.04.2013 року і зворотного представником відповідача не спростовано (заяву до суду про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подано 05.04.2013 року), що відповідає приписам ст. 247 КАС України та відповідності змісту поданої заяви щодо наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України). До того ж позивач в поданій заяві посилається на ст. 245 КАС України без визначення її частини та пункту, що не є підставою для відмови у її прийнятті та розгляді при наявності правового обґрунтування та зазначенні таких обставин, що містяться в останній.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно відсутності доказів реального придбання продукції (послуг) відповідно до договорів укладених з суб'єктами господарської діяльності зазначеними у акті перевірки, щодо відсутності у них майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, складських приміщень, засобів для транспортування, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, фактичного виконання директорами своїх зобов'язань в частині додержання правочину, внаслідок чого відповідні угоди (правочини) є нікчемними, а первинні документи - такими, що не мають юридичної сили та доказовості, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачем ТОВ «Бат» та ПП "Оптметпромторг" було укладено договір від 27.04.2010 року № 7/04 та договір від 01.09.2010 року № Т-01/09, відповідно до яких останній зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Бат" товар. Також між зазначеними сторонами було укладено договір № У-01/09 від 01.09.2010 року про виконання робіт (надання послуг). Крім того, позивачем укладено аналогічний договір поставки № 03/06-01 від 03.06.2011 з ТОВ "Пегас-Консалт".

Колегія суддів зазначає, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ПП "Оптметпромторг", ТОВ "Пегас-Консалт" з посиланням на відсутність у останніх необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а також формування податкового кредиту за рахунок контрагентів, які мають ознаки фіктивності, правочини яких є нікчемними та формують податковий кредит, що є ризиковим.

Слід зазначити, що такий висновок зроблено відповідачем з посиланням виключно на акти податкової перевірки контрагентів позивача, а саме акт від 24.05.2011 року № 2965/151/23-206/36826269 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Оптметпромторг" за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями" та акт від 01.08.2011 року за № 1273/231/37212371 "Про результати документальної невиїзної перевірки TOB "Пегас-Консалт" за період з 01.01.2011 року по 01.07.2011 року з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість".

Під час перевірки податковими органами було встановлено факт відсутності поставок товарів, а також відсутність у контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах. За даними податкового органу щодо ТОВ "Пегас-Консалт" останнє має стан 23 - місцезнаходження не встановлено.

Колегія суддів вважає, що зазначені акти не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу з підстав, що на жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, тому як юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на визначення податку на прибуток, на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, тощо у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітності по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу контрагентів позивача до інших контрагентів не підтверджено доказами, тому не свідчить про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окремо взяті дані акту податкового органу, складного по контрагентам позивача, не можуть бути підставою для встановлення заниження позивачем податку на прибуток, завищення віє'ємного значення об'єкту оподаткування прибутку підприємств, заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, тому як доказами останнього є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Також слід зазначити, що встановлюючи нікчемність договорів укладених між ТОВ «Бат» та ПП «Оптметпромторг» і ТОВ "Пегас-Консалт" податковий орган не прийняв до уваги, що укладені між сторонами договори не визнавались не дійсними в судовому порядку, а твердженння податкового органу про нікчемність останніх не ґрунтується на законі, тому як завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Законом не передбачено права органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати фіктивними (недійсними, нікчемними) правочини. Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснених за договорами операцій були складені наступні документи: (договора поставки, договора про надання послуг, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, реєстр відпуску комплектації автотранспорту, лімітні картки на відпуск товару зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб, акти списання товарно-матеріальних цінностей у виробництві позивача, документи з обліку матеріалів).

Проаналізувавши зазначені вище первинні документи, колегія суддів, приходить до висновку, що надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з контрагентами підтверджують реальність здійснення господарських операцій та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальний характер господарських операцій ТОВ «Бат» з контрагентами і висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, завищення віє'ємного значення об'єкту оподаткування прибутку підприємств, заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з оформленням нікчемних правочинів з останніми є надуманими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Також встановлено, що придбаний за договорами товар та отримані за договором послуги від ТОВ "Пегас-Консалт" та ПП "Оптметпромторг" використано позивачем безпосередньо в його господарській діяльності, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат понесені ним витрати по придбанню товару та послуг.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Пегас-Консалт" та ПП "Оптметпромторг" на момент укладення договорів та виписки ними позивачу податкових накладних були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем по справі, а реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Також колегією суддів приймається до уваги і той факт, що вироком Заводського районного суду м. Дніпропетровська в Дніпропетровській області від 04.12.2012 року у справі № 1-709-12, на який послався і суд першої інстанції, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Даним вироком встановлено, що завищення податкового кредиту по операціям з підприємством ПП "Початок і Ко" за період серпень та вересень 2010 року було помилковим, не встановлено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Початок і Ко". Таким чином, у вироку від 04.12.2012 року у справі № 1-709-12 не зазначено щодо фіктивної діяльності ПП "Оптметпромторг", не йдеться про господарські взаємовідносини з ТОВ "Бат" та не встановлено вини ТОВ "Бат" у здійсненні фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з ПП "Оптметпромторг".

Також в апеляційній скарзі представник відповідача посилається на висновок спеціаліста № 41/04-48 від 22.11.2011 року, який на його думку не було прийнято до уваги судом першої інстанці, відповідно до якого при здійсненні почеркознавчого дослідження встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в копіях документів фінансово-господарської діяльності ПП "Оптметпромторг" не належить цій особі.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, у висновку спеціаліста №41/04-48 від 22.11.2011 року встановлено лише припущення, що підпис виконано іншою особою, а відповідно суд вважав, що висновок є не категоричним, а ймовірним, оскільки предметом дослідження були лише копії не встановленого переліку первинних та податкових документів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було надано оцінку зазначеному акту, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які було досліджено у відповідності до ст. ст. 69, 70, 86 КАС України.

Посилання відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 2а/0470/1309/12, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року - без змін, як на доказ правомірності висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, тому як Глава 4 КАС України не ставить у залежність не можливість перегляду рішення суду першої інстанції за вказаних підстав, за наявності рішення вищестоящої судової інстанції. До того ж у відповідності до ч. 4 ст. 252 КАС України не досліджуються докази стосовно обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАТ" до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про cкасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай